Справа № 296/4750/25
2/296/2263/25
"15" жовтня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира
в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.
за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття заборони відчуження нерухомого майна,
01 травня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , філії - Житомирське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» про зняття заборони відчуження нерухомого майна. Позовна заява сформована в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та підписана представником позивачів адвокатом Сірачем В. С.
Позов обґрунтовано тим, що в березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг Житомирської міської ради з метою отримання консультації про реєстрацію місця проживання в належному їй житлі за адресою: АДРЕСА_1 . В ході консультації вона отримала відомості про наявність заборони на відчуження нерухомого майна, внаслідок чого реєстрація місця проживання в цьому житлі є неможливою.
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підтверджено, що на належний позивачам будинок по АДРЕСА_1 було накладено обтяження щодо заборони на відчуження від 30 квітня 1991 року за повідомленням Богунського відділення Ощадбанку, де боржником зазначено ОСОБА_3 . Враховуючи, що ОСОБА_3 ніколи не був та не є власником або співвласником, або навіть користувачем цього будинку, то позивачі вимушені звертатись до суду з цим позовом про скасування обтяжень з їх власності, адже переконані, що таке обтяження є помилковим. З листа від 28 березня 2025 року Житомирського обласного нотаріального архіву стало відомо, що на належний позивачам будинок по АДРЕСА_1 було зареєстровано заборону на відчуження на підставі повідомлення Корольовського відділення Ощадбанку № 8093 від 30 квітня 1991 року як на майно, належне ОСОБА_4 . Однак, таке обтяження було знято на підставі листа Корольовського відділення Ощадного банку від 27 липня 2000 року про погашення кредиту.
Житловий будинок по АДРЕСА_1 належить позивачам на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 27 липня 2000 року. Вищевказаний будинок був подарований позивачам їхнім батьком - ОСОБА_4 , який набув у власність цей будинок на підставі Типового договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої приватної власності, посвідченого Житомирською держнотконторою 23 січня 1990 року. Технічний паспорт на побудований будинок виготовлено БТІ 22 квітня 1996 року. Право власності на цей будинок зареєстроване 01 квітня1997 року.
Арешт та заборона відчуження будинку були внесені в реєстри в 2006 році, тобто в період, коли будинок на праві власності належав позивачам. Своїм нерухомим майном позивачі користувалась відкрито з моменту набуття у власність та неодноразово проводили реєстраційні дії, пов'язані з правом власності на житловий будинок та земельної ділянки, будь- які відомості про обтяження були відсутні. Відповідач ОСОБА_3 власником/співвласником/користувачем будинку не був, за вказаною адресою він ніколи не був зареєстрований.
На переконання позивачів, будь-які законні підстави для обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , як на момент внесення таких відомостей так і на теперішній час відсутні. Безпідставне накладення арешту на нерухоме майно порушує їхні конституційні права власності на будинок, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.
На підставі наведеного позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати арешт майна із забороною відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження - 3153236.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
02 червня 2025 року до суду від представника АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у цій справі. Позивачами не наведено доказів, які б свідчили про існування перешкод в реалізації ними права розпорядження власністю (нерухомим майном) та не наведено доказів, які б вказували на вину банку в накладенні обтяження на їхнє майно. Відповідачем у цій справі має бути особа, яка дійсно є суб'єктом порушення права позивачів, тобто сторона відповідного спірного договору чи державний реєстратор, уповноважений на вчинення реєстраційної дії. АТ «Ощадбанк» своїми діями чи бездіяльністю не перешкоджає позивачам володіти, розпоряджатися чи користуватися власністю. Належним відповідачем у цій справі є нотаріус або інший суб'єкт державної реєстрації прав, який наділений повноваженнями на вчинення відповідної (нотаріальної/реєстраційної) дії щодо зняття заборони відчуження об'єкта нерухомого майна. АТ «Ощадбанк» не входить до кола суб'єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не може відповідати за внесення записів про обтяження нерухомого майна. Крім того, представник відповідача зазначає, що АТ «Ощадбанк», як юридична особа, створене 31 грудня 1991 року відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку та не є правонаступником жодної банківської установи, яка існувала до його утворення. На підставі наведеного представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року первісного відповідача - філію Житомирського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» замінено на належного відповідача - АТ «Державний ощадний банк України».
23 липня 2025 року до суду від представника відповідача АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на позовну заяву, який за своїм змістом відповідає відзиву, який надійшов до суду 02 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивачів адвокат Сірач В. В. у судове засідання не з'явився, заявою від 15 жовтня 2025 року просить розгляд справи здійснювати без його участі. У вказаній заяві представник позивача також зазначає про підтримання позовних вимог та просить позов задовольнити.
Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» Калюжний В. В. у судове засідання не з'явився, у своєму відзиві на позовну заяву заявляє про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідача було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, що відповідає вимогам ч. 10 ст. 187, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене підтверджено копією правовстановлюючого документу на нерухоме майно - договору дарування жилого будинку від 27 липня 2000 року, який зареєстрований в реєстрі за № 2990 та посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н. В.
Відповідно до змісту вищевказаного договору дарування ОСОБА_4 подарував цілий жилий будинок, а син ОСОБА_2 прийняв у дар 54/100 частин цього будинку і дочка ОСОБА_1 прийняла у дар 46/100 частин цього будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Крім того, у договорі дарування зазначено, що цей будинок належав дарителю ОСОБА_4 на підставі Типового договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності, посвідченого Першою житомирською держнотконторою 23 січня 1990 року за реєстром № 2-161.
З наведеного слідує, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_4 (батьку позивачів) з 1990 року та в 2000 році був подарований позивачам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 встановлено, що власником вказаного житлового будинку був ОСОБА_4 , рік побудови - 1995. Технічний паспорт на будинок виготовлено 22 квітня 1996 року.
Копією будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 підтверджено, що серед осіб, які реєстрували своє право проживання у цьому житлі відповідач ОСОБА_3 не значиться.
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підтверджено, що на будинок по АДРЕСА_1 було накладено обтяження, а саме: тип обтяження - заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження - 3153236, зареєстровано - 27 квітня 2006 року за № 3153236 реєстратором - Перша житомирська державна нотаріальна контора, підстава обтяження - «не вказано, б/н, 30.04.1991 Богунське відділення ощадбанку»; власник - ОСОБА_3 .
Установлено, що позивач ОСОБА_1 зверталась до Житомирського обласного державного нотаріального архіву та отримала відповідь від 28 березня 2025 року. У цьому листі Житомирський обласний нотаріальний архів повідомляє, що згідно справи № 2-16 том № 4 Першої житомирської державної нотаріальної контори «Реєстри для реєстрації заборон відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами» (розпочато: 14.01.1972 закінчено; 04.04.1997), зареєстровано заборону на підставі повідомлення Корольовського відділення ощадбанку № 8093 від 30 квітня 1991 року, запис № 34 щодо нерухомого майна в АДРЕСА_1 , суб?єкт обтяження - ОСОБА_4 . В примітках до вказаного запису зазначено: заборону знято, лист Корольовського відділення № 8093 Ощадного банку від 27.07.2000 за № 1027. Крім того, в наряді Першої житомирської державної нотаріальної контори «Листування по накладенню та зняттю заборон (арештів) на житлові будинки, квартири та інше майно» (справа № II-21 том 2 розпочато: 20.06.2000 закінчено: 28.12.2000), знаходиться повідомлення № 1027 від 27 липня 2000 року Корольовського відділення № 8093 Ощадного банку України з інформацією про погашення кредиту ОСОБА_4 .
Предметом спору в цій справі є скасування обтяження нерухомого майна, яке зареєстроване 27 квітня 2006 року за № 3153236 як обтяження майна, що належить ОСОБА_3 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Крім того, зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України.
Щодо вирішення спору в частині вимог до відповідача АТ «Державний ощадний банк України».
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У пунктах 37.2 та 43 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц (14-431цс19) вказано, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (п. 39, 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 905/386/18).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджено, що реєстратором Першої житомирської державної нотаріальної контори 27 квітня 2006 року зареєстровано обтяження - заборону (архівний запис) на нерухоме майно (будинок за адресою: АДРЕСА_1 ), власником якого є ОСОБА_3 . Разом з тим, підставою обтяження зазначено: «не вказано, б/н, 30.04.1991, Богунське відділення ощадбанку».
Суд ураховує, що з наявних у справі письмових доказів фактично неможливо встановити дійсну підставу (її зміст) для реєстрації спірного обтяження нерухомого майна.
У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що Ощадний банк, як юридична особа, створений 31.12.1991 відповідно до Закону України від 20.03.1991 «Про банки та банківську діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України і не являється правонаступником жодної банківської установи, яка існувала до його утворення. Відповідно до постанови КМУ від 06.04.2011 № 505 «Про внесення змін до постанови КМУ від 25.02.2003 №261» ВАТ «Ощадбанк» змінило найменування на ПАТ «Державний ощадний банк України», скорочена назва - АТ «Ощадбанк». Постановою КМУ № 568 від 05.06.2019 затверджено зміни до статуту АТ «Ощадбанк», зокрема, змінено повне найменування Банку з ПАТ «Державний ощадний банк України» на АТ «Державний ощадний банк України». Датою первинної державної реєстрації та створення АТ «Ощадбанк» - 31 грудня 1991 рік, тобто після передумов, які стали підставою для внесення спірного обтяження, а тому банк не може нести будь-якої відповідальності по зобов'язанню, яке мало місце до 30 грудня 1991 року.
Суд погоджується з такими аргументами представника відповідача АТ «Ощадбанк» та зазначає, що позивачами документально не доведено, що спірне обтяження нерухомого майна було здійснено саме в інтересах АТ «Ощадбанк». Матеріали справи не містять відомостей про те, що у 2006 році АТ «Ощадбанк» зверталося до реєстратора Першої житомирської державної нотаріальної контори із заявою про державну реєстрацію обтяжень житлового будинку за адресою: м. Житомир, проїзд Затишний, 26.
Досліджені судом обставини дають підстави для висновку, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, а тому позов в частині вимог до АТ «Державний ощадний банк України» до задоволення не підлягає.
Щодо вирішення спору в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 .
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_3 є належним відповідачем, оскільки спірне обтяження нерухомого майна було зареєстровано саме з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 .
Вирішуючи спір у цій справі, суд ураховує, що порушені права позивачів як співвласників нерухомого майна підлягають захисту судом, оскільки спірне обтяження нерухомого майна позивачів було зареєстроване в 2006 році реєстратором Першої житомирської державної нотаріальної контори як майно ОСОБА_3 .
Досліджені судом письмові докази достовірно підтверджують, що ОСОБА_3 ніколи не був та не є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Як уже встановлено судом, цей будинок належав ОСОБА_4 (батьку позивачів) з 1990 року та в 2000 році був подарований позивачам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За таких умов, наявність запису про обтяження нерухомого майна позивачів є порушенням права власності та невиправданим втручанням у право позивачів на мирне володіння своїм майном.
Суд ураховує, що позивачі в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, не можуть захистити своє порушене право власності на нерухоме майно.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття заборони відчуження нерухомого майна задовольнити частково, зокрема, в частині вимог до ОСОБА_3 .
Скасувати обтяження нерухомого майна - житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 27 квітня 2006 року реєстратором Першої житомирської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер запису про обтяження - 3153236 (архівний запис).
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття заборони відчуження нерухомого майна відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код в ЄДРПОУ - 00032129;
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - невідомо, остання відома адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 24 жовтня 2025 року
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК