Справа № 372/5480/25
Провадження № 2-2591/25
27 жовтня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2025 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики та сплачений судовий збір. Мотивував вказаний позов тим, що 15.04.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 7831280425, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 10 000 грн. на строк 360 днів. Свої зобов'язання за Договором позики позивач виконав в повному обсязі, в той час як відповідач суму позики та проценти не повернув. З підстав стягнення наявної заборгованості позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою судді від 29.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
13.10.2025 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що дійсно погодився на отримання кредиту у сумі 10 000 грн., проте жодних умов Договору про надання грошових коштів у позику чи правил їх надання позивачем надано не було, тому з ними не ознайомлювався та не підписував. Зазначив, що визнає суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн., однак не погоджується із сумою нарахованих відсотків у сумі 14 000 грн. Зауважив, що розмір відсотків мав бути нарахований у розмірі 2 940 грн. за період з 15.04.2025 року по 16.05.2025 року. Окрім того, не вбачає підстав для сплати комісії в сумі 1 500 грн., оскільки договором не передбачена плата за обслуговування договору.
27.10.2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - Анлрущенко М.В. подав відповідь на відзив, в якій вказав, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу у формі паспорту споживчого кредиту, з яким відповідача було ознайомлено та відбулось подальше укладення договору. Таким чином, доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник просив розглядати справу за його відсутності позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ст. ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 15.04.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 7831280425.
Як вбачається зі змісту Договору позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими Позичальник попередньо ознайомлений.
Відповідно до розділу 2 Договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику позику на суму 10 000 грн. на строк 360 днів.
Відповідно до п. 2.6.1 сторони погодили, що у межах строку кредиту застосовується 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів, з моменту укладення договору та 0,87% за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 календарного дня.
Разом з цим, п.2.11.3.1 Договору сторони погодили стандартну процентну ставку, яка становить 0,98% в день та застосовується у межах строку кредиту.
На підтвердження укладання договору позики, позивач надає паспорт споживчого кредиту, графік платежів, анкету клієнта, підтвердження відправки одноразового ідентифікатора для підписання договору.
Так, Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти договір, підписує в ІТС електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір укладеним.
Перерахування Позичальнику кредитних коштів у розмірі 10 000 грн. було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання договору, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 20193-1354-208630013 про перерахування коштів ТОВ ФК «Контрактовий Дім».
08.09.2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо найменування юридичної особи - ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова Нова».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «Іннова Нова» доведено факт укладення 15.04.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у позику № 7831280425, а також отримання відповідачем коштів у позику в сумі 10 000 грн. на підставі вищевказаного договору.
Вказане не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей3,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3,12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно розрахунку наданого позивачем відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором надання грошових коштів у позику № 7831280425 від 15.04.2025 року у розмірі 25 500 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14 000 грн. заборгованість за процентами по 01.09.2025 року включно та 1500 грн. - комісія за надання кредиту.
Згідно з а.3 ч.4ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії. які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-УІІІ визначено загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно- правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит. - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір ро споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові га супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Таким чином, положення Кредитного договору (оферти) № 04.11.2024-100001244 від 04.11.2024 року про сплату позичальником комісії, суперечать положенням ч. 1. ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Іннова Нова» підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 24 000 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14 000 грн. заборгованість за процентами по 01.09.2025 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 2 279,90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,89,141,263-265,280-281,288-289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за Договором про надання грошових коштів у позику № 7831280425 від 15.04.2025 року в розмірі 24 000 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2 279,90 грн., а всього стягнути 26 279,90 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ 44127243, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 27 жовтня 2025 року.
Суддя: Т.В.Проць