Справа № 276/1467/25
Провадження по справі №2/276/787/25
21 жовтня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:
секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
представника позивача - адвоката Меркулова С.А.,
представника відповідача - адвоката Барановського І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
В позові зазначено, що судовим наказом Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 31.05.2023 року по справі №276/969/23 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментина користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 30.05.2023 року до досягнення дітьми повноліття. Позивач зазначає, що після ухвалення зазначеного рішення його сімейний та матеріальний стан зазнав суттєвих змін, що є законною підставою для перегляду розміру аліментів. Позивач ОСОБА_1 був мобілізований до Збройних Сил України у 2022 році, що призвело до значного погіршення його фінансового стану, оскільки військова служба передбачає не лише зменшення доходу у разі отримання поранення або хвороби, а й значні додаткові витрати на задоволення власних потреб, які не покриваються державою. За період з 01.12.2024 по 31.05.2025 позивачем було сплачено аліменти на загальну суму 235 639 грн. Ця сума є неспівмірною з його поточним фінансовим становищем та реальними можливостями, оскільки не враховує нерегулярність доходів, характерну для військовослужбовців, тому він змушений звернутися з даним позовом до суду.
Позивач просить змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до судового наказу Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 31 травня 2023 року у справі №276/969/23. Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 21.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що в позивача мали б змінитися обставини, щоб зменшити розмір аліментів, проте, відсутні докази того, що позивач не може сплачувати у розмірі, визначеному судовим рішенням. Натомість, доходи позивача свідчать про те, що він здатний утримувати дітей на належному рівні. Та обставина, що батьки позивача є особами пенсійного віку, а батько отримує пенсію по інвалідності, не впливає на визначення розміру аліментів. Батьки позивача не перебувають на утриманні останнього та отримують пенсію, що є гарантією їх соціального забезпечення на рівні, який визначений державою.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
Судовим наказом Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 31.05.2023 року по справі №276/969/23 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментина користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 30.05.2023 року до досягнення дітьми повноліття.
Довідкою військової частини НОМЕР_3 №148712 від 06.06.2025 року та посвідченням серії НОМЕР_4 підтверджується те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_3 з 22.09.2022 та є учасником бойових дій.
Відповідно до довідки про відсутність заборгованості по сплаті аліментів виданою Хорошівським відділом ДВС у Житомирському районі ЦМУ МЮ (м.Київ) №23-5/24807 від 11.06.2025, станом на 11.06.2025 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів.
Згідно довідки з в/ч НОМЕР_3 про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 12/2024-05/2025 та довідки про доходи з в/ч НОМЕР_3 , ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення в розмірі 858208,33 грн та утримано аліменти в розмірі 238639,49 гривень.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , виданого 03.01.2018, матір позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримує пенсію за віком довічно.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 14.03.2000, батько позивача - ОСОБА_6 , 1958 р.н., є особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що з часу постановлення судового наказу про стягнення аліментів змінився його майновий та сімейний стан.
Суд враховує, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено суттєвого погіршення його майнового стану та стану здоров'я в порівнянні з часом, коли прийнято судове рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.
При цьому, суд зважає на те, що аліменти стягуються з травня 2023 року, коли ОСОБА_1 вже був мобілізований до лав Збройних Сил України, а його батьки отримували пенсію. Більш того, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі дані про те, що позивач зареєстрований за однією адресою з батьками та останні знаходяться на його утриманні.
Позивачем не підтверджено додаткові витрати, які він поніс під час проходження військової служби. ОСОБА_1 не надано інформації, про його ступінь втрати працездатності, а також доказів про витрати на лікування.
Суд вважає, що зменшення розміру аліментів на утримання дітей сторін, у зв'язку з тим, що позивач має батьків пенсійного віку, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та суперечитиме їх інтересам.
На переконання суду, позивачем не було доведено наявність підстав, передбачених ст. 192 СК України, для зміни розміру аліментів, а саме суттєвого погіршення його майнового стану після ухвалення судового наказу від 31.05.2023 року. У свою чергу, позивач продовжує виконувати обов'язки військовослужбовця, отримує виплати з військової частини, що, на переконання суду, є достатніми для утримання як його неповнолітніх дітей на належному рівні, так і непрацездатних батьків.
При цьому, аліменти, що стягуються з позивача на утримання малолітніх дітей, не перевищують граничний розмір на дитину, встановлений законом, - не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Доводи представника позивача про те, що відповідач також має обов'язок по забезпеченню дітей в такому ж обсязі, є слушними, однак, не спростовують те, що наразі не доведено законних підстав для зменшення розміру аліментів.
Посилання представника позивача на те, що кошти, що стягуються як аліменти, не спрямовуються за призначенням, а витрачаються відповідачем на власні потреби, суд відхиляє, оскільки вони не підтверджені відповідними доказами.
Відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментіввідмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_8 .
Повний текст рішення складено 27.10.2025
Суддя А.М.Збаражський