Іменем України
Справа №133/3192/25
22.10.2025 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого - судді Дем'янової Ж.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До суду 25.08.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування поданого позову ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» зазначено про те, що 09.03.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем укладено кредитний договір №2901608903/260554, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.
Як зазначає позивач, ТОВ «Гоуфінгоу» свої зобов'язання за Договором виконало та надало відповідачу обумовлені Договором кредитні кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3500.00 грн, дата надання кредиту: 09.03.2020, строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 1,85% (процентів) на добу.
Водночас, в порушення вимог Договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором не виконала, не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування ними.
Враховуючи вищезазначене, 31.05.2021 ТОВ «Гоуфінгоу», та ТОВ «Сіті фінанс груп», уклали Договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Сіті фінанс груп» набуло за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором №2901608903/260554 від 09.03.2020 укладеним з ОСОБА_1 ..
В подальшому, 03.06.2021 року ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 2901608903/260554 від 09.03.2020 до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідача.
Відтак, ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 2901608903/260554 від 09.03.2020 на загальну суму 11917,50 грн.
Станом на дату звернення до суду заборгованість за вказаним Договором становить 11917,50 грн, з яких 3500,00 грн -прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8417,50 грн -прострочена заборгованість за комісіями і відсотками.
До суду 15.10.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (поноваження наданні через систему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, в якому вважає, що викладені у позові вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Подані позивачем докази щодо заборгованості не є підтвердженням виконаних банківських операцій та не підтверджено дійсності суми боргу. Тому відсутня можливість перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідних кредитних договорів.
У відзвиві зазначає, що із довідки ТОВ «Профіт Гід» не можливо встановити, що кошти в розмірі 3 500,00 грн. дійсно було перераховано Відповідачу а з фрагменту карти неможливо встановити, що дана карта належить ОСОБА_1 .
Також вказує, що Кредитний договір № 2901608903/260554 який укладений 09.03,2020 р строком на 30 днів, тобто до 07.04.2020 р. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.
1.
Представник позивача ТОВ «ФК Дебт коллекшн» - Пархомчук С.В. 17.10.2025 подав відповідь на відзив, де вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне: на виконання пункту 1.4 Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «ПРОФІТГІД» з якого вбачається, що 09.03.2020 о 11:04:51 було проведено транзакцію на суму 3 500,00 грн, маска картки - 4149 - 49xx - xxxx - 9226.
За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку(4149 - 49xx- xxxx - 9226), реквізити якої були надані самим Позичальником.
2.
Крім того, зазначив що нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом відповідно п.2.3. Договору.
Відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ГОУФІНГОУ», погодилась на наступні умови, передбачені кредитним договором, так як відповідно до п.1.3. за Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Як вказано в відповіді на відзив позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 27.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
До суду 15.10.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Іщук С.О. подав відзив на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.
3.
Представник позивача ТОВ «ФК Дебт коллекшн» - Пархомчук С.В. 17.10.2025 подав відповідь на відзив, де вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
До суду 21.10.2025 представник позивача ТОВ «ФК Дебт коллекшн» - Пархомчук С.В. подав заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у сумі 10500,00 грн.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 09.03.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем укладено кредитний договір №2901608903/260554.
Відповідно до п.1.1. Договору товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500.00 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором
Відповідно до п.1.2. договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19.02.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п. 1.3. договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Також згідно п. 1.4. договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
Сторони узгодили у п.1.5. договору, що датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта.
Вказаний Договір разом із Паспортом споживчого кредиту до нього з аналогічними Договору умовами підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «R34194», що свідчить про повне ознайомлення відповідача із умовами кредитування в ТОВ «Гоуфінгоу» та повне погодження ним цих умов.
Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що первісний кредитор свої зобов'язання за Договором виконав та надав відповідачу грошові кошти в обумовленому Договором розмірі.
В матеріалах справи наявна інформаційна довідка щодо здійснення переказу грошових коштів за номером платіжної інструкції R647212B154941GFG835555І1307214 від 09.03.2020 о 11:04:51 про перерахування 3500,00 грн на платіжну картку № 4149 - 49xx - xxxx - 9226, емітент платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK).
Водночас із заявою про витребування виписки по зазначеній вище картці позивач не звертався, інших доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів - не надав.
ТОВ «Гоуфінгоу», та ТОВ «Сіті фінанс груп», 31.05.2021 уклали Договір факторингу №1-31/05/21, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Сіті фінанс груп» набуло за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором №2901608903/260554 від 09.03.2020 укладеним з ОСОБА_1 ..
В подальшому, 03.06.2021 року ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 2901608903/260554 від 09.03.2020 до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 11917,50 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем відповідачу листом від 27.05.2025 року надіслано досудову вимогу про зобов'язання погасити заборгованість за кредитним №2901608903/260554 від 09.03.2020, який залишений ОСОБА_1 без реагування.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК Дебт коллекшн» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також із їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Окрім того, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», який регулює відносини між кредиторами, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит, в тому числі (ст. 3 Закону) передбачено права кредитодавця стягувати з позичальника комісії, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем доведено, що 09.03.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту №2901608903/260554, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.
Водночас позивапчем не доведено, що ТОВ «Гоуфінгоу» свої зобов'язання за Договором виконало та надало відповідачу обумовлені Договором кредитні кошти.
Так, на підтвердження видачі, Товариством, кредитних коштів, позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої за номером платіжної інструкції R647212B154941GFG835555І1307214 від 09.03.2020 о 11:04:51 про перерахування 3500,00 грн на платіжну картку № 4149 - 49xx - xxxx - 9226, емітент платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK), що в свою чергу являється доказом видачі кредитних коштів, яку суд визнає неналежним та недопустимим доказом.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.
Позивач посилається у якості доказів наявності заборгованості на витяги з реєстрів боржників, отримані під час відступлення права вимоги та розрахунки боргу, довідку про перерахування коштів. Однак такі реєстри та розрахунки, самі собою, не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містять даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено цей витяг.
Таким чином, подані позивачем докази щодо заборгованості, не є підтвердженням виконаних банківських операцій. Суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору.
З поданих до суду доказів неможливо встановити факт надання коштів за кредитним договором.
Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012 року №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.
Надані позивачем витяги з реєстрів боржників, розрахунки боргу та інформаційна довідка про перерахування коштів не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено отримання кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат у справі.
Зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт коллекшн», код ЄДРПОУ 44243120 юридична адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 27.10.2025.
Суддя Жанна ДЕМ'ЯНОВА