17.10.2025 Єдиний унікальний номер 205/6968/25
Справа № 205/6968/25
Провадження № 2/205/3515/25
17 жовтня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Федотової В.М.,
при секретарі - Волошенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,
У травні 2025 року представник позивача - адвокат Алістратова О.І. звернулася до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову посилалася на те, що батьками позивача ОСОБА_1 є відповідачі по справі. Позивач проживала до 18 років та наразі продовжує проживати разом із рідною бабусею - ОСОБА_4 разом із молодшою рідною сестрою позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 03.02.2025 року позивач навчається на третьому курсі медичного факультету Європейського медичного університету на денній форми навчання, на контрактній основі, за спеціальністю «221-Стоматологія», освітньо-кваліфікаційній рівень магістр, термін закінчення навчання - 30.06.2027 року, що підтверджується відповідною довідкою. У зв'язку із навчанням на позивач не має змоги працювати, самостійно себе утримувати, бабуся не має можливості утримувати позивача та іншу онуку - рідну сестру позивача. Матеріальне забезпечення здійснюється з боку бабусі, тому враховуючи той факт, що позивач навчається на денній формі навчання - є потреба у забезпечені фінансової підтримки. Відповідачі наразі є працездатними особами, а тому мають змогу утримувати повнолітню доньку у зв'язку із її навчанням.
Враховуючи викладене, представник позивача звертається до суду та просить стягнути із відповідачів аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, в розмірі по 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) з кожного відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви на період навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем 23 років, а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12.05.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
16.06.2025 року відповідач ОСОБА_2 направив до суду відзив на позовну заяву у якому він позовні вимоги визнав частково, просив стягнути аліменти у розмірі 1/8 частини його доходу. В обґрунтування заперечень зазначив, що він не відмовляється від утримання доньки, яка продовжує навчання, однак вважає достатньою та необхідною для забезпечення потреб доньки та таку, що він має змогу сплачувати, суму аліментів у розмірі 1/8 частини від його заробітку. Також зазначає, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на утримання яких він сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку згідно рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року.
30.06.2025 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Берест О.М. направив до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, питання щодо стягнення аліментів із ОСОБА_2 вирішити на розсуд суду за наявними у справі доказами. В обґрунтування заперечень зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідача ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_8 , про що точно та достовірно відомо позивачу. Починаючи з серпня 2024 року відповідач ОСОБА_3 визнана інвалідом третьої групи (загальне захворювання), їй протипоказані фізичні навантаження та ненормований робочий день, оскільки вона є онкохворою особою, їй встановлена форма індивідуальної реабілітації до серпня 2027 року, про що теж повинно бути достовірно відомо її рідній доньці. Відповідач ОСОБА_3 ніде офіційно не працевлаштована та не може це зробити фізично, оскільки здійснює постійний догляд за сином ОСОБА_8 , який є дитиною-інвалідом, перебуває на диспансерному обліку та потребує такого постійного домашнього догляду (до виповнення йому 6-ти років). Окрім того, відповідач не має об'єктивної можливості надавати будь-яку допомогу своїй дорослій доньці, оскільки сама потребує такої допомоги, утримуючи дитину-інваліда та отримуючи пенсію по власній інвалідності щомісячно в розмірі 2 980,00 грн. - 3 323,00 грн. Враховуючи те, що позивач попередньо сплатила своєму представнику за складання позовної заяви та участь в одному засіданні гонорар в розмірі 7 500,00 грн., який більше ніж вдвічі перевищує розмір пенсії відповідача, та додатково зобов'язується сплачувати представнику ще 1 500,00 грн. за кожне наступне судове засідання в справі, на думку представника, позивач має певні неофіційні матеріальні доходи, адже в іншому випадку звернулась би за отриманням безкоштовної правничої допомоги, однак відповідних доказів матеріали справи не містять. Таким чином, на думку представника відповідача, будь-які законні підстави для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відсутні, оскільки остання не має можливості надавати будь-яку матеріальну допомогу повнолітній, здоровій та працездатній доньці, що продовжує навчання.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13.08.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Алістратової О.І. про витребування доказів було задоволено, витребувано з Державної податкової служби України інформацію та підтверджуючі документи щодо джерел та розмірів доходів ОСОБА_3 за період 1 квартал 2024 року - 2 квартал 2025 року, а також витребувано з Новомосковської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформацію та підтверджуючі документи щодо джерел та розмірів доходів ОСОБА_2 за період 1 квартал 2024 року - 2 квартал 2025 року.
01.09.2025 року до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли витребувані документи.
09.09.2025 року до суду від Державної податкової служби України надійшли витребувані документи.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Алістраова О.І. надали пояснення аналогічні викладеним ними у позовній заяві, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. В подальшому представник позивача направила до суду письмові судові дебати у яких позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила стягнути із відповідачів по справі витрати на правову допомогу у розмірі по 4 500 грн. з кожного.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Берест О.М., які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надали заперечення аналогічні викладеним ними у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання просили відмовити, питання щодо стягнення аліментів із ОСОБА_2 вирішити на розсуд суду за наявними в справі доказами. В подальшому представник відповідача письмово просив завершити розгляд справи без участі сторін за наявними у справі матеріалами з урахуванням позиції, яка була викладена у відзиві на позов.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд у зв'язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Суд, враховуючи ту обставину, що сторонам по справі були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим, приймаючи до уваги наявність відзиву на позов від обох відповідачів, суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 25).
На даний час повнолітня донька ОСОБА_1 продовжила навчання та з 03.02.2025 року є студенткою 3 курсу медичного факультету, денної форми навчання на контрактній основі, за спеціальністю «221-Стоматологія», освітньо-кваліфікаційній рівень магістр, термін закінчення навчання - 30.06.2027 року, що підтверджується довідкою від 12.03.2025 року за № 24/25-031, виданої Європейським медичним університетом (а.с. 12) та договором № 54-ст-2025 від 03.02.2025 року (а.с. 30-32).
Матеріали справи містять докази оплати навчання в Європейському медичному університеті позивачем ОСОБА_1 за договором № 54-ст-2025 від 03.02.2025 року у розмірі 29 250 грн. (а.с. 33).
Як вбачається із рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року, із відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2019 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 58-59).
Судом також встановлено, що батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (а.с. 94).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_3 з 09.08.2024 року визнана інвалідом третьої групи (загальне захворювання), їй протипоказана трудова діяльність, а також встановлена форма індивідуальної реабілітації до 09.08.2027 року (а.с. 91-93).
Згідно відповіді ГУ Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 666 від 23.05.2025 року, ОСОБА_3 перебуває на обліку як отримувач пенсії по інвалідності (а.с. 97).
Матеріали справи містять довідки № 215 від 13.12.2024 року та № 93 від 13.06.2025 року про потребу дитини-інваліда ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у домашньому догляді (а.с. 95, 96).
Із довідки про доходи ОСОБА_3 вбачається, що за період з серпня 2024 року по травень 2025 року сума пенсії склала 30 059,97 грн. (а.с. 98).
Повнолітня донька свого постійного доходу не має та потребує матеріальної допомоги з боку відповідачів на своє утримання у зв'язку із продовженням навчання.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склались між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів особи, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
На підставі ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч. 2 ст. 200 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України визначено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
У постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Представник позивача просила стягнути із відповідачів аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, в розмірі по 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) з кожного відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви на період навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 дійсно продовжує навчання, що підтверджується належними доказами та не заперечувалось відповідачами, при цьому вона навчається на денній формі навчання, що вказує на наявність об'єктивних причин, що позбавляють повнолітню доньку можливості працювати та утримувати себе самостійно.
Суд зазначає, що обов'язок щодо утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов'язані надавати матеріальну допомогу. Водночас, законодавцем визначено, що така допомога надається за умови, що батьки можуть її надавати.
При цьому, суд враховує, що особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов'язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, оскільки неможна ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, суд приймає до уваги те, що на його утриманні перебуває двоє дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на утримання яких він сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку, згідно рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 року.
При цьому, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Державній спеціальній службі транспорту (а.с. 18), та, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які містяться у матеріалах справи, отримує дохід у ВЧ НОМЕР_1 .
Також, суд приймає до уваги те, що у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення із нього аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки його доходу щомісячно.
Таким чином, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 , який би був справедливим і не накладав би непропорційний фінансовий тягар на нього, зокрема, з урахуванням того, що його донька є повнолітньою і працездатною, у силу чого має можливість забезпечувати своє життя також самостійно.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, слід задовольнити частково, та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 06.05.2025 року і до закінчення повнолітньою донькою навчання в Європейському медичному університеті, але не пізніше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, які підлягають стягненню з іншого відповідача - ОСОБА_3 , судом не може бути залишений поза увагою той факт, що з 09.08.2024 року ОСОБА_3 визнана інвалідом третьої групи (загальне захворювання), їй протипоказана трудова діяльність, а також встановлена форма індивідуальної реабілітації до 09.08.2027 року, а також те, що вона здійснює постійний догляд за малолітнім сином ОСОБА_8 , який є дитиною-інвалідом, перебуває на диспансерному обліку та потребує такого постійного домашнього догляду.
Також, суд приймає до уваги те, що відповідач ОСОБА_3 ніде офіційно не працевлаштована та не має об'єктивної можливості надавати допомогу своїй повнолітній доньці, яка продовжує навчання.
Так, із довідки про доходи ОСОБА_3 вбачається, що за період з серпня 2024 року по травень 2025 року сума її пенсії склала 30 059,97 грн. (а.с. 98). При цьому, із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо джерел та сум нарахованих доходів. вбачається, що дохід ОСОБА_3 за період з січня 2024 року по червень 2025 року складає 54 664,09 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, слід відмовити через їх необґрунтованість та недоведеність.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також те, що донька сторін повнолітня, продовжує навчання в Європейському медичному університеті, свого постійного доходу не має, потребує матеріальної допомоги з боку відповідачів на своє утримання на період навчання, приймаючи до уваги часткове визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , а також відсутність підстав для стягнення аліментів із відповідача ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів, який буде стягуватись із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 06.05.2025 року і до закінчення повнолітньою донькою навчання в Європейському медичному університеті, але не пізніше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_3 аліментів на утримання позивача слід відмовити через їх необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до правил п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць.
У разі припинення донькою навчання у навчальному закладі, відповідно до вимог частини 2 статті 199 СК України, право на її утримання припиняється.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Представник позивача просила суд стягнути із відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 9 000 грн., тобто по 4 500 грн. з кожного.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу було надано належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді, у розмірі 4 500 грн.
Разом з тим, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 було відмовлено, витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 грн. суд відносить за рахунок позивача.
Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. 4, 12-13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 247, 258-259, 263-266, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 06.05.2025 року і до закінчення повнолітньою донькою навчання в Європейському медичному університеті, але не пізніше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір в дохід держави в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати на правову допомогу в розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя: Федотова В.М.