27 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8566/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8566/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та скасування розпорядження,
19.06.2025 ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд:
- скасувати розпорядження ГУПФ №2277/1600-0203-11 від 06.06.2025;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 28.05.2025 у встановленому законодавством порядку та неприйняття за результатами розгляду відповідного рішення;
- зобов'язати ГУПФ розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 по суті порушеного у ній питання та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.
В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на обставини незаконності розпорядження відповідача, яким було відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника, а також на протиправну, як на її думку, бездіяльність відповідача, який не прийняв у спосіб, передбачений законом, рішення за заявою від 28.05.2025 щодо переведення заявниці з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника, що призводить до незаконного заниження соціальних виплат, право на отримання яких позивач набула після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 годувальника - її чоловіка ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву представник пояснює, що за результатами розгляду заяви Головним управлінням прийнято розпорядження від 06.06.2025 за №2277/1600-0203-11 ОСОБА_1 надані документи для призначення пенсії у разі втрати годувальника на підставі статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за померлого чоловіка ОСОБА_2 . В ході аналізу наданих документів з'ясовано, що розмір пенсії у разі втрати годувальника, призначений відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (4722,00 грн) менший за отримувану пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (6454,27 грн). З огляду на це ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 (у дівоцтві - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ГУПФ, де отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
02.10.1971 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , про що свідчать відмітки у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_1 , виданому Котелевським райбюро ЗАЦС 02.10.1971 (а.с. 14), та паспорті громадянина України (а.с. 7).
ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в ГУПФ, де отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
19.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на ім'я ОСОБА_2 було складено довідку №ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення станом на 03.05.2019 за прирівняною посадою військовослужбовця (14 016,00 грн).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі №440/13534/24 суд визнав протиправною бездіяльність ГУПФ щодо непроведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.09.2024 №ФП60866/14498. Зобов'язав ГУПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.09.2024 №ФП60866/14498 за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.
На підставі вищевказаної довідки та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі №440/13534/24 ГУПФ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019, після чого розмір пенсії останнього визначено в сумі 7989,23 грн, до виплати з 01.03.2025 - 13694,48 грн (зворот а.с. 32).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, факт чого засвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2025, виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 33).
28.05.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у разі втрати годувальника, надавши відповідний пакет документів, у т.ч. копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію свідоцтва по смерть ОСОБА_2 , реквізити картки, копію свідоцтва про шлюб, довідку про склад сім'ї, копію трудової книжки.
Проте Відділ з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, надання житлових субсидій та пільг Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг ГУПФ своїм розпорядженням від 06.06.2025 №2277/1600-0203-11 (зворот а.с. 29) відмовив гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Мотивуючи своє рішення, відповідач зазначив, що в ході аналізу представлених документів та обрахунку пенсії з'ясовано, що розмір пенсії в разі втрати годувальника, призначений відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (4722,00 грн) менший за отримувану нею пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (6454,27 грн).
13.06.2025 позивачка знову звернулася до ГУПФ із заявою, в якій просила повідомити розмір пенсії, яку отримував її чоловік ОСОБА_2 на день смерті. Зазначила, що при обчисленні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника слід було робити розрахунок з розміру пенсії, яку чоловік отримував на день смерті (а.с. 30).
За результатами розгляду цієї заяви ГУПФ своїм листом від 24.06.2024 №10475-10048/Г-02/8-1600/25 повідомило, що гр. ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". На виконання рішення суду 440/13534/24 гр. ОСОБА_2 отримував пенсію з урахуванням грошового забезпечення станом на 01.04.2019. Обчислення пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" проводилося з грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (а.с. 31).
Позивач вважає розпорядження ГУПФ від 06.06.2025 №2277/1600-0203-11 протиправним, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом, в якому також просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 28.05.2025 та зобов'язати ГУПФ здійснити розгляд заяви по суті порушеного питання з прийняттям відповідного рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною третьою статті 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (ст. 29 Закону №2262-ХІІ).
Статтею 30 Закону №2262-ХІІ визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей і загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю.
Згідно зі ст. 31 №2262-ХІІ, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Як встановлено судом, 19.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_2 було видано довідку №ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення за нормами чинними на 05.03.2019 (день, з якого змінено розмір грошового забезпечення особам, які проходять військову службу) за посадою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за прирівняною посадою військовослужбовця у розмірі 14016,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі №440/13534/24 суд зобов'язав ГУПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі цієї довідки.
У зв'язку з цим відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019, її розмір визначено в сумі 13694,48 грн, що становить 70% від його грошового забезпечення у розмірі 14016,00 грн з надбавками.
З урахуванням наведеного суд визнає помилковою наведену відповідачем підставу відмови у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника з посиланням на те, що розмір пенсії позивача після переходу на пенсію в разі втрати годувальника зменшиться, оскільки відповідач невірно визначає розмір грошового забезпечення годувальника, з якого має визначатися пенсія ОСОБА_1 .
Так, відповідач при призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника визначає розмір грошового забезпечення померлого годувальника в сумі 6420,00 грн, тобто виходячи з постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", замість 14016,00 грн, що відображений у довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.09.2024 №ФП60866/14498, виданої з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Отже, позивач має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.09.2024 №ФП60866/14498.
Тож розпорядження Відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, надання житлових субсидій та пільг Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг ГУПФ від 06.06.2025 №2277/1600-0203-11 суд визнає протиправним та скасовує його у зв'язку з цим.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 по суті з урахуванням висновку суду про необхідність врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.09.2024 №ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 та прийняти відповідне рішення.
З приводу вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 у встановленому законодавством порядку та неприйняття за результатами її розгляду відповідного рішення суд зазначає наступне.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №9901/493/19 бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Суб'єкт, дії або бездіяльність якого оскаржується, може бути зобов'язано до виконання лише тих обов'язків, які на нього покладено законом чи іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Враховуючи обставини того, що відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 прийняв розпорядження від 06.06.2025 №2277/1600-0203-11, яким фактично відмовив у призначенні пенсії позивача, тобто прийняв рішення, підстав визнавати його поведінку пасивною у суду немає.
Відтак у задоволенні відповідної частини позовних вимог суд відмовляє.
За вищевикладених обставин позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до закону як особа з інвалідністю 2 групи, інших судових витрат не понесла, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/8566/25 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, надання житлових субсидій та пільг Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.06.2025 №2277/1600-0203-11.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 по суті з урахуванням висновку суду про необхідність врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.09.2024 №ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 та за результатами розгляду заяви прийняти відповідне рішення.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун