Справа № 296/7381/25
2/296/2987/25
"20" жовтня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира
в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 29 січня 2020 року між ТзОВ «Займер» (кредитодавець) та позичальником ОСОБА_1 укладено договір № 109175 про надання фінансового кредиту (далі по тексту - Кредитний договір), який позичальник підписав електронним підписом, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 2 000 гривень, строк кредиту - 17 днів, процентна ставка - 2 % в день. Позичальник зобов'язалася повернути кредит та проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань.
28 жовтня 2021 між ТзОВ «Займер» та ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТзОВ «Займер» відступило ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021 ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором.
Згідно з випискою з особового рахунку за Кредитним договором станом на 16 квітня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 9 320 гривень, з яких 2 000 гривень - прострочена заборгованість по сумі кредиту; 7 320 гривень - прострочена заборгованість по процентах.
На підставі наведеного ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 9 320 гривень, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 11 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
10 жовтня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначає, що вона не укладала Кредитний договір. Вказаний кредит оформлений без її відома шахрайським способом, у зв'язку з чим 14 серпня 2020 року вона звернулась до Житомирської місцевої прокуратури із заявою про вчинення злочину. Крім того, кошти кредиту вона не отримувала, відповіддю АТ «ПУМБ» підтверджено, що картковий рахунок № НОМЕР_1 не відривався на її ім'я. Відповідач категорично заперечує своє волевиявлення на укладення Кредитного договору, оскільки вона ніколи не зверталась до ТзОВ «Займер», кредитний договір не підписувала та кошти кредиту не отримувала. На підставі наведеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити.
16 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наводить свої аргументи на спростування доводів відзиву.
Представник позивача ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» в судове засідання не з'явився, попередньо заявив розгляд справи без його участі. В прохальній частині позовної заяви представник позивача також надає згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 20 жовтня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В матеріалах справи наявна копія договору, відповідно до змісту якого 29 січня 2020 року між ТзОВ «Займер» (кредитотодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про надання фінансового кредиту № 109175, згідно з яким кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 2 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Кредитного договору).
Основні умови кредитування відповідно до Кредитного договору: кредит надається строком на 17 днів, тобто до 14 лютого 2020 року (п. 1.2 Кредитного договору); за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 730 % річних від суми кредиту, в розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3 Кредитного договору).
Відповідно до довідки про ідентифікацію акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua. Одноразовий ідентифікатор KL8484, дата відправки ідентифікатора клієнту - 29 січня 2020 року, номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор - 380674206224.
28 жовтня 2021 між ТзОВ «Займер» та ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/2021, відповідно до умов якого ТзОВ «Займер» відступило ТзОВ «ФК Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 01-28/2021 ТзОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором.
На підтвердження наявності заборгованості у відповідача за Кредитним договором до матеріалів справи долучено виписку з особового рахунку за кредитним договором № 109175, відповідно до змісту якої розмір заборгованості відповідача становить 9 320 гривень, з яких 2 000 гривень - прострочена заборгованість по сумі кредиту; 7 320 гривень - прострочена заборгованість по процентах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує таке.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Кредитного договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
У силу положень ст. ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції на час підписання Кредитного договору) передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України. Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.
Позивач на підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором не надано документів, передбачених ст.ст.22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які підтверджують ініціювання переказу первісним кредитором ТзОВ «Займер» кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
Досліджуючи надане позивачем «підтвердження» перерахування кредитних коштів позичальнику, суд ураховує, що таке не містить даних повного номера платіжної картки, прізвища, ім'я та по батькові власника банківської картки. З урахування наведеного суд наданий позивачем документ є неналежним доказом господарської операції, оскільки не може достовірно свідчити про її виконання.
Інформаційна довідка ТзОВ «Платежі онлайн» від 17 червня 2025 року містить відомості про те, що 29 січня 2020 року кошти в розмірі 2 000 гривень були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Однак, відповіддю АТ «ПУМБ» підтверджено, що картка з номером № НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 .
Також суд ураховує, що в матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості.
Досліджуючи надану позивачем довідку під назвою «Виписка з особового рахунку за Кредитним договором № 109175», суд вважає, що такий розрахунок не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості, оскільки доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, підтвердження отримання кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Цей документ створений самим позивачем, який не є стороною кредитного договору, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних бухгалтерських документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності та безспірності заборгованості.
Також суд ураховує, що розрахунок заборгованості, який наявний в матеріалах справи, не містить відомостей про порядок утворення спірної заборгованості, тобто не відображає початок утворення заборгованості, розмір нараховуваних відсотків, періодів нарахування, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійснених розрахунків.
Виписки з банківського рахунку позивач не надав, а тому суд вважає, що в справі відсутні належні та достовірні докази того, що відповідач дійсно отримала кредит, використовувала кредитні кошти.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані Банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Саме виписка є первинним документом у спірних правовідносинах, про що вказується у Постанові Верховного суду у справі №200/5647/18 від 16 вересня 2020 року.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання первісним кредитором ТзОВ «Займер» умов Кредитного договору щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, оскільки належність вказаної банківської картки № НОМЕР_1 саме відповідачу ОСОБА_1 не підтверджена її видавником, таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано.
Отже, з огляду на докази, які наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.
Відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості за Кредитним договором, а також первинних бухгалтерських документів позбавляє суд можливості з'ясувати дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, що є обов'язковим при вирішенні питання про стягнення боргу.
Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та правил надання споживчих кредитів на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом, як припущення.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд ураховує, що відповідно до позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 01 листопада 2023 року, справп № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для висновку про відмову в задоволенні позову. Висновок суду узгоджується із такими засадами цивільного судочинства як верховенство права, справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код в ЄДРПОУ 42228158);
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК