Справа № 202/4067/25
Провадження № 2/202/3037/2025
24 вересня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., представника позивача Олійникова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У квітні 2025 року позивач в особі свого представника - адвоката Олійникова С.І. звернувся з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Лимані Краматорського району Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельних ділянок: площею 9,182 га кадастровий номер 1413300000:07:001:0274; площею 0,6108 га кадастровий номер: 1413300000:07:001:0567; площею 0,6699 га кадастровий номер 1413300000:07:002:0320; площею 0,3898 га кадастровий номер 1413300000:07:002:0608, які розташовані на території м. Лиману Донецької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказані земельні ділянки ОСОБА_2 за життя заповіла йому, ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту від 26.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Трубніковим А.О., та витягом про реєстрацію заповіту у спадковому реєстрі від 26.07.2013 року № 34666118.
Позивач зазначає, що в першій половині 2022 року через бойові дії він був вимушений виїхати з міста Лиману.
В період з 2022 року по 2025 рік він як внутрішньо переміщена особа перебував поза межами свого місця мешкання.
Про смерть спадкодавця дізнався випадково в листопаді 2024 року з матеріалів судової справи № 236/5225/21 за позовом Селянського фермерського господарства "ЕЛЕНА" до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "СТАВКИ", державного реєстратора прав на нерухоме майно Радьковської Я.В. про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка розглядалась Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська.
Позивач звертає увагу, що в місті Лимані ще не усунуто наслідки російської окупації в 2022 році.
На теперішній час на території міста Лиману не працюють нотаріальні контори, відсутнє електропостачання.
Отже, з об'єктивних причин на день спливу строку для прийняття спадщини він не мав змоги приїхати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини та вчасно подати заяву про її прийняти.
Коли звернувся Третьої черкаської державної нотаріальної контори, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому було відмовлено через пропущення строку для прийняття спадщини.
Позивач вважає, що строк для прийняття спадщини ним пропущений із причин, які від нього об'єктивно не залежали: військові дії, окупація міста Лиману Донецької області, вимушене переміщення до іншого міста.
За цих підстав позивач просить визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розпорядженням Верховного Суду від 14.03.2022 року за №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)» було змінено територіальну підсудність судових справ Краснолиманського місько го суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.
Отже, відповідно до статті 30 ЦПК України зазначена справа підсудна Індустріальному районному суду міста Дніпра.
Ухвалою суду від 25 квітня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Цією ж ухвалою витребувані з Третьої черкаської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою від 07 липня 2025 року за клопотанням представника позивача витребувано з Краматорського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №140 від 15.02.2022 року).
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Олійников С.І., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов підтримав та наполягав на його задоволенні, пояснивши, що ОСОБА_2 стороння для позивача особа, контактів з нею не мав, з 2022 року проживав в іншому місті.
Відповідач - Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області про розгляд справи була повідомлена через систему «Електронний суд», відзив на позов не надала, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, тому справу розглянуто на підставі наявних даних та доказів.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Судом установлено, що 26 липня 2013 року ОСОБА_2 був складений заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Краснолиманського міського нотаріального округу Донецької області Трубніковим А.О. та зареєстрований у реєстрі за № 787.
Відповідно до цього заповіту ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки: площею 9,182 га кадастровий номер 1413300000:07:001:0274, площею 0,6108 га кадастровий номер: 1413300000:07:001:0567, площею 0,6699 га кадастровий номер 1413300000:07:002:0320, площею 0,3898 га кадастровий номер 1413300000:07:002:0608, які розташовані на території м. Лиману Донецької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зазначений заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі 26.07.2013 за № 54795522.
Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00052407766 від 15.07.2025 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Лимані Краматорського району Донецької області у віці 83 роки, про що 15 лютого 2022 року Лиманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складений актовий запис № 140.
Також судом установлено, що 30 грудня 2024 року до Третьої черкаської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява ОСОБА_1 від 20 грудня 2024 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Листом завідувача Третьої черкаської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.12.2024 року за вих. № 902/01-16 ОСОБА_1 повідомлено, що ним пропущений строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 1270 ЦК України, та роз'яснено право звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з листом завідувача Третьої черкаської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.06.2025 за вих. 503/01-09 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.
При вирішенні спору про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 суд керується таким:
За змістом статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1, 2 статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частиною 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», згідно з пунктом 3 якої перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці (виключений постановою № 469 від 09.05.2023 року).
Водночас положення наведеного пункту постанови суперечить приписам статті 1270 ЦК України.
Тож строк для прийняття спадщини та порядок її прийняття має визначатися відповідно до норм Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Отже, законодавством визначений шестимісячний строк для прийняття спадщини, який обчисляється з дня, наступного за днем відкриття спадщини (смерті спадкодавця).
Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблений висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) також зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (пункти 53-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
Отже, суд може визначити спадкоємцю додатковий строк для прийняття спадщини, якщо у нього були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 Верховний Суд України вказав, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Вказаний висновок Верховного Суду України неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 545/480/21 (провадження № 61-14138св23) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини зазначено, що, звернувшись у лютому 2021 року до суду, позивач посилався на те, що про смерть спадкодавиці дізнався 11 лютого 2021 року, коли зателефонував на відомий йому телефон, але відповіла невідома особа і повідомила, що спадкодавиця померла в травні 2020 року.
Верховним Судом звернуто увагу, що позивач зобов'язаний повідомити суду поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 344/584/24 (провадження № 61-16021св24) також зазначається, що позивач просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідного брата.
Позивач зазначала, що строк для прийняття спадщини пропустила з поважних причин, а саме через незнання про смерть спадкодавця та поширення на території України коронавірусу COVID-19, а надалі введення в Україні воєнного стану у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що унеможливило оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.
Верховним Судом звернуто увагу, що позивач не надала належних доказів та не довела обставин, які б підтвердили існування об'єктивних перешкод, у зв'язку з якими у неї виникли істотні труднощі для звернення до нотаріуса у встановлений законом строк. Необізнаність позивачки про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23).
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Отже, Верховним Судом було відзначено, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що наведена позивачкою обставина щодо необізнаності про смерть брата не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки причин, пов'язаних з наявністю об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, позивачка не навела, тому суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та судову практику, суд звертає увагу, що, заявляючи позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 посилається на те, що в першій половині 2022 року через бойові дії та окупацію був вимушений виїхати з м. Лиману Донецької області, а про смерть спадкодавця дізнався випадково в листопаді 2024 року після час розгляду іншої судової справи.
Оцінюючи доводи позивача щодо причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , суд ураховує, що необізнаність про смерть спадкодавця сама по собі не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
При цьому суд звертає увагу, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Лимані Краматорського району Донецької області.
Факт її смерті був зареєстрований наступного дня у відповідному Державному реєстрі уповноваженим на те органом.
У подальшому Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні був введений воєнний стан у зв'язку зі збройною (військовою) агресією російської федерації проти України, який згодом продовжений і триває дотепер.
Місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 (м. Лиман Краматорського району Донецької області) відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75» було внесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Загальновідомою та такою, що не потребує доказуванню відповідно до статті 82 ЦПК України, є та обставина, що на початку 2022 року місто Лиман Донецької області та прилеглі до нього населені пункти знаходилися у центрі бойових дій.
Зокрема, з травня до жовтня 2022 року місто перебувало під окупацією російської федерації.
02 серпня 2022 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження № 679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області», згідно з яким необхідно провести обов'язкову евакуацію населення Донецької області у безпечні райони.
Протягом 2022 року значна частина державних органів не здійснювала свою діяльність на території міста Лиману Донецької області.
Разом із тим, абзацом 2 підпункт 2.1 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1118/5 від 11.03.2022, було визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття.
На початку жовтня 2022 року місто Лиман Краматорського району Донецької області було звільнено Збройними силами України.
Позивачем не надано доказів, що після деокупації міста Лиману Донецької області, а саме з жовтня 2022 року до грудня 2024 року, в нього були будь-які об'єктивні, непереборні та істотні причини, які перешкоджали йому прийняти спадщину.
Суд вважає, що проживання позивача в іншій місцевості у період 2022-2024 років та відсутність у нього контактів, щоб дізнатися про смерть спадкодавця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ще до введення в Україні воєнного стану та залишення позивачем м. Лиману, не є поважною причиною пропуску строку для приймання спадщини.
Суд відзначає, що позивач був обізнаний про складений на його ім'я заповіт, про що свідчить долучення до позовної заяви копії заповіту та витягу про реєстрацію заповіту в Спадковому реєстрі від 26.07.2013.
Понад двох років позивач не вживав ніяких заходів, щоб дізнатися про смерть спадкодавця та відповідно відкриття спадщини, і такий строк не може бути визнаний судом розумним.
Отже, той факт, що позивач не був обізнаний про смерть ОСОБА_2 , жодним чином не свідчить про наявність у нього поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Суд вважає, що наведені позивачем у позовній заяві обставини, а саме початок бойових дій, окупація м. Лиману, а також його переселення до іншого міста, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини з огляду на те, що вони жодним чином не впливали на реалізацію його права на прийняття спадщини.
Суд звертає увагу, що позивач не прийняв спадщину у встановлений законом строк не через існування в нього об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для цього, а саме через необізнаність про смерть спадкодавця, яка настала ще до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
Крім того, суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять жодних даних та доказів, що позивач протягом розумного строку, зокрема після деокупації міста Лиману, вживав заходів для отримання відомостей про спадкодавця та прийняття спадщини.
Навпаки, як зазначає позивач у позовній заяві, дізнавшись випадково в листопаді 2024 року про смерть ОСОБА_2 у зв'язку з розглядом цивільної справи № 236/5225/21 за позовом СФГ "ЕЛЕНА", керівником якого, до речі, є позивач, що підтвердив його представник у судовому засіданні, він звернувся до нотаріальної контори в місті Черкаси, тобто за місцем свого проживання як внутрішньо переміщеної особи, і для цього в нього ніяких перешкод не було.
Отже, на переконання суду, бойові дії, окупація населеного пункту, вимушене переселення та неможливість прибути до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, на які посилається позивач у своєму позові, в даному конкретному випадку не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку для прийняття позивачем спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 14.02.2022, оскільки такі обставини хоча й припадали на час, протягом якого мала б бути прийнята спадщина, проте як протягом існування таких обставин, так і після того як такі обставини відпали (жовтень 2022 року), волевиявлення позивача не було направлено на прийняття спадщини через необізнаність про смерть спадкодавця, що само по собі за відсутності у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для того, щоб дізнатися про смерть спадкодавця та прийняти спадщину, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У зв'язку з відмовою в позові відповідно до статті 141 ЦПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Лиманської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 24 жовтня 2025 року.
Суддя Наталія Марченко