ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5638/25
провадження № 2/753/6118/25
16 жовтня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Старшинського В.А. ,
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук Олеся Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на частку у праві спільної власності
У березні 2025 року позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук Олеся Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на частку у праві спільної власності, в якій просила суд встановити факт проживання ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_7 в період часу з 01 липня 2019 року по 21 вересня 2024 року та визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на частину грошових коштів, що були розміщені на рахунках під час проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 липня 2019 року проживала з ОСОБА_7 як чоловік та дружина. Спільне проживання почалося після їх знайомства в червні 2019 року, коли на пропозицію ОСОБА_7 01 липня 2019 року вона переїхала проживати в належну йому квартиру АДРЕСА_1 . За пів року спільного життя вони впевнилися у міцності стосунків та вирішили будувати подальше спільне майбутнє. 18 квітня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого вона та ОСОБА_7 стали співвласниками квартири АДРЕСА_2 в рівних частках. В серпні 2021 року позивачка зареєструвала місце свого проживання у спільній квартирі де фактично проживала разом із ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Зазначає, що частина рахунків були відкриті останнім під час їх спільного проживання, тому вважає, що кошти, що містяться на цих рахунках є їх спільною сумісною власністю. Відповідачі відмовляються визнавати право позивачки на половину грошових коштів, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 матеріали справи передані на розгляд судді Лужецької О.Р.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.04.2025 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Почато підготовче провадження з моменту відкриття провадження по справі.
06.05.2025 року на адресу суду від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Старшинського В.А. надійшов відзив на позовну заяву в якій містяться заперечення проти заявлених вимог ОСОБА_6 , які ґрунтуються на відсутності доказів сторони позивача на підтвердження встановлення факту спільного її проживання з ОСОБА_7 .
09.05.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість. Зазначає, що обставини, викладені у позові не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_7 не проживав із позивачкою у зазначений позивачкою строк однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки перебував у фактичних шлюбних відносинах з його матір'ю - ОСОБА_8 з жовтня 2002 року по липень 2024 року.
Ухвалою суду від 17.06.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 .
Ухвалою суду від 10.07.2025 року у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_8 (цивільна дружина ОСОБА_7 з 2002 року) повідомила, що вони познайомилися з ОСОБА_7 у 2002 році. В 2003 році познайомила ОСОБА_7 зі своїм сином ОСОБА_4 , а ОСОБА_7 познайомив її зі своєю родиною. ОСОБА_7 дуже любив ОСОБА_4 , вважав його за сина. Вони жили разом в квартирі на АДРЕСА_3 , власником якої була ОСОБА_8 . Жили дружно, любили друг друга, вели спільний побут та витрати, разом відпочивали. Квартира на вул.Туполева використовувалася ОСОБА_7 як офіс, оскільки він багато працював та потребував робочого місця. В 2021 році він захворів, вони відвідували його в лікарні, купляли ліки. Після виписки ОСОБА_7 попросив відвезти його в офіс на вул. Туполева . Приїхали до нього, а там жінка. Він сказав, що це квартирантка. Запевнив, що любить він тільки її та її сина. Разом ми прожили з 2002 року по липень 2024 року.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 (сусідка) повідомила, що знає ОСОБА_8 приблизно 40 років. В 2002 році ОСОБА_8 познайомила її з ОСОБА_7 . Вони проживали разом. Була хороша родина, гарні відносини. Всі свята проводили разом. В 2021 році ОСОБА_7 було погано, ОСОБА_4 відвіз його у лікарню. ОСОБА_7 його дуже любив, вважав його сином.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 (сусідка) повідомила, що ОСОБА_7 жив з ОСОБА_8 з 2002 року по липень 2024 року. Знає його як гарного сім'янина, він допомагав ОСОБА_8 в усьому. Разом їздили відпочивати, проводили свята. У них були гарні відносини. ОСОБА_7 був дуже добрий. У нього була старенька мама, якій ОСОБА_8 допомагала, лікувала, прибирала, готовила їсти.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 (сестра ОСОБА_8 ) повідомила, що у 2002 році сестра познайомила її з ОСОБА_7 . Жили вони разом як сім'я до липня 2024 року. Вона часто приходила до них в гості, разом їздили відпочивати, проводили свята, провідували батьків. Жили дружньо. ОСОБА_4 він вважав за сина.
Позивач та представник позивача в судове засідання, призначене на 19.08.2025 не з'явилися. У зв'язку із неявкою в судове засідання позивача та його представника розгляд справи було відкладено на 23.09.2025 року.
В судове засідання, призначене на 23.09.2025 позивач та представник відповідача повторно не з'явилися. Суд, заслухавши думку представників відповідачів та третьої особи ухвалив продовжити розгляд справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання викликаних в судове засідання свідків позивача в судовому засідання оголошено перерву до 06.10.2025.
В судове засідання, призначене на 06.10.2025 позивач та її представник не з'явилися. Представник направив суду клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 06.10.2025 року на листопад 2025 року. Суд, заслухавши думку представників сторін ухвалив продовжити розгляд справи.
Представник відповідачів у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість. Крім того, додав про те, що можливо, у ОСОБА_7 і були романтичні відносини з ОСОБА_6 , але це не були відносини притаманні подружжю.
Третя особа у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, підтримуючи викладені у поясненнях обставини.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2019 року після знайомства ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , на пропозицію останнього ОСОБА_6 переїхала до нього в належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
17 січня 2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 придбали квартиру АДРЕСА_5 в рівних частках кожний, що підтверджується копією договору купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 до 02.08.2021 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , а з 13.08.2021 - за адресою: АДРЕСА_7 .
Як зазначає позивач, вона та ОСОБА_7 шлюб не реєстрували, хоча фактично між ними склалися відносини притаманні подружжю.
Встановлено, що 20 липня 2022 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук О.М., яким за випадок його смерті заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_8 , земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, Циблівська сільська рада, СТ «Райдуга», кадастровий номер 3223388200:02:014:0004 та усі належні йому гроші, котрі знаходяться на рахунках на усіх відкритих на його ім'я банківських рахунках в усіх банківських установах України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 23 вересня 2024 року.
Після смерті ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, що складається, зокрема з грошових коштів, що розміщені на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_7 в банківських установах України.
Позивачка вважає, що визначення у заповіті від 20 липня 2022 року «усі належні мені кошти» є неправильним, з огляду на статус спільної сумісної власності частини таких грошових коштів.
З матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2025 року ОСОБА_6 звернулася із заявою про прийняття спадщини, але нотаріусом було роз'яснено, що для отримання свідоцтва їй необхідно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Згідно ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені в статті 1219 ЦК України (ст.1218 ЦК України).
За правилами ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.
Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України Необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини може сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею третьою Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За змістом норми ст.1268 ЦК України порядок спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3, 4 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц.
За положеннями ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем необхідно надати докази спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто наявності спільного бюджету, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Між тим, попри твердження позивачки про сумісне проживання з ОСОБА_7 з липня 2019 року, дані твердження не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 з липня 2019 року до дня смерті останнього позивач надала копію договору купівлі-продажу квартири від 17 січня 2020 року, фотографії, медичну документацію відносно ОСОБА_7 за лютий 2021 року, копію свідоцтва про смерть та копію товарного чеку щодо організації поховання.
Разом з тим, документи щодо організації та проведення поховання ОСОБА_7 , його медична документація не є доказами спільного проживання, спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків у позивача та спадкодавця.
Надана позивачкою копія договору купівлі-продажу не свідчить про її проживання разом із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Позивачем не додано доказів, які б підтверджували спільне проведення ремонтних робіт, придбання техніки.
Спільні світлини за свят та відпочинку, самі по собі, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між особами склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Разом з тим, сам по собі факт перебування позивача з ОСОБА_7 у близьких стосунках не може свідчити про те, що вони проживали у зазначений період однією сім'єю.
Інших доказів щодо спільного проживання, ведення сумісного господарства, спільних витрат в інтересах сім'ї, позивачкою не надано.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 пояснили, що їм відомо про те, що третя особа ОСОБА_8 проживала разом із ОСОБА_7 однією сім'єю з 2002 року по липень 2024. Проживали разом як сім'я, мали спільний бюджет та витрати, вели спільне господарство.
Долучений до матеріалів справи Акт від 04..11.2024 року, складений депутатом Ірпінської міської ради Пащинським О.С. та Акт від 01.11.2024, складений майстром технічної дільниці Жуковською А.В. суд до уваги не приймає, оскільки складені через два місяці після смерті ОСОБА_7 та наведені в ньому обставини спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Пунктом 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року N 24-753/0/4-13, судам роз'яснено, що при встановленні судами факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до дня смерті (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати положення статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, а також те, що сім'я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Враховуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що стосунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не носили характеру сімейних, не були пов'язані зі спільним веденням господарства та наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки достатніх доказів на підтвердження факту проживання позивача однією сім'єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_7 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини суду надано не було та не доведено, що грошові кошти, розміщені на розрахункових рахунках на ім'я ОСОБА_7 були набуті позивачкою під час спільного проживання з ОСОБА_7 та є спільним майном не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про відмову ОСОБА_6 в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст.141 ЦПК.
Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Арестович-Корнійчук Олеся Миколаївна про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на частку у праві спільної власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА
Повний текст рішення складено 27.10.2025