Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
27 жовтня 2025 року Справа № 520/27910/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 11.04.2025, 10.06.2025 та 08.07.2025 рр. щодо військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ненадання витребуваної інформації.
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) розглянути адвокатські запити від 11.04.2025, 10.06.2025 та 08.07.2025 рр. щодо військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та видати ОСОБА_1 довідку, встановленої форми про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
- стягнути з військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 500000 грн.
- стягнути з військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пунктів 1, 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, а також спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Водночас під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач вказує на те, що відповідачем не здійснено належного розгляду адвокатського запиту від 11.04.2025, 10.06.2025 та 08.07.2025 року, чим порушено право позивача на отримання інформації. Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути адвокатський запит від 11.04.2025, 10.06.2025 та 08.07.2025 року та надати належну відповідь щодо військовослужбовця ОСОБА_1 . Додатково наголошує на тому, що позивач НЕ ПРОСИТЬ суд притягнути до адміністративної відповідальності відповідача за ненадання відповіді на адвокатські запити, а лише просить зобов'язати відповідача розглянути ці запити від 11.04.2025, 10.06.2025 та 08.07.2025 рр. щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та видати ОСОБА_1 довідку, встановленої форми про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Враховуючи встановлене, суддя зазначає, що для розв'язання питання про те, чи підлягає цей спір розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з'ясувати, чи є він публічно-правовим, чи пов'язаний спір з виконанням відповідачем публічно-владних управлінських функцій, тобто чи є запитувана в адвокатському запиті позивача інформація публічною.
На підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно із частинами другою, третьою статті 24 Закону №5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до статті 12 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (у відповідній редакції) суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (частина перша статті 13).
Згідно зі статтею 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
Отже, адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, а й більш широкому колу суб'єктів.
Враховуючи встановлене, суд зазначає, що запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов'язково має бути публічною.
Суд також зазначає, що Закон № 5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов'язаний послатися й на відповідні статті Закону № 2939-VI, як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21.
Судом із позовної заяви встановлено, що позивач звертаючись до відповідача з адвокатським запитами послався виключно на статті Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI і запитував інформацію, яка стосується приватноправових відносин між позивачем та клієнтом, в інтересах якого подано адвокатський запит, що не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації.
Також, суд зазначає, що незалежно від того, що позивач у позові вказує на порушення відповідачем вимог Законом № 2939-VI, матеріали долучені до позову не дає можливості вважати такий адвокатський запит одночасно й запитом на отримання публічної інформації.
Відтак, у даному випадку не йдеться про спір фізичної особи із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога стосовно зобов'язання надання відповідь на адвокатський запит не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформованими у постанові від 29.05.2025 року у справі № 580/4827/24.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
При цьому, суддя вказує, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 170, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
1. Відмовити у відкритті провадження.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Заічко О.В.