Справа № 212/12007/25
2-о/212/291/25
24 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., представника заявника Богославського А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду вмісті Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богославський А.С., заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
Заявник ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Богославського А.С., звернулась с заявою про продовження обмежувального припису та зазначила, що є гостра потреба у продовженні обмежувального припису на строк 6 місяців, так як перелічені підстави у заяві продовжують існувати та заявник боїться за своє життя та здоров'я, а також за життя та здоров'я своєї доньки. ОСОБА_2 , заінтересована особа, продовжує надсилати повідомлення з явними та прихованими погрозами, обіцяє приїхати до заявника особисто та розібратися, також дзвонить з різних телефонних номерів заявнику та рідним й близьким з різного роду коментарями щодо життя заявника. За заявою заявника відкрите кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025041730000072, відносно ОСОБА_2 за ст. 126-1 КК України «Домашнє насильство». Наявні кримінальні та адміністративні провадження у Приморському та Малиновському районних судах м. Одеси, Київському районному суді м. Харкова на думку заявника повно та всебічно характеризують заінтересовану особу, її ставлення до суспільно небезпечних діянь. Наданий до заяви висновок судового експерта №97/08/25 від 14 серпня 2025 року підтверджує існування підстав для констатації надлишкових перешкод, які створилися у життєдіяльності заявника внаслідок дій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зумовили порушення звичайного стереотипу її життєдіяльності, завдали утиску фундаментальним особистим цінностям та потребам підекспертної в особистому благополуччі, в продуктивній життєдіяльності. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей ситуації з ОСОБА_2 є психотравмуючими (стресогенними), що безпосередньо викликає психологічний дискомфорт, зумовивши тривалі та інтенсивні психологічні страждання, які існують на дату проведення психологічного дослідження. Внаслідок дій ОСОБА_2 у ОСОБА_1 наявні тривалі, інтенсивні й негативні за своїми проявами психологічні (моральні) страждання, зміст яких локалізований у межах досліджуваної ситуації.
Заявниця в судове засідання не з'явилась. Присутній в судовому засіданні її представник - адвокат Богославський А.С. заяву підтримав в повному обсязі, . просив її задовольнити
Заінтересована особа та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник втретє надала заву про відкладення розгляду справи.
З урахування визначених частиною 2 статті 350-5 ЦПК України строків розгляду справ цієї категорії та належного повідомлення заінтересованої особи та його представника про час і дату проведення судового засідання, судом прийнято рішення про проведення судового засідання без їх участі.
Суд, вислухавши представника заявника, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до положень глави 13 Розділу IV ЦПК України справи про видачу і продовження обмежувального припису розглядаються судами в порядку окремого провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон № 2229-VIII), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону №2229-VIII передбачено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
За змістом ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 зазначено: «У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення».
Пунктом четвертим частини першої статті 18 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що до завдань у сфері запобігання домашньому насильству належать: формування в суспільстві нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед постраждалих дітей, усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; обмежувальний припис, винесений судом у цивільному провадженні; висновки експертів; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявницею надано належні та достатні докази, які дозволяють суду встановити, що вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства є високою, а побоювання останньої щодо особистої безпеки та безпеки дитини виправданими.
При розгляді справи судом встановлено, що сторони у справі перебували в офіційному шлюбі. Від шлюбу колишнє подружжя має спільну доньку. Після розірвання шлюбу відносини погіршились. Заінтересована особа здійснює моральне та психологічне насилля відносно заявника.
Відтак, з урахуванням встановлених фактичних обставин та за наслідками оцінки ризиків в їх сукупності, суд вважає, що вчинення заінтересованою особою морального та психологічного насильства носить тривалий та систематичний характер та в подальшому існує ризик можливого продовження таких дій з його боку, а тому заява ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню, а саме слід видати обмежувальний припис строком на шість місяці з метою захисту заявниці від морального та психологічного насильства, і запобігання можливим повторним спробам його вчинення.
Такі заходи, як вбачається із наведених вище норм закону та практики ЄСПЛ є виправданими, оскільки таких прав заінтересована особа не позбавляється, а такі лише законно тимчасово обмежуються з метою забезпечення реалізації та захисту прав постраждалих від домашнього насильства осіб, а саме прав на життя, здоров'я, безпеку, житло, свободу, тощо, що слід вважати мають у даному випадку пріоритет.
Такі заходи відповідно є законними, переслідують законну мету та слід вважати є пропорційними до мети, що переслідується (необхідними в демократичному суспільстві) та зважаючи на викладені вище обставини справи є виправданим у даному випадку та таким, що покликаний мінімізувати ризики негативної поведінки заінтересованої особи у майбутньому або і виправити таку його негативну поведінку.
Тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19).
Згідно з правовим висновком Верховного Суду у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Таким чином, видача обмежувального припису не ставиться в залежність від набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили, оскільки захисна і превентивна функція такого припису покликані убезпечити потерпілу особу від можливого повторного вчинення щодо неї протиправних дій до часу прийняття відповідних остаточних рішень, зокрема і в адміністративних провадженнях.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження не зупиняє його виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 247, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, ст. 1, 18, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богославський А.С., заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на нього таких обов'язків:
- заборонити перебувати у місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити наближатись на відстань 500 метрів до місця проживання за вказаною адресою;
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебуватимуть у місці, невідомому кривдникові;
- переслідувати ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_3 та у будь - який спосіб спілкуватись з нею та її донькою;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та її донькою ОСОБА_3 , або контактувати з ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_3 через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців.
Строк дії обмежувального припису обчислювати з дня ухвалення рішення.
Копії рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну адміністрацію за місцем проживання (перебування) заявника.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 27.10.2025 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт