27.10.25 363/4927/25
27 жовтня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення №793 від 08.05.2025 року,
22.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 08 травня 2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову №793 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклав штраф у розмірі 25 500 грн. З постанови вбачається, що, ОСОБА_1 не з'явився о 09 год. 00 хв. 23.03.2025 року на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 2873199 для уточнення даних, та протягом трьох днів не повідомив поважності причини неявки. Відповідно до відмітки працівників АТ «Укрпошта» громадянин ОСОБА_1 був відсутній за своїм місцем проживання, а тому він вважається таким, що був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не виконав покладений на нього обов'язок. Водночас, позивач зазначив, що у постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що позивач є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що ним своєчасно надано адресу фактичного проживання за кордоном, контактний номер телефону, адресу електронної пошти та інші необхідні дані, однак, відповідач, достеменно знаючи про місце проживання позивача за межами України (його точну адресу), номер засобів зв'язку, адресу електронної пошти, обрав спосіб виклику шляхом направлення паперової повістки за адресою реєстрації, що завідомо унеможливлювало її отримання. Також, відповідачем не обґрунтовано та належними доказами не підтверджено, для уточнення яких саме даних необхідно було з'явитися позивачу, з урахуванням того, що дані позивача були своєчасно уточнені 27.06.2024 року відповідно до вимог законодавства. Крім того, не доведено відсутність у відповідача можливості отримати необхідні відомості щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних, у тому числі з Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Також позивач зазначив, що при винесені оскаржуваної постанови порушено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, так як відповідачем не було повідомлено позивача про місце і час розгляду справи, таким чином, позивач незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Крім того, відповідач володів фактичною адресою проживання позивача за кордоном та чинними засобами комунікації, визначеними законодавством, проте належним чином не повідомив позивача, що робить застосування ст. 258 КУпАП, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, неправомірним. ОСОБА_1 , наголосив і на тому, що відповідачем не було вручено під розписку або вислано копію постанови № 793 за фактичним місцем проживання позивача у встановлений строк, що є порушенням вимог процесуального законодавства. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд, зокрема, скасувати постанову №793 від 08.05.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити, визнати рішення та дії відповідача такими, що перевищують надані йому повноваження; зобов'язати відповідача усунути наслідки протиправного притягнення до адміністративної відповідальності, в тому числі шляхом повідомлення відповідних органів про скасування постанови та припинення розшуку позивача; відшкодувати моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача, у розмірі 51 000 грн., повідомити відповідний орган військового управління (або Міністерство оборони України) про факти встановлених судом порушень з боку відповідача та посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , для вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на його користь понесені судові витрати.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.09.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
23.09.2025 року на адресу суду від представника відповідача Заріцького С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 просив відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2023 року позивач отримавши III групу інвалідності виїхав за межі країни. Уточнивши свої персональні облікові дані позивач не вказав відомостей про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, які відповідно до ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» належать до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня інформація про проходження ОСОБА_1 медичного огляду на стан придатності до військової служби. У зв'язку з цим, Генеральним штабом Збройних Сил України через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку №2873199 про необхідність військовозобов'язаному ОСОБА_1 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 годині 20.03.2025 року. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів адресою місця проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 . Вказана повістка прибула за місцем проживання ОСОБА_1 та була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою та підписом уповноваженої особи АТ «Укрпошта» про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, а тому враховуючи викладене вбачається, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не виконав покладений на нього обов'язок. Також зазначив, що посилання позивача на те, що він проживає за кордоном і саме за адресою, вказаною ним особисто під час уточнення даних повинна була направитися повістка, не заслуговують уваги, оскільки прибувши на місце перебування за кордоном, позивач мав стати на тимчасовий чи постійний консульський облік у дипломатичних установах, чого ним зроблено не було. Відтак, адресу проживання, вказану позивачем під час реєстрації «РЕЗЕРВ+» не можна вважати офіційною адресою його місця перебування, оскільки вказана адреса не підтверджується жодним належним доказом, а зазначена особисто позивачем на власний розсуд. З огляду на викладене представник відповідача зазначив, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ухвалена в межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та на підставі діючого на час вчинення правопорушення законодавства. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, вказав, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивач не навів належних та допустимих доказів заподіяння йому такої шкоди. Посилання позивача на те, що через блокування платіжних карток він позбавлений можливості отримувати пенсійні виплати не відповідають дійсності, оскільки з даних Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 01.08.2024 року закінчився строк дії посвідчення інваліда, виданого на ім'я ОСОБА_1 , тому він не являється інвалідом і відповідно не отримує соціальних виплат. Самі лише факти, викладені у позовній заяві про порушення прав позивача не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
29.09.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначає, що представником відповідача подано заяву про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву, в якій вказано що з 01.09.2025 року по 18.09.2025 року представник відповідача перебував у частині основної щорічної відпустки, тому не мав можливості вчасно подати відзив на позовну заяву. Водночас зазначив, що перебування у відпустці та на лікарняному відповідальної особи за супроводження судових справ та введення електронного кабінету не дають підстав для висновку про наявність об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі. Крім того, позивач вважає, що відповідач у своєму відзиві спотворює предмет спору, підміняючи його змістом, який не відповідає суті позовних вимог, тим самим відволікаючи увагу суду від дійсних підстав позову. Відповідач підтверджує факт уточнення позивачем персональних облікових даних, проте умисно не зазначає про неодноразові звернення позивача до територіального центру комплектування передбаченими засобами зв'язку. Разом із такими зверненнями позивач надавав копії необхідних документів, зокрема довідку про перетин кордону, адресу місця проживання, копію пенсійного посвідчення, довідку про акт огляду МСЕК, яка є результатом медичного огляду. Незрозумілою залишається мета виклику позивача за повісткою № 2873199, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено, що причиною виклику є уточнення персональних даних, тоді як у відзиві відповідач стверджує про необхідність визнання придатності позивача, тобто проходження медичного огляду. Щодо стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 зазначив, що він є законослухняним громадянином, який завжди дотримується законів, веде доброчесний спосіб життя та користується повагою у суспільстві. Проте винесена відповідачем постанова № 793 від 08.05.2025 року призвела до відкриття виконавчого провадження про примусове виконання, накладення на позивача надмірного (непосильного) штрафу у розмірі 56 000,00 грн., та стала причиною блокування його банківських рахунків. Така новина потрясла позивача та стала для нього несподіваним і глибоко травмуючим ударом, оскільки не було жодних логічних підстав для цього. Позивач був позбавлений об'єктивної можливості користуватися власними коштами для забезпечення повсякденних потреб та отримання пенсії по інвалідності, а також змушений був зіштовхнутися з безпідставними звинуваченнями у порушенні законодавства, що завдало серйозної шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Несподіване блокування рахунків фактично позбавило позивача та членів його сім'ї засобів існування та звичного способу розрахунків, поставило їх у стан фінансової невизначеності та постійної тривоги, а також спричинило тяжкі вимушені зміни у повсякденних та соціальних стосунках позивача. Таким чином, позивач вважає свої вимоги справедливими та обґрунтованими, оскільки вони спрямовані на відновлення порушених прав та законних інтересів, усунення наслідків неправомірних дій відповідача та відновлення справедливості. Скасування постанови № 793 від 08.05.2025 року та закриття справи про адміністративне правопорушення необхідне для припинення незаконного притягнення до відповідальності. Визнання дій відповідача та посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними обґрунтоване відсутністю законних підстав та перевищенням повноважень. Зобов'язання відповідача усунути наслідки протиправного притягнення, у тому числі шляхом повідомлення відповідних органів про скасування постанови та припинення адміністративного розшуку позивача, гарантує відновлення законного стану. Відшкодування моральної шкоди відображає страждання, завдані незаконними діями відповідача. Повідомлення органів військового управління є необхідним для забезпечення дисциплінарної відповідальності посадових осіб та недопущення подібних порушень у майбутньому.
16.10.2025 року на виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 13.10.2025 року про витребування доказів, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 надано належним чином завірені копії матеріалів справи №793 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1
21.10.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, щодо доказів, наданих відповідачем, відповідно до яких останній зокрема зазначив, що адреса, зазначена відповідачем у повістці, не відповідає адресі проживання позивача, повідомленій ним під час оновлення персональних даних 27.06.2024 року та внесеній до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У повістці зазначено, що позивач повинен з'явитися 20.03.2025 року о 09:00 год. з метою уточнення даних. Водночас, до матеріалів справи додано копію довідки Ф20 «Про причини повернення/досилання» з відміткою «Повертається - адресат відсутній за вказаною адресою». Довідка містить підпис працівника поштового зв'язку та календарний штемпель, дата якого - 21.03.2025 року. Відтак, у розумінні пункту 41 Порядку № 560, адресат вважається належно оповіщеним про виклик до ТЦК лише 21.03.2025 року. Водночас виклик відповідно до повістки № 2873199 був призначений на 20.03.2025 року, що виключає можливість належного підтвердження оповіщення на момент явки. Також, у долучених матеріалах міститься повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення за підписом начальника адміністративного відділення Вишгородського РТЦК Київської області, Сергія Заріцького. Проте зазначене повідомлення не стосується позивача, а також відсутні докази існування повідомлення, адресованого саме йому, опис вкладення, а також копія поштового повідомлення з відміткою про вручення або неотримання поштового відправлення. Відтак, надані частково матеріали, лише підтверджують обґрунтованість позовних вимог і необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України - місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 08.05.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було винесено постанову №793, відповідно до якої ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним під час дії особливого періоду та проведення мобілізації, а саме: о 09 год. 00 хв. 20.03.2025 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці №2873199 для уточнення даних, яка була направлена через АТ «УКРПОШТА» та протягом трьох днів не повідомив поважності причин неприбуття. Відтак, враховуючи, що за відміткою працівників УКРПОШТА ОСОБА_1 був відсутній за своїм місцем проживання, він вважається таким, що був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не виконав покладений на нього обов'язок. З огляду на встановлені обставини, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 5 ч. 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Отже, станом на момент прийняття спірної постанови діяв особливий період.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу сьомого частини третьої якої громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З аналізу зазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Отже, за змістом зазначених положень ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідальність за ч. 3 ст.210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці.
Відтак, для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 не оспорює того, що не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 20.03.2025 року, а вказує, що таке неприбуття пов'язано із неотриманням повістки, оскільки відповідач, достеменно знаючи про місце проживання позивача за межами України, направив паперову повістку, за адресою його реєстрації.
В свою чергу, зазначена повістка не була вручена адресату з причини його відсутності за зазначеною у відправленні адресою, про що свідчить довідка Ф20.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 визначає також процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З наявної в матеріалах справи копії повістки вбачається, що вона сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить реєстраційний номер, підписана кваліфікованим електронним підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 в Київській області ОСОБА_2 , що відповідає вимогам пункту 30 Порядку № 560, чинного на дату її формування, а отже, оформлена відповідно до передбаченої законодавством процедури.
Згідно з пунктом 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Враховуючи положення пункту 34 Порядку № 560, сформована 07.03.2025 року повістка, яка підписана кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в Київській області ОСОБА_2 , була належним чином надіслана 07.03.2025 року засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з описом вкладення на адресу зареєстрованого місця реєстрації ОСОБА_1 , що відповідає встановленим вимогам щодо порядку повідомлення резервістів і військовозобов'язаних, а факт направлення підтверджується доданими до відзиву копією повістки, описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення.
Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи або задекларованого/зареєстрованого місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру.
Таким чином, як встановлено судом, повістку №2873199 направлено засобами поштового зв'язку (номер відправлення 0610237524473) за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки про причини повернення від 21.03.2025 року зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд звертає увагу, що адреса: АДРЕСА_1 є зареєстрованим місцем проживання позивача, що підтверджується наданим ним документами, та не оспорюються самим позивачем. Отже, фактично направлення повістки відбулося за належною адресою. Повістка направлена 07.03.2025 року, та повернута 21.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за місцем проживання.
Повістка, надіслана позивачеві, була оформлена згідно з вимогами пункту 30 Порядку №560, сформована через Єдиний реєстр, підписана кваліфікованим електронним підписом і направлена рекомендованим листом з описом вкладення. Відповідно до пункту 41 цього ж Порядку повернення такого листа з відміткою про відсутність адресата за місцем реєстрації вважається належним повідомленням.
Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлена на підставі належних та допустимих доказів, зокрема, документального підтвердження факту направлення повістки та неявки у визначений день до ТЦК.
Щодо твердження позивача про перебування за кордоном та неможливість отримання повістки, суд вважає доводи позивача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.
Водночас зазначений порядок не охоплює процедури вручення або направлення повісток громадянам України, які перебувають за межами території держави та в ньому відсутні норми, які б регламентували порядок виклику на військову службу осіб, що тимчасово або постійно перебувають за кордоном. Зокрема, не передбачено можливості чи механізмів направлення повісток засобами міжнародного поштового зв'язку; використання електронних сервісів або цифрових повідомлень з метою офіційного вручення виклику. Вказаний нормативний акт регулює загальні положення мобілізаційного процесу, діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, тощо на території України, де громадяни перебувають у межах юрисдикції держави.
Як вбачається з листа №1/1/4/9630 від 17.10.2024 року ОСОБА_1 у 2023 році оформив Довідку до акта огляду МСЕК серії АВ №1081885, як особа з інвалідністю ІІІ групи строком до 01.08.2024 року. Водночас, починаючи з 20.09.2022 року по 16.10.2024 року ОСОБА_1 не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_3 для повідомлення про зміну персональних даних.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 07.09.2023 року вибув за межі території України та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказану адресу було зазначено позивачем при уточненні своїх даних 27.06.2025 року через додаток «Резерв+», що підтверджується розширеними даними з Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, долученими позивачем до матеріалів справи.
Водночас, ОСОБА_1 прибувши до Франції, не став на консульський облік, не повідомив територіальний центр комплектування про зміну свого місця перебування та не легалізував проживання за кордоном у спосіб, передбачений законодавством. Повістка направлялась на його зареєстровану адресу проживання в Україні і саме з цією обставиною закон пов'язує обов'язок бути належним чином повідомленим, що узгоджується із позицією викладеною у постанові Шостого апеляційного суду у справі №363/2245/25 від 19.08.2025 року.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн. прийнято без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що не суперечить приписам ст. 258 КУпАП, за умови якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих статтею 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.
Водночас, із аналізу зазначених норм випливає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, допускається лише за умови своєчасного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи.
В матеріалах справи наявна копія повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 , за підписом начальника адміністративного відділення Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Заріцького С. про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 21.04.2025 року. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 , повідомляють, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відбудеться 08.05.2025 року.
В той же час суд звертає увагу, що вказане повідомлення не містить відомостей про адресу, за якою воно було направлено. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного направлення такого повідомлення, зокрема, відсутні конверт із відмітками поштового відправлення, опис вкладення, повідомлення про вручення чи інші документи, які б підтверджували його відправлення та отримання адресатом.
Відтак, матеріали справи не містять належних доказів, що позивач взагалі викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Водночас, розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, є істотним процедурним порушенням, що саме по собі становить безумовну підставу для скасування постанови про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, зважаючи на порушення процедури розгляду справи, постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача на відшкодування заподіяної моральної шкоди 51 000 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
При цьому, обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 72 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Разом з тим, до суду позивач не надав доказів настання втрат майнового чи немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ у зв'язку з діями відповідача, які у розумінні ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Суд звертає увагу на те, що позивач не зазначив конкретних фактів, які б у системному зв'язку з вчиненням спірних дій утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, а також не надав жодних доказів заподіяння йому душевних страждань відповідачем по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок таких дій відповідача.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи те, що позивач належним чином не довів факти заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру вчиненням спірних дій, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованою, недоведеною, а отже не підлягає задоволенню.
Щодо інших позовних вимог, а саме: зобов'язання відповідача усунути наслідки протиправного притягнення до адміністративної відповідальності, в тому числі шляхом повідомлення відповідних органів про скасування постанови та припинення розшуку позивача; повідомлення відповідних органів військового управління (або Міністерство оборони України) про факти встановлених судом порушень з боку відповідача та посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , для вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, то в їх задоволені слід відмовити, оскільки вони не належать до повноважень суду.
Так, згідно пункту третього частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Інших повноважень, зокрема таких, що стосуються покладення на відповідача обов'язку повідомляти інші органи чи вирішувати питання про притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності, зазначена норма не передбачає. Відтак, ці вимоги виходять за межі предмета судового розгляду та не можуть бути задоволені в межах даної адміністративної справи.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає частковому задоволенні.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі викладеного та керуючисьст.ст.2, 5-11, 12, 72-77, 78, 139, 159-162, 241-246, 250, 257-258, 262-263, 286 ,292, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення №793 від 08.05.2025 року - задовольнити частково.
Постанову №793 по справі про адміністративне правопорушення від 08.05.2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Вишгородським РВ Управління ДМС України в Київській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ).
Третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34961544, адреса: Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, 6).
Суддя І.Ю. Котлярова