Справа № 369/17902/24
Провадження № 2-о/369/217/25
Іменем України
22.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в м. Києві цивільну справу № 369/17902/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа 1: Служба у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної військової адміністрації, заінтересована особа 2: Бучанський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства, -
У жовтні 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2 , заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про встановлення факту батьківства.
На обґрунтування поданої заяви зазначила, що вона познайомилася з ОСОБА_3 у вересні 2022 року.
Тривалий час вони співробітничали як волонтер та військовий.
У червні 2023 року ОСОБА_4 приїхав на операцію в Київ і нього з заявницею зав'язались романтичні стосунки. Через півтора місяці стосунків ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вирішили проживати разом у заявниці у АДРЕСА_1 , оскільки склалося добре взаєморозуміння в особистих відносинах між ними.
В серпні 2023 року пара прийняла рішення мати спільну дитину.
На час знайомства ОСОБА_2 була розлучена (рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області про розлучення від 20.02.2020р. у справі № 369/15367/19) і мала 4 дітей, двоє з яких були неповнолітніми. ОСОБА_5 формально-юридично перебував у шлюбі з ОСОБА_6 . Але як подружжя фактично вони разом не проживали. Власних дітей ОСОБА_5 не мав та заводити їх з ОСОБА_6 не збирався.
Враховуючі дані фактичні обставини ОСОБА_5 обговорював із ОСОБА_6 необхідність розлучення, оскільки фактично в них стосунків не було, разом вони не проживали. ОСОБА_7 ідею розлучення з ОСОБА_5 підтримувала. Відразу здійснити похід до органів державної реєстрації актів цивільного стану для оформлення розлучення не вдавалось, оскільки ОСОБА_8 була часто за кордоном, а коли приїжджала до України, ОСОБА_5 був постійно на службі, так як був військовим, часто виконував завдання на передовій, тому знайти вільних час одночасно для обох було складно. Графіки вільного часу для походу в органи державної реєстрації акту цивільного стану для подання заяви щодо розлучення не співпадали.
ОСОБА_5 воював на ОСОБА_9 напрямку, тому бачились вони з ОСОБА_10 не часто, тривалістю по 1-3 дні (приблизно 1 раз на 1-2 місяці). Якщо у ОСОБА_5 не було змоги приїхали в с. ОСОБА_11 , то ОСОБА_10 їздила у прифронтові міста. Разом вони постійно зізвонювались по відеозв'язку. У матеріалах справи наявні спільні фото ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , в тому числі, разом із дітьми.
В січні 2024 року ОСОБА_10 завагітніла та повідомила цю новину ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 дуже зрадів, що стане батьком і всіляко підтримував ОСОБА_10 протягом вагітності: висилав кошти на медикаменти, на постановку на облік в приватну клініку, на інші медичні процедури, кілька разів приїжджав на УЗД, інші УЗД переглядав в записі, купував дитячі речі, планував бути на пологах. Крім самої вагітності ОСОБА_10 , ОСОБА_5 підтримував її дітей від попереднього шлюбу - висилав їм подарунки, в короткі візити возив їх до лікарів, вчив малювати, оскільки був художником та дизайнером в цивільному житті, цікавився їх життям та підтримував їхній всебічний розвиток. Мав дуже гарні стосунки з усіма дітьми. Також, дбав про спільний побутовий комфорт, домовлявся з майстрами, якщо виникали побутові проблеми в домі.
09 березня 2024 року ОСОБА_3 змінив прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_10 були разом 2 тижні в березні-квітні 2024 року, після того як загинув старший син ОСОБА_10 , тоді ОСОБА_5 приїхав з передової до ОСОБА_10 , щоби підтримати її у цей тяжкий період.
Час від часу ОСОБА_5 нагадував ОСОБА_13 щодо необхідності оформити розлучення і, з огляду на зайнятість кожного, домовились вирішити це питання у вересні-жовтні 2024, коли ОСОБА_5 мав приїхати у відпустку на народження доньки. В цей же час ОСОБА_14 мала приїхали в Україну. Планували на час відпустки народити дитину та оформити розлучення ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув, виконуючи бойове завдання.
Його донька ОСОБА_15 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02 вересня 2024 року було зареєстроване кримінальне провадження № 12024041030003022 за ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України по факту зникнення ОСОБА_4 .
25 вересня 2024 року у кримінальному провадженні № 12024041030003022 від 02.09.2024р. на підставі постанови слідчого СВ Дніпропетровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Віткалова Андрія Вікторовича від 16.09.2024р. (вх.№1902 від 17.09.2024р.) Державною спеціалізованою установою «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» було проведено експертизу № 1902/2317/МГ, якою встановлено генетичні ознаки фрагментів кісток трупу невідомого чоловіка-військовослужбовця (1824не/2184л).
В подальшому проведено експертизу № 1903/2318-МГ від 25.09.2024р., якою встановлено генетичні ознаки ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 - матері ОСОБА_17 .
30 вересня 2024 року постановою про встановлення особи трупу, яка прийнята слідчим СВ Дніпропетровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Віткаловим А.В., труп особи чоловічої статі № 1824не/2184л визнаний як військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За висновками вищевказаних експертиз та постанов слідчого, встановлено, що рештки загиблого військовослужбовця є рештками ОСОБА_17 , який є біологічним сином ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
09 жовтня 2024 року Державною спеціалізованою установою «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» (код 01985239) видано довідку про причини смерті ОСОБА_4 та лікарське свідоцтво про смерть № 1824не/2184л.
10 жовтня 2024 року видано свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 .
07 листопада 2024 року, після подання заяви про встановлення факту батьківства до суду, ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_12 », про що видано новий паспорт громадянки України № НОМЕР_3 .
15 листопада 2024 року було змінено прізвище доньки ОСОБА_18 з « ОСОБА_19 » на « ОСОБА_12 » про що реєстратором зроблено відповідний запис у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 .
Відповідні документи щодо підтвердження зміни прізвища ОСОБА_10 та її доньки ОСОБА_18 на « ОСОБА_12 » містяться у матеріалах справи.
Заявниця у своїй заяві просила встановити факт батьківства ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) відносно ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_6 та внести зміни до актового запису № 460 від 02.10.2024 року про народження ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказавши батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та видати нове свідоцтво про народження дитини.
Заяви про встановлення факту батьківства суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.
У матеріалах справи наявні документи, які підтверджують факт смерті ОСОБА_4 , зокрема, свідоцтво про смерть № 1824не/2184л від 07.11.2024р.
Відповідно до ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У даній справі спору між близькими родичами щодо батьківства немає, тому дана вимога може бути розглянута в окремому провадженні.
Метою встановлення факту батьківства є захист особистих немайнових прав та інтересів малолітньої дитини, в інтересах якої діє заявниця як мати.
Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року.
17 лютого 2024 року ухвалою суду замінено заінтересовану особу - Службу у справах дітей та сім'ї Бучанської районного державної адміністрації Київської області на Відділ у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної ради.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року Відділ у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної ради замінено на належну заінтересовану особу Службу у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної військової адміністрації.
24 липня 2025 року ухвалою суду залучено до справи у якості заінтересованої особи 2 - Бучанський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
22 жовтня 2025 року від представника заявника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновків молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № 49357 від 01.08.2025р. стосовно батька та № 49329 від 19.08.2025р. стосовно бабусі.
В рамках проведення наданих експертиз експерта, спеціаліста попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Згідно висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження № 49357 від 01.08.2025 року, ймовірність того, що загиблий військовослужбовець, реєстраційний № 1824не/2184л від 01.09.2024р. є біологічним батьком дитини ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_7 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999%.
Згідно висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження № 49329 від 19.08.2025 року, ймовірність того, що ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею, дитини ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_7 , складає 99,998%.
Відповідно до ч. 1, ч.5 та ч. 6 ст. 106 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).
Суд приходить до висновку, що надані заявником висновки молекулярно-генетичних експертних досліджень є належними, відповідають вимогам чинного законодавства та в повній мірі підтверджують батьківство.
Таким чином вимоги щодо факту батьківства знаходять своє підтвердження, виходячи із висновків експертних досліджень.
Слід зазначити, що бабуся ОСОБА_23 була присутні при проведенні експертного дослідження, в неї відбиралися зразки букального епітелію, таким чином вона достатньою мірою була обізнана про причини проведення експертизи та про наявну заяву про встановлення факту батьківства. Будь-яких заперечень від неї не послідувало.
Заінтересованою особою 1 - Службою у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної військової адміністрації було подано заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень щодо встановлення факту батьківства не надійшло.
Заінтересованою особою 2 - Бучанським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було подано заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень щодо встановлення факту батьківства не надійшло.
Представником заявника також було подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, заяву про встановлення батьківства підтримали та просили її задовольнити.
За результатом розгляду даної заяви суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
Відповідно до ст. 130 Сімейного кодексу України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу . Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
При розгляді справи щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змісту ст.130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що Сімейного кодексу України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Відповідно до п. 6 та п. 15 вказаної Постанови, судам слід мати на увазі, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись за участю заявників і заінтересованих осіб.
Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.
Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір'ю дитини.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
Заяви про встановлення факту батьківства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 Сімейного кодексу України.
Із заявою про встановлення факту батьківства до суду має право звернутися матір. Матір бере участь у справі як заявник, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи.
В судовому засіданні на підставі висновків експерта встановлено факт того, що ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_5 є біологічним батьком ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Таким чином, суд, з'ясувавши всі обставини справи, вважає встановленими в судовому засіданні підстави, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
За положеннями ст. 134 Сімейного кодексу України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
За положеннями ст. 134 Сімейного кодексу України на підставі заяви осіб, зазначених у ст.ст. 126 та 127 Сімейного кодексу України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у графі «Батько» вказаний « ОСОБА_26 ».
Таким чином, наявні підстави для внесення відповідних змін до актового запису № 460, що складений 02 жовтня 2024 року Бучанським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), а саме у графі "Батько" замість " ОСОБА_26 » «громадянство Україна», необхідно вказати « ОСОБА_4 " «громадянство «Україна».
Згідно з частиною другою статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (абзац перший частини першої статті 135 Сімейного кодексу України)
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Згідно з частинами першою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
У відповідності до ч. 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданої заяви.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 121, 125, 128, 130, 134, 135 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 2, 4, 11, 13, 76-81, 106, 258, 263, 265, 273, 293, 315-319 Цивільного процесуального кодексу України суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , які діє в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_20 , задовольнити.
Встановити юридичний факт батьківства ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) по відношенню до його біологічної доньки - ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ).
Внести зміни до актового запису: актовий запис № 460, що складений 02 жовтня 2024 року Бучанським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про народження доньки - ОСОБА_21 змінити, а саме у графі "Батько" замість " ОСОБА_26 », громадянство «Україна», вказати « ОСОБА_4 ", громадянство «Україна».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ( АДРЕСА_2 ).
Заінтересована особа 1: Служба у справах дітей та сім'ї Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, код ЄДР 44825757 (08290, Бучанський район Київської області сел. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 125).
Заінтересована особа 2: Бучанський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДР 36827084 (08292, Київська обл., Бучанський район, м. Буча, вул. Енергетиків, 1-А).
Повний текст рішення складено: 27.10.2025 року.
Суддя А.В. Янченко