Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/4652/25
Провадження № 2/279/2107/25
27 жовтня 2025 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Пацко О.О., з секретарем Зубковою І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/4652/25 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказує, що 21.01.2021 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір № 1481509 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису на підставі якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» виконало свої зобов'язання перед відповідачем та надало кредит у сумі 3000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на картку, в свою чергу відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результат чого утворилась заборгованість у розмірі 9726,00 гривень, а саме: 3000,00 гривень заборгованість за сумою кредиту; 6726,00 гривень прострочена заборгованість за процентами.
07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу № 1-07092021 та було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1481509 від 21.01.2021 року.
В подальшому, 07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінанс Груп» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1481509 від 21.01. 2021 року на суму 9726,00 гривень та станом на дату подачі позову вказана заборгованість не погашена.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 9726,00 гривень та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідачка не укладала кредитний договір з позивачем та іншими фінансовими товариствами, які відступили свої права позивачу. Також не отримувала жодних кредитних коштів. Просить у задоволенні позовної заяви відмовити за безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Частиною 1статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
У пунктах 5, 6 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 21.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договір №1481509 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 3000,00 грн строком на 28днів, погодили стандартну процентну ставку в розмірі 1,90 % в день. Кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , або іншої вказаної клієнтом.
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною договору. Проценти, що нараховуються за договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Клієнт зобов'язаний своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
У випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміни дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Договір та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем з використанням електронного підпису Х984 21.01.2021 року.
Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 02.07.2025 року на картку № НОМЕР_2 21.01.2021 року було зараховано 3000,00 грн.
07.09.2021року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс груп» (далі ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп») та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до якого кредитор (ТОВ «Лінеура Україна») передав у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп») прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 1481509, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до цього договору.
07.09.2021року між ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп» та ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» було укладено договір факторингу №2-07/09/2021, відповідно до якого кредитор (ТОВ «ФК «Сіті фінанс груп») передав у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн») прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 1481509, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до цього договору.
Долучені до матеріалів справи розрахунки свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов'язань, в останньої виникла заборгованість у розмірі 9726,00 грн; з яких 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6726,00 грн прострочена заборгованість за процентами.
Частиною 1статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1статті 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті кредитні кошти не повернула, проценти не сплатила.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачем був укладений договір в електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, у тому числі строки повернення кредиту, сплату процентів. Крім того, листом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 02.07.2025 року підтверджено перерахування відповідачу на картку № НОМЕР_2 21.01.2021 року 3000,00 грн. Так, посилання представника відповідачки на те, що остання не отримувала кредитних коштів спростовується довідкою №2643_250702150923 від 02.07.2025 про те, що кошти в сумі 3000,00 грн були перераховані ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 - 21.01.2021 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с.63 ).
Щодо вимог про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам, то суд зазначає наступне.
Договору передбачено процентну ставку 1,9% в день, встановлено строк кредиту 28 днів, загальна вартість кредиту 4596,00 грн.
15 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 4 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.
Враховуючи встановлені судом обставини в контексті приведених правових норм та усталеної судової практики, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у межах погодженого сторонами договору строку надання позики 28 днів в розмірі 1596,00 грн що відповідає сумі заборгованості по процентах, вказаній в розрахунку, станом на 18.02.2021 року.
Отже суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 4596,00 грн, з яких: заборгованості за основною сумою боргу 3000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 1596,00 грн.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3статті 133 ЦПК України).
Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді в розмірі 10500,00 грн, що підтверджується договором №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.025 року.
Відповідно до частини 1 та 2статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплаченаабо підлягає сплатівідповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 4статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов частково та від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1144,58 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4961,25 грн.
Керуючись статтями 525, 526, 546,549, 610, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 76, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №1481509 від 21.01.2021 у розмірі 4596 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» судовий збір у розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 58 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4961 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одну) гривню 25 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саперне Поле,12, код ЄДРПОУ 44002941.
Відповідач: Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Ольга ПАЦКО