23.10.2025 Справа № 363/4304/25
23.10.2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Дрозд В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 14.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101776004 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV88Н3Р. На виконання умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов'язок та перерахувало відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 12 000, 00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач зазначив в заявці при укладенні кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року, становить 41 422, 00 грн., яка складається з наступного: 12 000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 29 422, 00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому до вказаного договору укладалися додаткові угоди, у тому числі і щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги № 129 від 13.04.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року. Окрім того, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року. 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 року за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року на загальну суму 41 422, 00 грн. Даний факт підтверджується також актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Відтак, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року у розмірі 41 422, 00 грн., понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.
18.09.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначила, що строк дії кредитного договору закінчився 26.07.2020 року, а позовна давність на подання позовної заяви про стягнення заборгованості по даному кредитному договору закінчилася 26.07.2023 року, проте позовну заяву позивачем було направлено 28.12.2024 року. Відтак, вважає, що позовну заяву подано позивачем з порушенням строків позовної давності. Зазначила, що між сторонами не було підписано додаткової угоди про продовження терміну кредитування та пролонгацій. Також вказала, шо позовна заява не містить заяви про поновлення строків давності, а введений на території України карантин та в подальшому військовий стан не є підставою для поновлення строків. Щодо суми заборгованості за кредитним договором зазначила, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості, а також позивачем не надано до суду виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім'я відповідача. Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту, а також виписки за картковими рахунками та сам розрахунок заборгованості з моменту укладення кредитного договору в якому прослідковується виконання умов зобов'язання відповідачем по кредитному договору. Наданий позивачем розрахунок суми заборгованості фактором не є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність суми боргу перед позивачем та наявність самої заборгованості, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не надав. Окрім того, зазначила, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку є правильними. Також зазначила, що відповідача не було повідомлено про зміну сторони кредитора. Просила звернути увагу, що договір факторингу первинний був підписаний у 2018 році, а кредитний договір у 2021 році, тобто договір факторингу був зроблений раніше чим кредитний договір. Щодо заявлених до стягнення витрат на правову зазначила, що такі є необґрунтованими та завищеними. На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині тіла кредиту у розмірі 12 000, 00 грн., а у задоволенні інших відмовити.
24.09.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь за відзив, в якій щодо доводів представника відповідача про пропуск строку позовної давності зазначила, що кредитний договір був укладений 14.01.2021 року строком на 25 днів, тому кінцева дата повернення кредиту визначається 08.02.2021 року. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14.05.2024 року, з 14.05.2024 року до 12.08.2024 року, з 12.08.2024 до 10.11.2024, з 10.11.2024 до 08.02.2025, з 08.02.2025 до 09.05.2025, з 09.05.2025 до 07.08.2025, з 07.08.2025 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб. Відтак, вважає, що оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності під час дії в Україні воєнного стану, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Відповідач заперечуючи щодо наявності кредитної заборгованості, її розміру будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить суду не надає. Доказів того, що сторонні особи мали доступ до її банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти, виписки по картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на її рахунок також не надає. Зазначила, що позивачем доведено факт виконання зобов'язання первинного кредитора та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 12 000,00 грн., зокрема платіжним дорученням та інформацією отриманою судом з банку, а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову. Нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданих розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відбувались згідно з погодженими умовами кредитного договору № 101776004 від 14.01.2021 та у межах строку визначених цим договором. Посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування» зазначила, що позивач не зобов'язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Позивачем наявними в матеріалах справи доказами доведено перехід права вимоги за договорами факторингу, а відповідачем на їх спростування не надано жодного доказу. Також вказала, що представником відповідача на підтвердження своїх доводів необґрунтованості та завищеності витрат на правову допомогу не надано жодних доказів.
14.10.2025 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив в яких зазначено про сплив строку звернення позивачем до суду із даним позовом, який закінчився 08.02.2024 року. Хоч і наявна практика стосовно зупинення строків давності, однак вона не може бути застосована, так як фактично позивач не мав перешкод у зверненні до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості. Відтак, просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині тіла кредиту у розмірі 12 000, 00 грн., а у задоволенні інших відмовити.
17.10.2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких наведено пояснення щодо строків позовної давності та направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора, які за змістом є аналогічними викладеним доводам у відповіді на відзив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зі справи встановлено, що 14.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 101776004, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором MNV88Н3Р, направленим на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначено останнім в своїй заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.01.2021 року.
Згідно з п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 12 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Пунктом 1.2. договору встановлено, що кредит надається строком на 25 (двадцять п'ять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Згідно п. 1.3. договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку Дисконтного періоду можливе до закінчення Дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів.
Відповідно до п.п. 1.4.1.-1.4.3. п. 1.4. договору, за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 шістсот двадцять цілих п'ять десятих процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» кредитодавця (далі - «Програма»), які розміщені на сайті Кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/ . Станом на дату укладення цього договору позичальнику присвоєний -1 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього договору.
У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Відповідно до п. 1.5. договору, позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду.
Відповідно до п.п. 1.7.1.-1.7.2. п. 1.7. договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
- зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
- з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Пункт 1.8. договору передбачає, що проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 4.1 договору).
Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовом індентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.2 договору . Строк дії договору може бути продовжено з урахування умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3 та 1.7 договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п. 4.2. договору).
Сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3 договору).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.4. договору).
Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомилась 14.01.2021 року.
На підтвердження укладення договору позивачем надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір від 14.01.2021 року був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора № MNV88Н3Р, направленого останній 14.01.2021 року о 22:38:13 год., на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_3 , сума кредиту - 12 000, 00 грн., строк - 25 днів.
Згідно платіжного доручення № fb8f2827-ddb1-404d-b309-7878248f60d4 від 14.01.2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на картковий рахунок № НОМЕР_1 , отримувач: ОСОБА_1 кошти у розмірі 12 000, 00 грн., призначення платежу - переказ коштів згідно договору № 101776004 від 14.01.2021 року ОСОБА_1 , код 3605503902 для зарахування коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 . Зазначене також підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.05.2025 року.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Також, сторони домовилися доповнити договір п. 11.10 та розділ 3 викласти у новій редакції.
Пунктом 2.1. Розділу 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
В той же час, відповідно до п. 1.5. договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за договором. Форма вказаного Реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 129 від 13.04.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року на загальну суму 26 242, 00 грн.
Право вимоги за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 13.04.2021 року, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги.
Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року.
03.08.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно.
30.12.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно.
Пунктом 2.1. розділу 2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року на загальну суму 41 422,00 грн.
04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року.
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 року за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року на загальну суму 41 422, 00 грн.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року.
Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 13.04.2021 року у відповідача наявна заборгованість за договором № 101776004 від 14.01.2021 року, яка становить 26 242, 00 грн., з яких 12 000, 00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 14 242, 00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідач частково погасив заборгованість 11.02.2021 року у розмірі 5 712, 00 грн., 13.03.2021 року у розмірі 15, 00 грн., 21.03.2021 року у розмірі 635, 00 грн., а всього 6 362, 00 грн.
Згідно з розрахунком наданого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача станом на 07.06.2021 року становить 41 422, 00 грн., з яких: 12 000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 29 422, 00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
З виписки з особового рахунку наданої позивачем станом на 25.06.2025 року за період з 04.06.2025-25.06.2025 року, вбачається, що після відступлення права вимоги позивачем не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, заборгованість відповідача становить 41 422, 00 грн., з яких: 12 000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 29 422, 00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31.07.2025 року за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) платіжна картка НОМЕР_1/чи будь-яка інша платіжна картка; про зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_1 у період з 14.01.2021 року по 19.01.2021 року у сумі 12 000,00 грн; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ; первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки / платіжні інструкції / доручення) або інші, прирівняні до них (довідки/листи), що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти боржника; повного номера рахунка маска карти НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
На виконання ухвали суду листом від 18.08.2025 року № 20.1.0.0.0/7-250811/66071-БТ, АТ «ПриватБанк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 , на яку здійснено зарахування коштів у розмірі 12 000, 00 грн., номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону за карткою № НОМЕР_5 та знаходиться в анкетних даних останньої. Також надано виписку по рух коштів по картці № НОМЕР_5 за період з 14.01.2021 року по 19.01.2021 року, з якої вбачається про зарахування на зазначену карту 14.01.2021 року коштів у розмірі 12 000, 00 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що первинний договір факторингу був підписаний у 2018 році, а кредитний договір у 2021 році, тобто договір факторингу був зроблений раніше чим кредитний договір
Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 101776004 від 14.01.2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином та є додатком до договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім того, судом враховано і висновок Верховного Суду, зроблений в постанові від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц, провадження № 61-8449св18, за яким згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За нормою ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № fb8f2827-ddb1-404d-b309-7878248f60d4 від 14.01.2021 року та наданою банком випискою про рух коштів по картці з якої вбачається, що 14.01.2021 року на картку відповідача зараховано 12 000,00 грн.
Як вбачається з відзиву відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також не заперечує щодо їх стягнення з неї на користь позивача. Втім зазначено, що кінцева дата повернення кредиту 08.02.2021 року та відповідно строк позовної давності закінчився 08.02.2024 року. Позов поданий до суду 29.07.2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який просила застосувати.
30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся з позовом до суду 29 липня 2025 року.
З огляду на зазначене та встановлені обставини, суд вважає, що позивач звернувшись до суду з даним позовом 29.07.2025 року не пропустив строків позовної давності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача становить 41 422, 00 грн., з яких: 12 000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 29 422, 00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості по тілу кредиту, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, щодо якого і не заперечує відповідач є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам у розмірі 29 422, 00 грн., суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами у кредитному договорі було погоджено строк кредитування на 25 днів («Дисконтний період»), а саме до 08.02.2021 року.
Згідно з п.1.3 сторони погодили, що встановлений в п.1.2 договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду.
Згідно з пунктом 1.6 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.7. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Відповідно до пункту 1.7 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
- зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пункт 1.7.1. договору).
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що відсотки у розмірі 14 242, 00 грн. були розраховані за період з 14.01.2021 року по 12.04.2021 року включно.
При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем були здійснені проплати на погашення заборгованості, а саме: 11.02.2021 року у розмірі 5 712, 00 грн., 13.03.2021 року у розмірі 15, 00 грн., 21.03.2021 року у розмірі 635, 00 грн., а всього 6 362, 00 грн.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що до розміру відсотків 14 242, 00 грн., які були нараховані станом на 12.04.2021 року включно, були також додані відсотки за період з 13.04.2021 року по 07.06.2021 року у розмірі 15 180, 00 грн.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.
У справі, яка переглядається, строк виконання зобов'язання у повному обсязі настав 08.05.2021 року (не більше, ніж 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду).
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача по відсотках у розмірі 21 142, 00 грн., яка була нарахована в межах строку кредитування до 08 травня 2021 року включно.
Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.
Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 09.05.2021 року до 07.06.2021 року) слід відмовити.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року у розмірі 12 000, 00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 21 142, 00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу суду надав: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, додаткову угоду № 25770510570 від 05.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року з описом та вартістю наданих послуг, згідно яких загальна вартість послуг з надання правової допомоги за виконані роботи складає 7 000,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Встановлено, що спір в цій справі не є складним, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача безпосередньо в судових засіданнях участі не брав, справу розглянуто за відсутності представника позивача за його заявою про це.
Відтак, заперечення представника відповідача про те, що заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. є завищеною, не співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і витраченого для цього часу, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.
За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково від заявленої суми, зокрема на суму 3000, 00 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовну заяву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задоволено частково, суд, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1 938, 18 гривень, виходячи з розрахунку: 33 142, 00 гривень (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422, 40 гривень (сума сплаченого судового збору) : 41 422, 00 гривень (розмір заявлених позовних вимог) = 1 938, 18 гривень.
Керуючись ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредитним договором № 101776004 від 14.01.2021 року у розмірі 33 142 (тридцять три тисячі сто сорок дві) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1 938 (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім) гривень 18 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф. 10).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя І.Ю. Котлярова