27 жовтня 2025 року м. Рівне №460/18727/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
Державної судової адміністрації України
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання протиправною та скасування постанови,
Державна судова адміністрація України звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 04.08.2025 ВП №78214104 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі в порядку, визначеному ст. 171 КАС України, судом з'ясовано та встановлено таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено у статті 287 КАС України та ст.74 Закону України "Про виконавчого провадження", з аналізу яких випливає, що рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення сторонами виконавчого провадження можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ.
Критеріями визначення юрисдикції судів щодо справ стосовно оскарження учасниками виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ. За загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
У постанові від 14.03.2018 у справі №213/2012/16 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
У постанові від 16.01.2019 в справі №826/12964/17 Велика Палата Верховного Суду також констатувала, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ, при цьому, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду скарг.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі №175/1571/15, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Висновки аналогічні за змістом викладені Верховним Судом у постанові від 08.10.2025 у справі № 201/9323/21.
Таким чином, у разі оскарження рішень державного виконавця про накладення штрафу правило про оскарження таких рішень до суду, який ухвалив судове рішення, не застосовується. Натомість розгляд таких спорів здійснюється судами адміністративної юрисдикції у порядку визначеному статтею 287 КАС України із врахуванням територіальної юрисдикції (підсудності).
У поданій до суду позовній заяві позивачем зазначено Державну судову адміністрацію України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020), відповідачем - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001).
Жодних доказів реєстрації у встановленому законом порядку місцезнаходження учасників даної справи за іншою адресою, зокрема, у м.Рівному/ Рівненській області до матеріалів справи не долучено та судом не здобуто.
В силу вимог ч.1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Таким чином, позов Державної судової адміністрації України подано до Рівненського окружного адміністративного суду з порушенням правил територіальної підсудності, визначених ч.1 ст.25 КАС України.
За таких обставин, враховуючи те, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцезнаходженням обох сторін в даній справі є м. Київ, а жодних документів на підтвердження зареєстрованого місцязнаходження у м. Рівному та Рівненській області матеріали позову не містять, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Рівненському окружному адміністративному суду, позаяк належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КАС України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Вказана норма носить імперативний характер, а отже інших варіантів процесуальної поведінки суду, окрім як обов'язку передати справу на розгляд іншого адміністративного суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого вона належить, не допускає.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Таким чином, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративному суду розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує його направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
При цьому, суд також враховує, що згідно з положеннями ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року №ETS №005, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на наведене, у випадку розгляду цієї адміністративної справи та прийняття будь-якого рішення у ній Рівненським окружним адміністративним судом, останній не відповідатиме критерію «суд, встановлений законом» в розумінні ст. 6 Конвенції, оскільки не буде дотримано юрисдикційної умови такої відповідності (суд повинен бути повноважним, діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
В свою чергу, за правилами п. 1 ч. 3 ст. 317 КАС України, розгляд справи неповноважними складом суду є порушенням норм процесуального права і обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
Положеннями частин 1, 2 ст. 30 КАС України встановлено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, і адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Керуючись статтями 29, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Передати адміністративну справу №460/18727/25 за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 27 жовтня 2025 року.
Суддя Д.П. Зозуля