Справа № 712/9766/25
Провадження № 2/712/3891/25
23 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд міста Черкаси в складі:
головуючого судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «ФК «Паріс» в особі свого представника Дячка С.М., який діє у порядку самопредставництва, через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 73 070 грн 20 коп. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.12.2019 між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 1034800 про надання банківської послуги, що є договором приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. За умовами заяви відповідачу було надано споживчий кредит шляхом перерахування на її картковий рахунок коштів у сумі 41 025 грн 64 коп. строком на 24 місяці із процентною ставкою 18 % річних, разовою комісією при видачі кредиту у розмірі 2,5 % від його суми та щомісячною комісією за супроводження кредиту у розмірі 3 % від його суми. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував кредитні кошти відповідно до умов вищевказаного договору на рахунок відповідача.
Разом із тим, 28.11.2021 між АТ «РВС Банк» (первісним кредитором) та ТОВ «ФК «Паріс» (новим кредитором) укладено про відступлення прав вимоги № 28/10/2021-1, на підставі якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору, в тому числі і до відповідача.
Відповідач довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов'язання перед банком, у зв'язку з чим її заборгованість станом на дату відступлення права вимоги становить 69 362 грн 95 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 36 686 грн 07 коп., заборгованість за відсотками - 9 292 грн 25 коп., заборгованість за комісією - 23 384 грн 63 коп.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу за період з 28.10.2021 до 23.02.2022 нараховані 3 % річних від простроченої суми 678 грн 43 коп. та інфляційна складова боргу, яка становить 3 028 грн 82 коп.
А тому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 69 362 грн 95 коп., 3 % річних в сумі 678 грн 43 коп., інфляційну складову боргу в сумі 3 028 грн 82 коп.та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.07.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача Дячок С.М. в судове засідання не з'явився, натомість у прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за останньою відомою адресою реєстрації місця проживання, яка не була вручена відповідачу з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Тому, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2025, справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, яка повідомлялась у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, однак, не з'явилась в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову, та зі згоди представника позивача щодо такого порядку розгляду справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із положеннями ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 11.12.2019 підписано заяву-договір № 1034800 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. На підставі вказаної заяви відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та надано споживчий кредит в сумі 41 025 грн 64 коп. строком на 24 місяці із разовою комісією при видачі кредиту в розмірі 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячною комісією при видачі кредиту в розмірі 3 % від суми наданого кредиту та процентною ставкою в розмірі 18 % річних.
Підписавши заяву договір-відповідач погодилась із тим, що заява-договір разом із публічною пропозицією і паспортом споживчого кредиту та графіком погашення складають договір по надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов'язується виконувати його умови та акцептує укладання договору, який розміщено на сайті банку і беззастережно приєдналась до умов договору, з його умовами ознайомилась та зобов'язалась самостійно відстежувати усі зміни, які будуть вноситись до договору.
Відповідачу 11.12.2019 було надано кредитні кошти в сумі 41 025 грн 64 коп. шляхом їх перерахування на вищевказаний рахунок, що підтверджується меморіальними ордерами № 5130 та № 5131 від 11.12.2019.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між АТ «РВС Банк» (первісним кредитором) та ТОВ «ФК «Паріс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 28/10/2021-1 від 28.10.2021, на підставі якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зазначеними у додатку № 1 до цього договору, які укладені між АТ «РВС Банк» та боржниками, в тому числі і до відповідача.
Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за договорами, що є додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 28/10/2021-1 від 28.10.2021, до ТОВ «ФК «Паріс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1034800 від 11.12.2019 в загальному розмірі 69 362 грн 95 коп. (номер запису 114), яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 36 686 грн 07 коп., заборгованості за відсотками - 9 292 грн 25 коп. та заборгованості за комісією - 23 384 грн 63 коп.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, визначеним кредитним договором № 200342452 від 30.04.2021 і він користувався такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначених у кредитному договорі № 1034800 від 11.12.2019 і вона користувалась такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення її зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
З позовної заяви та доданих до неї розрахунків вбачається, що 3 % річних за період прострочення платежів становить 678 грн 43 коп. та інфляційна складова боргу 3 028 грн 82 коп., які також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначені загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Водночас, до загальних витрат за споживчим кредитом не включаються платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Оцінюючи наведені доводи позивача, суд виходить із того, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21 та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) дійшли висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення п. 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що за кредитним договором встановлено щомісячну комісію за супроводження кредиту, яка фактично є штрафною санкцією, пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за супроводження кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених договором, є нікчемними.
Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх ( erga omnes ). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц).
У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 740/3852/19 зазначено, що: «відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
З огляду на це, підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за кредитним договором № 1034800 від 11.12.2019 у розмірі 23 384 грн 63 коп. суд не вбачає.
Ураховуючи наведене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 49 685 грн 57 коп., з яких 36 686 грн 07 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 9 292 грн 25 коп. - заборгованість за відсотками, 678 грн 43 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 3 028 грн 82 коп. - інфляційна складова боргу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422 грн 40 коп.
Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 647 грн 23 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 422 грн 40 коп. /сума плаченого судового збору/ х 68 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 647 грн 23 коп.)
На підставі викладеного, керуючись ст. 3-5, 10, 12-13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273-274, 277, 279, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» (ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження за адресою: вул. Предславинська, буд. 37, оф. 535, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 1034800 від 11.12.2019 у розмірі 45 978 грн 32 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 028 грн 82 коп. та 3 % річних у розмірі 678 грн 43 коп., а всього 49 685 грн 57 коп., та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 647 грн 23 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено у загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 23.10.2025.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс», ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження за адресою: вул. Предславинська, буд. 37, оф. 535, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1
Суддя В.О. Пономар