Справа № 711/5464/25
Провадження № 2/712/3878/25
21 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Ейс», в особі свого представника - адвоката Тараненка А.І. звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором кредитної лінії № 435937097 від 21.09.2021 в загальній сумі 65 731 грн 10 коп., судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 442 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 19.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 435937097, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 15 500 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/118-01, на підставі реєстру прав вимоги № 161 від 23.11.2021 до такого договору право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». В подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 30/1023-01, на підставі реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до такого договору право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 25/09/25-Е на підставі реєстру прав вимоги від 29.05.2025 до такого договору право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».
У зв'язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість в розмірі 65 731 грн 10 коп., з яких: 15 500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 50 231 грн 10 коп. - заборгованість за відсотками. Оскільки відповідач не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 25 65 731 грн 10 коп., а також судовий збір по справі та витрати на правничу допомогу.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.06.2025 вищезазначену цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Універсал Банк».
Представник позивача Тараненко А.І. в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подавав, причини неявки суду не відомі. Судова повістка про виклик у судове засідання повернулась до суду без вручення відповідачу із зазначенням підстав її повернення оператором поштового зв'язку АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою». Додатково судом вживались заходи із повідомлення відповідача шляхом направлення смс-повідомлення (доставлено 08.08.2025 та 18.09.2025), а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи зазначене, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.10.2025, враховуючи положення ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) 21.09.2021 укладений в електронній формі договір кредитної лінії № 435937097, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV88FN7.
Згідно умов вищевказаного договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 15 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 15 500 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 21.10.2021. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 21.10.2021.
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставино, яка має наслідком продовження строку кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах - зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються на період строку дисконтного періоду щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 463,55 % річних, що становить 1,27 % від суми кредиту за кожен день користування ним.
З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Відповідачу 21.09.2021 було надано кредитні кошти в сумі 15 500 грн шляхом їх перерахування на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № c8315923-d4c2-4e48-a065-64c3776ff729 від 21.09.2021, а також листом № БТ/7331 від 02.09.2025, наданим АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 18.07.2025.
Відповідно до п. 2.1.1.5 договору кредитодавець має право без згоди позичальника укласти договір відступлення права вимоги або договір факторингу з будь-якою третьою особо, відповідно до чого кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладений договір факторингу № 28/1118/01, на підставі реєстру прав вимоги № 161 від 23.11.2021 до такого договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за договором кредитної лінії № 435937097 від 21.09.2021, укладеним із ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 39 864 грн 70 коп., з яких: 15 500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24 364 грн 70 коп. - заборгованість за відсотками.
В подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30.10.2023 укладений договір факторингу № 30/1023-01, на підставі реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до такого договору до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за договором кредитної лінії № 435937097 від 21.09.2021, укладеним із ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 65 731 грн 10 коп., з яких: 15 500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 50 231 грн - заборгованість за відсотками.
Між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» 29.05.2025 укладений договір факторингу № 29/05/25-Е, на підставі якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за договором кредитної лінії № 435937097 від 21.09.2021, укладеним із ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 65 731 грн 10 коп., з яких: 15 500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 50 231 грн - заборгованість за відсотками.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за договором кредитної лінії № 435937097 від 21.09.2021, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 435937097 від 21.09.2021, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV88FN7. На підставі такого договору відповідачем 21.09.2021 отримані кредитні кошти в розмірі 15 500 грн, які він зобов'язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, однак в порушення умов договору не зробив цього. В такому кредитному договорі, зокрема у п. 5 містяться всі ідентифікуючі дані відповідача.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначених у договорі кредитної лінії № 435937097 від 21.09.2021 і він користувався такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422 грн 40 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро Тараненка А.І. та ТОВ «ФК «Ейс», додаткову угоду № 25770679093 від 30.05.2025 до вказаного договору та акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.
Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження за адресою: Харківське шосе, 19, м. Київ) заборгованість за договором кредитної лінії № 435937097 від 21.09.2021 в загальній сумі 65 731 (шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять одна) грн 10 (десять) коп., судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 21.10.2025.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження за адресою: Харківське шосе, 19, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар