Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 жовтня 2025 року, м. Харків справа № 520/23402/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у порядку письмового спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу) нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу окладу за військовим званням за січень та лютий 2018 року та інших похідних від нього видів грошового забезпечення у розмірі, що суперечить пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу окладу за військовим званням та інших похідних від нього видів грошового забезпечення за січень та лютий 2018 року у розмірі, що визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу окладу за військовим званням у квітні 2018 року та інших похідних видів грошового забезпечення без врахування пропорційності часу перебування у кожному військовому званні;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу окладу за військовим званням та інших похідних видів грошового забезпечення за квітень 2018 року пропорційно часу перебування у кожному військовому званні;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу посадового окладу за січень - лютий 2018 року та інших похідних від нього видів грошового забезпечення у розмірі, що суперечить пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу посадового окладу за січень - лютий 2018 року та інших похідних від нього видів грошового забезпечення у розмірі, що визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу посадового окладу за квітень 2018, листопад 2019 року, грудень 2022 року та інших похідних видів грошового забезпечення без врахування пропорційності часу перебування на кожній займаній посаді;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу посадового окладу за квітень 2018, листопад 2019 року, грудень 2022 року та інших похідних видів грошового забезпечення пропорційно часу перебування на кожній займаній посаді;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки за вислугу років за січень - лютий 2018 року за розрахунком, що не відповідає підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 та додатку 16 до Постанови №704;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років за січень - лютий 2018 року відповідно до підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 та додатку 16 до Постанови №704;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки за вислугу років за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року із врахуванням окладу за військовим званням та посадового окладу, які обчислено непропорційно часу перебування у кожному військовому званні та на займаних посадах;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року розрахувавши оклад за військовим званням та посадовий оклад пропорційно часу перебування у кожному військовому званні та на займаних посадах;
- визнати протиправними бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу надбавки за особливості проходження служби за березень - квітень 2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за особливості проходження служби за період 01.04.2018 - 26.04.2018 у розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, та за період 26.04.2018 - 30.04.2018 у розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу надбавки за особливості проходження служби за січень - лютий 2018 року із порушенням пункту 4 та підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 (у первинній редакції), а також за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року із врахуванням окладу за військовим званням та посадового окладу, які обчислено не пропорційно часу перебування у кожному військовому званні та на займаних посадах;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки за особливості проходження служби за січень - лютий 2018 року у відповідності до пункту 4 та підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 (у первинній редакції), а також за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року розрахувавши оклад за військовим званням та посадовий оклад пропорційно часу перебування у кожному військовому званні та на займаних посадах;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової премії у розмірі не менше ніж 10% від посадового окладу за січень - жовтень 2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу за січень - жовтень 2018 року додаткової премії у розмірі не менше ніж 10% від посадового окладу, обчисленого шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу допомоги для оздоровлення у травні 2018 року у розмірі, меншому за місячне грошове забезпечення позивача;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу допомоги для оздоровлення за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення позивача, обчислено згідно з вимогами пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні індексації під час призначення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , окрім як за 2023 рік;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (окрім 2023 року) включивши до її складу індексацію, із врахування раніше виплачених сум;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи (на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 02.09.2024 позовну заяву - залишено без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, 25.09.2024 по 28.09.2024, з 14.11.2024 по 15.11.2024 суддя перебувала у відрядженні, з 23.09.2024 по 24.09.2024, 13.11.2024, 31.12.2024, з 24.02.2024 по 09.03.2025, з 11.03.2025 по 16.03.2025, з 31.03.2025 по 02.04.2025, з 07.04.2025 по 18.04.2025, з 02.06.2025 по 10.06.2025, з 21.07.2025 по 25.07.2025 суддя перебувала у щорічній відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024, 27.01.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, 28.02.2025 суддя перебувала на навчанні, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 25.02.2025 по 28.02.2025 та з 01.03.2025 по 10.03.2025, 17.03.2025 по 19.03.2025, з 07.04.2025 по 25.04.2025 суддя перебувала на лікуванні, у відпустці з 02.06.2025-10.06.2025, 03.07.2025-04.07.2025, 21.07.2025-25.07.2025, 06.08.2025-08.08.2025, 25.08.2025-27.08.2025, 15.09.2025-17.09.2025, 13.10.2025 - 17.10.2025 - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки, навчання та лікування.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Позиція позивача
В обґрунтування позову позивач зазначив, що під час проходження військової служби, відповідачем виплачувалось грошове забезпечення у зменшеному розмірі, а саме, у період з 01.01.2020 по 19.05.2023, грошове забезпечення, обраховувались виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.), замість використання правильного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року. Окрім цього, відповідачем неправильно обраховувались види щомісячного грошового забезпечення.
Позиція відповідача
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, причин поважності його неподання не повідомив.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення
У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).
У ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Обставини, встановлені судом
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) з 02.10.2009 по 11.11.2009 та з 24.06.2010 по 14.05.2024, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 №08/898 від 10.06.2024, (Т.1, а.с.63), а також витягами з наказів (Т.1, а.с.45,59-60), витягом з послужного списку, (Т.1, а.с.61-62).
Відповідач, листом від 13.06.2024, надав позивачу, зокрема, архівні відомості, копії наказів, (Т.1, а.с.31-32).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем виплачувалось грошове забезпечення у зменшеному розмірі, а саме, у період з 01.01.2020 по 19.05.2023, грошове забезпечення, обраховувались виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн.), замість використання правильного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, а також неправильно обраховувались види щомісячного грошового забезпечення, на підтвердження чого позивачем надано архівні відомості, (Т.1, а.с.33-40).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, які застосовує суд, висновки суду
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 за №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов висновку, що 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом з тим, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так під «умовами» варто розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Отже, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Водночас, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік не містить.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам України «Про Державний бюджет на 2020 рік», «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 та від 31.08.2022 по справі № 120/8603/21-а, від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, від 11.12.2023 по справі №560/1291/21, від 06.02.2023 по справі № 160/2775/22, від 23.05.2023 у справі №380/22021/21, від 15.11.2023 по справі № 120/965/22-а, від 19.10.2022 по справі №400/6214/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, у період з 01.01.2020 по 19.05.2023, грошове забезпечення позивача повинно було розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення позивача.
Однак, як свідчать наявні в справі докази та не заперечується сторонами, у спірний період відповідач розраховував розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідачем протиправно не здійснено розрахунок та виплату грошового забезпечення позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік, на 2021 рік, на 2022 рік, на 2023 рік, а тому позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878 Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Зазначене кореспондується із пунктом 3 Постанови №704, відповідно до якого виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується […] Міністерством внутрішніх справ, […].
Таким чином, для визначення порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України необхідно застосовувати Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 (далі - Інструкція №558), а для його розміру слід керуватись Постановою №704.
У ході системного аналізу положень частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2 Інструкції №558, а також пункту 2 Постанови №704 можна встановити складові грошового забезпечення військовослужбовців: 1. Основні види грошового забезпечення: 1) оклад за військовим званням; 2) посадовий оклад; 2. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) винагороди, які мають постійний характер; 5) премія; 3. Одноразові додаткові види грошового забезпечення: 1) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; 2) допомога для оздоровлення; 3) одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції на 30.08.2017) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з пунктом 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 1 січня 2018 року.
У подальшому, 25.06.2018 набрала чинності Інструкція №558, пунктом 1 та 2 глави 1 розділу ІІ якої встановлено, що розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до Постанови №704.
Оклади за військовими званнями виплачуються з дати їх присвоєння, зазначеної в наказі.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 04.02.2015 №32-ОС Позивачу присвоєно військове звання «сержант», (Т.1, а.с.46).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06.02.2017 №48-ОС Позивачу присвоєно військове звання «старший сержант», (Т.1, а.с.47).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.04.2018 №148-ОС Позивачу присвоєно військове звання «старшина», (Т.1, а.с.48).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.11.2019 №525-ОС Позивачу присвоєно військове звання «прапорщик», яке наказом від 28.07.2021 №309-ОС переатестовано на «штаб-сержант», (Т.1, а.с.49-50).
Відповідно до Додатку 14 до Постанови №704 тарифний коефіцієнт за військовим званням «сержант» складає 0,42, «старший сержант» - 0,46, «старшина» - 0,5, а «прапорщик / штаб-сержант» - 0,54.
У військовому званні сержант позивач перебував з 04.02.2015 по 05.02.2017, тариф, який мав застосовуватись - 0,42.
У військовому званні старший сержант позивач перебував з 06.02.2017 по 26.04.2018, тариф, який мав застосовуватись - 0,46.
У військовому званні старшина позивач перебував з 27.04.2018 по 20.11.2019, тариф, який мав застосовуватись - 0,5.
У військовому званні штаб-сержант позивач перебував з 21.11.2019 по 14.05.2024, тариф, який мав застосовуватись - 0,54.
Таким чином, розмір окладу за військовим звання повинен обчислюватись в залежності від календарного року, прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, військового звання та відповідного тарифного коефіцієнту.
Як вбачається із архівних відомостей, (Т.1, а.с.34), позивачу у січні та лютому 2018 року виплачено оклад за військове звання у розмірі 50,00 грн., а повинен був бути виплачений у розмірі 810,00 грн. Також, у квітні 2018 року, позивачу виплачено оклад за військове звання у розмірі 810,00 грн., а повинен був бути виплачений у розмірі 819,92 грн.
Таким чином, Постанова №704 підлягала застосуванню з 01.01.2018, однак розмір окладу за військовим званням впродовж січня та лютого 2018 року обчислювався за розрахунком, що суперечить пункту 4 Постанови №704.
Крім того, нарахування та виплата окладу за військовим званням у квітні 2018 року (старший сержант//старшина) не здійснювалась пропорційно часу перебування у кожному військовому званні, що призвело до нарахування окладу за військовим званням у розмірі, меншому ніж встановленому Постановою №704.
Окрім цього, пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з пунктом 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 1 січня 2018 року.
У подальшому, 25.06.2018 набрала чинності Інструкції №558, пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Інструкції №558 встановлено, що розміри посадових окладів осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 1 до Постанови №704.
Судом встановлено із послужного списку (Т.1, а.с.61-62) встановлено, що позивач проходив службу:
- з 28.01.2015-26.04.2018 на посаді Молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 (3 тарифний розряд);
- з 26.04.2018 - 24.06.2019 на посаді Інспектор прикордонного контролю 3 категоріїводій 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 (8 тарифний розряд);
- з 24.06.2019 - 08.11.2019 на посаді Інспектор прикордонного контролю 3 категоріїводій 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 (8 тарифний розряд);
- з 08.11.2019 - 28.07.2020 на посаді Інспектор прикордонного контролю 2 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 (9 тарифний розряд);
- з 28.07.2020 - 03.09.2021 на посаді Інспектор прикордонного контролю 2 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 (9 тарифний розряд);
- з 03.09.2021 - 25.12.2022 на посаді Інспектор прикордонної служби 2 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 (9 тарифний розряд);
- з 25.12.2022 - 14.05.2024 на посаді Інспектор прикордонної служби вищої категорії - начальник 2 групи інспекторів прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби восьмої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної 1 прикордонної служби України (12 тарифний розряд).
Отже, відповідно до Додатку 1 до Постанови №704 тарифний коефіцієнт за тарифними розрядами з урахуванням періодів проходження військової служби на кожній посаді, та прожиткового мінімуму:
- 01.01.2018-25.04.2018 3 тарифний розряд, 1,5 тариф, 2640,00 грн.;
- 26.04.2018-07.11.2019 8 тарифний розряд, 1,75 тариф, 3080,00 грн.;
- 08.11.2019-01.01.2020 9 тарифний розряд, 1,8 тариф, 3170,00 грн.;
- 01.01.2020-31.12.2020 9 тарифний розряд, 1,8 тариф, 3780,00 грн.;
- 01.01.2021-31.12.2021 9 тарифний розряд, 1,8 тариф, 4090,00 грн.;
- 01.01.2022-25.12.2022 9 тарифний розряд, 1,8 4 тариф, 470,00 грн.;
- 25.12.2022-31.12.2022 12 тарифний розряд, 1,95 тариф, 4840,00 грн.;
- 01.01.2023-31.12.2023 12 тарифний розряд, 1,95 тариф, 5230,00 грн.
Як вбачається із архівних відомостей(Т.1, а.с.34,35,38), позивачу виплачено посадовий оклад:
- у січні, лютому 2018 року у розмірі 645,00 грн., а мав би бути виплачений у розмірі 2640,00 грн.;
- у квітні 2018 року у розмірі 2820,00 грн., а мав би бути виплачений у розмірі 2820,00 грн.;
- листопаді 2019 року у розмірі 2984,67 грн., а мав би бути виплачений у розмірі 3149,00 грн.;
- у грудні 2022 року у розмірі 3170,00 грн., а мав би бути виплачений у розмірі 4541,61 грн.
Таким чином, хоча Постанова №704 підлягала застосуванню з 01.01.2018, однак розмір посадового окладу впродовж січня - лютого 2018 року обчислювався за розрахунком, що суперечить пункту 4 Постанови №704.
Крім того, нарахування та виплата посадового окладу за квітень 2018 року (3 > 8 т.р.), листопад 2019 року (8 > 9 т.р.), грудень 2022 року (9 > 12 т.р.) не здійснювалось пропорційно часу перебування на кожній займаній посаді, що призвело до нарахування посадового окладу у розмірі, меншому ніж встановленому Постановою №704, через його збільшення внаслідок просування по службі.
Окрім цього, відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №558 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за наявності вислуги років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 1 до 5 років - 25%; від 5 до 10 років - 30%; від 10 до 15 років - 35%.
Аналогічний розмір цієї надбавки затверджено у додатку 16 до Постанови №704.
Так як оклад за військом званням та посадовий оклад було розраховано помилково та нараховано у недостатньому розмірі, надбавка за вислугу років також була нарахована у недостатньому розмірі і повинна бути обрахована шляхом множення суми окладу за військовим званням та посадового окладу на відповідні відсотки.
Як вбачається із архівних відомостей(Т.1, а.с.34,35,38), позивачу виплачено надбавку за вислугу років:
- у січні, лютому 2018 року у розмірі 139,00 грн., а мав би бути виплачений у розмірі 1035,00 грн.;
- у квітні 2018 року у розмірі 1089,00 грн., а мав би бути виплачений у розмірі 1059,98 грн.;
- листопаді 2019 року у розмірі 1360,79 грн., а мав би бути виплачений у розмірі 1418,72 грн.;
- у грудні 2022 року у розмірі 1442,00 грн., а мав би бути виплачений у розмірі 2058,56 грн.
Таким чином, хоча Постанова №704 (додаток 16) підлягала застосуванню з 01.01.2018, однак розмір надбавки за вислугу років за січень - лютий 2018 року обчислювався за розрахунком, що суперечить підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 та додатку 16 до Постанови №704.
Крім того, оскільки нарахування та виплата окладу за військовим званням квітні 2018 року здійснювалась без врахування пропорційності часу перебування у кожному військовому званні, як і нарахування та виплата посадового окладу у квітні 2018 року, листопаді 2019 року, грудні 2022 року не здійснювалось пропорційно часу перебування на кожній займаній посаді, тому надбавка за вислугу років за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року підлягає перерахунку, так як є похідною посадового окладу та окладу за військовим званням.
Окрім цього, відповідно до пункту 1 та 2 глави 2 розділу ІІІ Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Державної прикордонної служби України, щороку Адміністрацією Держприкордонслужби для органів Держприкордонслужби незалежно від покладених на них завдань визначається у відсотках мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби.
Пунктом 5 глави 2 розділу ІІІ Інструкції №558 встановлено, що надбавка за особливості проходження служби виплачується з того дня, з якого військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою, але не раніше дня видання наказу про призначення.
Пунктом 4 глави 2 розділу ІІІ Інструкції №558 визначено, що розмір надбавки за особливості проходження служби кожному військовослужбовцю встановлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - наказами вищих начальників (командирів).
Також з архівної відомості встановлено, що за березень та квітень 2018 року Позивачу взагалі не була призначена та виплачена надбавка за особливості проходження служби, хоча в інші місяці перебування на цих посадах надбавка була призначена та виплачена.
Обчислення % надбавки за особливості проходження служби у березні 2018 року проведено шляхом обчислень % такої надбавки у лютому 2018 року (750,60/(645,00+50,00+139,00)) = 90%, оскільки у ці місяці зміна військового звання чи посади позивача не відбувалась.
Щодо ж квітня 2018 року, то така надбавка мала б виплачуватись пропорційно перебуванню на посадах: у період 01.04.2018 - 26.04.2018 у розмірі 90% (як у березні 2018 року), а у період 27.04.2018 - 30.04.2018 у розмірі 30% (як у травні 2018 року - 1443/(2820,00+880,00+1110,00)).
Так як оклад за військовим званням, посадовий оклад, та надбавка за вислугу років за січень - лютий 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року були розраховані помилково, та виплачені у недостатньому розмірі, надбавка за особливості проходження служби також була виплачена у недостатньому розмірі, і повинна бути обрахована шляхом множення суми посадового окладу, окладу за військовим званням, та надбавки за вислугу років на відповідні відсотки.
Окрім цього, відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ІV Інструкції №558 військовослужбовцям, які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 №1261, […], за час бойового чергування (бойової служби) виплачується винагорода в розмірі до 20 відсотків посадового окладу, обчисленого в установленому порядку за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до Постанови №704 на місяць.
Аналогічний розмір цієї надбавки передбачено останнім абзацом Додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які наведено у додатку 15 до Постанови №704.
З архівної відомості вбачається, що розмір винагороди за бойове чергування було обчислено: 1762*2*0,2=704,80, у той час як максимальний розмір такої винагороди у 2020 році мав би складати 840,80 грн (2102*2*0,2), у 2021 році - 908 грн (2270*2*0,2), у 2022 році - 992,40 грн (2481*2*0,2) внаслідок зміни розміру прожиткового мінімуму, що підлягає застосуванню.
Таким чином, у зв'язку із тим, що з 01.01.2020 по 19.05.2023 підлягав застосуванню пункт 4 Постанови №704 у первинній редакції, винагорода за бойове чергування (бойову службу) залежала від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з 2020 року для розрахунку її розміру необхідно було використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 глави 14 розділу ІІІ Інструкції №558 розміри премії для відповідних категорій військовослужбовців органів Держприкордонслужби щороку встановлюються Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі.
Враховуючи те, що премія є похідною від посадового окладу складовою грошового забезпечення, внаслідок неправильного обчислення посадового окладу, премія також підлягає перерахунку.
Окрім цього, підпунктом 2 пункту 5 Постанови №704 (у первинній редакції на 30.08.2017) було визначено право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 1 січня 2018 року.
У подальшому, 25.06.2018 набрала чинності Інструкція №558, пунктом 1 глави 14 розділу ІІІ Інструкції №558 якої було визначено, що начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів з числа осіб, які не проходили до зарахування на навчання військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.
Оцінюючи взаємозв'язок тез «[…] мають право преміювати […]» та «[…] в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення […]» можна дійти висновку, що преміювання у розмірі не менше ніж 10% від посадового окладу є обов'язковим, в той час збільшення цієї премії понад такий розмір є правом командира, яке він може реалізувати виходячи з оцінки особистого внеску військовослужбовця в загальний результат служби.
Таким чином, так як посадовий оклад був розрахований помилково та виплачений у недостатньому розмірі, додаткова премія (від посадового окладу) також розрахована та виплачена у недостатньому розмірі, а тому підлягає перерахунку.
Крім того, з січня по жовтень 2018 року Позивачу протиправно не було нараховано та виплачено додаткову премію у розмірі не менше ніж 10% від посадового окладу.
Окрім цього, підпунктом 3 пункту 5 Постанови №704 (у первинній редакції на 30.08.2017) було установлено надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, що узгоджується із пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції №558
Таким чином, щоб розрахувати розмір допомоги для оздоровлення необхідно врахувати наступні види грошового забезпечення: · Оклад за військовим званням; · Посадовий оклад; · Надбавка за вислугу років; · Надбавку за особливості проходження служби; · Премія (не менше 10% від посадового окладу); · Премія (на підставі наказу АДПСУ).
Із архівної відомості за 2018 рік вбачається, що допомога для оздоровлення позивачу була виплачена у травні.
У травні 2018 року види грошового забезпечення були виплачені у наступних розмірах: оклад за військовим званням (880,00 грн), посадовий оклад (2820,00 грн), надбавка за вислугу років (1110,00), надбавку за особливості проходження служби (1443,00 грн), премія (2508,00 грн). Загальна сума зазначених складових грошового забезпечення у травні 2018 року складає 8761 грн, в той час допомога для оздоровлення була виплачена у розмірі 8170,80 грн, тобто неправомірно нараховано та виплачено у зменшеному розмірі.
У зв'язку із тим, що складові місячного грошового забезпечення позивача були нараховані виходячи із помилкового розрахунку та у недостатньому розмірі, допомога для оздоровлення за кожен рік має бути перерахована.
Крім цього, під час виплати грошової допомоги для оздоровлення, відповідачем неправомірно не було враховано індексацію.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу 7 глави IV Інструкції №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 5 цієї глави встановлено, що розмір допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Одноразові додаткові види грошового забезпечення та винагороди перелічені у главі IV Інструкції №558, серед яких індексація не значиться.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, можна дійти висновку про те, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Отже, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У зв'язку із тим, що складові місячного грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2020 по 19.05.2023 були нараховані у недостатньому розмірі, допомога для оздоровлення за кожен рік має бути перерахована.
Крім цього, під час виплати грошової допомоги для оздоровлення за весь час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 (окрім 2023 року) відповідач зобов'язаний був включити до її складу індексацію.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позов підлягає задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.
Позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи (на професійну правову допомогу) у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 року укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Шевченко Дар'єю Станіславівною (Адвокат), (Т.1, а.с.73-78).
Крім того, до суду надано копію акту приймання наданих послуг від 19.08.2024, згідно якого вартість послуг склала 5000,00 грн., (Т.1, а.с.80).
Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що понесені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу).
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, зокрема: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за бойове чергування (бойову службу) нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно.
4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 окладу за військовим званням за січень та лютий 2018 року та інших похідних від нього видів грошового забезпечення у розмірі, що суперечить пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції).
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 окладу за військовим званням та інших похідних від нього видів грошового забезпечення за січень та лютий 2018 року у розмірі, що визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
6. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 окладу за військовим званням у квітні 2018 року та інших похідних видів грошового забезпечення без врахування пропорційності часу перебування у кожному військовому званні.
7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 окладу за військовим званням та інших похідних видів грошового забезпечення за квітень 2018 року пропорційно часу перебування у кожному військовому званні.
8. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 посадового окладу за січень - лютий 2018 року та інших похідних від нього видів грошового забезпечення у розмірі, що суперечить пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції).
9. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 посадового окладу за січень - лютий 2018 року та інших похідних від нього видів грошового забезпечення у розмірі, що визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
10. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 посадового окладу за квітень 2018, листопад 2019 року, грудень 2022 року та інших похідних видів грошового забезпечення без врахування пропорційності часу перебування на кожній займаній посаді.
11. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 посадового окладу за квітень 2018, листопад 2019 року, грудень 2022 року та інших похідних видів грошового забезпечення пропорційно часу перебування на кожній займаній посаді.
12. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за січень - лютий 2018 року за розрахунком, що не відповідає підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 та додатку 16 до Постанови №704.
13. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за січень - лютий 2018 року відповідно до підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 та додатку 16 до Постанови №704.
14. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року із врахуванням окладу за військовим званням та посадового окладу, які обчислено непропорційно часу перебування у кожному військовому званні та на займаних посадах.
15. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року розрахувавши оклад за військовим званням та посадовий оклад пропорційно часу перебування у кожному військовому званні та на займаних посадах.
16. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за березень - квітень 2018 року.
17. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за період 01.04.2018 - 26.04.2018 у розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, та за період 26.04.2018 - 30.04.2018 у розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
18. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за січень - лютий 2018 року із порушенням пункту 4 та підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 (у первинній редакції), а також за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року із врахуванням окладу за військовим званням та посадового окладу, які обчислено не пропорційно часу перебування у кожному військовому званні та на займаних посадах.
19. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби за січень - лютий 2018 року у відповідності до пункту 4 та підпункту 1 пункту 6 Постанови №704 (у первинній редакції), а також за квітень 2018 року, листопад 2019 року, грудень 2022 року розрахувавши оклад за військовим званням та посадовий оклад пропорційно часу перебування у кожному військовому званні та на займаних посадах.
20. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової премії у розмірі не менше ніж 10% від посадового окладу за січень - жовтень 2018 року.
21. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за січень - жовтень 2018 року додаткової премії у розмірі не менше ніж 10% від посадового окладу, обчисленого шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
22. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення у травні 2018 року у розмірі, меншому за місячне грошове забезпечення позивача.
23. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення позивача, обчислено згідно з вимогами пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції).
24. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неврахуванні індексації під час призначення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , окрім як за 2023 рік.
25. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (окрім 2023 року) включивши до її складу індексацію, із врахування раніше виплачених сум.
26. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Cуддя А.А. Ширант