Справа № 286/1476/25
17 жовтня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
із секретарем Максимець О. В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини , -
Позивач звернулася до суду і просить визначити місце проживання її малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею, його матір'ю - ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що між нею та відповідачем - ОСОБА_3 було укладено шлюб 09.08.2017. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З самого початку їхнього сімейного життя вони проживали з її батьками, оскільки проживати за місцем реєстрації ОСОБА_3 було не можливо через стан його будинку. В січні 2018 року відповідач був в АТО, але влітку того ж року звільнився і повернувся до них. З того часу почав періодично вживати алкогольні напої, тому між ними, а також між ним та її батьками часто виникали сварки, після яких він їхав до місця своєї реєстрації і по декілька місяців до них не з'являвся і нічим не допомагав.
В період з 2017 по 2023 рік ОСОБА_3 періодично повертався в родину, жив з ними короткими періодами і знову зникав. В сумі за цей період вони прожили разом десь два роки. Вона працювала і їй допомагали її батьки, тож дитина весь цей час знаходилася на її повному утриманні. Відповідач дитиною не цікавився, не допомагав, не вітав на дні народження, не дарував подарунків. Їхній син, між періодичними проявами батька, від нього відвикав і називав його замість «тато» «дядько».
11.01.2024 заочним рішенням Овруцького районного суду Житомирської області шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу син проживає з нею і знаходиться на повному її утриманні. Відповідач обіцяв матеріально забезпечувати сина, а тому на аліменти вона одразу не подавала. Натомість, дізнавшись, що вона перебуває у нових стосунках повідомив її, що утримувати їхнього сина має її цивільний чоловік і допомагати сину грошима він не буде. Тому, вона звернулася до суду з заявою про стягнення аліментів на дитину. Дізнавшись про це, відповідач почав їй погрожувати, що забере в неї сина. Вона розуміє, що син йому не потрібен, оскільки з моменту розлучення він до сина не приходить, не цікавиться його здоров'ям, розвитком та досягненнями, не допомагає матеріально, не вітає зі святами і не дарує подарунків. Син до нього не прив'язаний і відноситься до нього, як до чужої людини.
Вона ніколи не перешкоджала і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню батька з сином, якщо в сина буде таке бажання, але після погроз боїться підпускати відповідача до сина, оскільки переживає, що він його забере. Син вже не маленький і сам розуміє ситуацію, боїться, що його заберуть від мами.
Їх син зареєстрований з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , але там ніколи не жив, оскільки аварійний стан будинку не дозволяє там проживати. З народження син проживав разом з нею в будинку її батьків за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаному будинку у сина було все для життя та розвиту.
На даний час вони проживають за адресою: АДРЕСА_3 . У вказаній квартирі син має все необхідне для життя та розвитку. В нього є своє ліжечко, місце для ігор та навчання. Він росте в любові і турботі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, з підстав наведених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином, відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.
Представник служби у справах дітей Овруцької міської ради, як органу опіки та піклування, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без їх участі. Щодо задоволення позову не заперечують.
Вислухавши пояснення позивача, врахувавши позицію органу опіки та піклування виконавчого комітету Овруцької міської ради, наведену у висновку, та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Положеннями ч. ч. 1, 2, 4 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Частиною 1 ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11.01.2024 було розірвано. Від спільного проживання мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказані обставини підтверджуються копіями: свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.08.2017, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.01.2018 та заочного рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 11.01.2024 у справі №286/3806/2 (а. с. 12-13, 15-16).
З копії довідки про реєстрацію місця проживання особи Словечанської сільської ради №475 від 22.02.2021 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 8).
Копія довідки про реєстрацію місця проживання особи виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області №1153 від 29.08.2019 свідчить, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14).
Виконавчий комітет Овруцької міської ради надав висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 №02-09/1427 від 28.07.2025, в якому зазначили, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Овруцької міської ради, яке відбулося 16.07.2025 було розглянуто питання щодо визначення місця проживання малолітнього - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яке було запрошено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . ОСОБА_5 на засідання не з'явився, хоча попередньо повідомляв, що буде, а ОСОБА_6 з'явилася.
11.07.2025 було проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_1 . В будинок не вдалося потрапити, так як ОСОБА_3 не було вдома. Подвір'я, і все біля будинку заросло бур'яном. На комісії ОСОБА_1 пояснила, що батько дитини участі у вихованні не бере, не допомагає утримувати дитину, не цікавиться станом здоров'я та життям дитини.
Тому, зважаючи на вказані обставини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір'ю - ОСОБА_1 ( а. с.42-43).
За положенням ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про визначення місця проживання дитини), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Враховуючи, що позивач займається вихованням малолітньої дитини самостійно, піклується про нього, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд вважає, що проживання малолітнього сина з матір'ю, який фактично з нею і проживає, буде відповідати інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме його розвитку, як психологічному так і фізичному. Відтак, висновок органу опіки та піклування є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.
Поряд з цим, слід зазначити, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не позбавляє права відповідача спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір'ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.
Таким чином, аналізуючи всі обставини справи, надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп..
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Про перегляд заочного рішення може бути подана заява відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на заочне рішення до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд (скарги), якщо така заява (скарга) подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 24.10.2025.