Справа № 362/7351/24
Провадження № 2/362/848/25
13 жовтня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
з участю секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Сенс-Банк", треті особи: управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко (Сазанова) Олена Миколаївна, приватний виконавець Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до АТ "Сенс-Банк", треті особи: управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко (Сазанова) Олена Миколаївна, приватний виконавець Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною 25.11.2021 р. за №19217, про стягнення з позивача заборгованості, а також стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний виконавчий напис, як вказує позивач, вчинено без належних документів, які б свідчили про безспірність вимог кредитора, а також з огляду на те, що він вчинений на договорі, який не було нотаріально посвідчено.
Сторони, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення не подано.
Крім того, в силу вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості в їх сукупності, судом встановлено наступне.
25.11.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №19217, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником.
Виконавчий напис №19217 від 25.11.2021 р. вчинено на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).
Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5, визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Позивач, як на одну з підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилається про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом на договорі, який не було нотаріально посвідчено.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 р., постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 р. скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.
Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 р., втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 р. з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі № 826/20084/14.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 р. у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Судом установлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі №826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Як встановлено судом, укладений між сторонами кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 р. у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 р. у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 р. у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 р. у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 р. у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 р.).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір у розмірі 969,00 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Окрім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 р. у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 р. (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 р. (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 р. (справа №280/2635/20).
Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 10000 грн. не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.
Суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Оцінюючи надані з боку адвоката послуги, суд зазначає, що дана справа не є складною, дана категорія справ є розповсюдженою, тому з боку адвоката не потребувало значного часу для вивчення документів та складання позовної заяви. Також, суд звертає увагу, що і сама позовна заява не є змістовною та об'ємною.
Тому, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача АТ «Сенс Банк» на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 274 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Сенс-Банк", треті особи: управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко (Сазанова) Олена Миколаївна, приватний виконавець Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований за №19217 від 25.11.2021 р., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 969,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариств «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714).
Треті особи:
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович (07301, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик, 5-А, офіс 511 (Бізнес Центр «Карат»).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна ( АДРЕСА_2 ).
Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві (01001, м.Київ, провулок Музейний, 2-Д).
Суддя Л.М. Кравченко