27 жовтня 2025 р. № 400/7297/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2025 №0291712-2407-1403-UA63120270000028556,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ - 44104027) від 23.04.2025 №0291712-2407-1403- UA63120270000028556 на суму сплати - 14 668,60 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025 №0291712-2407-1403- UA63120270000028556, яким визначено позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024, в розмірі 14668,60 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно застосовано ставку податку, яка відповідно до рішення органу місцевого самоврядування становить 0,1% за 1 кв.м бази оподаткування. Натомість, відповідач застосував ставку в 1%. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.
01.08.2025 представником ГУ ДПС у Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому він висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що у відповідності до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті ст. 266 Кодексу платнику ОСОБА_1 сформовано податкове повідомлення рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єкту нерухомого майна форми «Ф» від 23.04.2025 № 0291712-2407-1403- UA63120270000028556 на суму 14668,60 грн за 2024 рік з урахуванням ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, яка внесена до ІКС «Податковий блок» податковим органом Харківської області і становить 1% з 01.10.2024 року (ставка по тип нерухомості: нежитлова будівля - що відповідає типу нерухомого об'єкту відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, в якій зауважив, що відповідачем всупереч ч.2 ст. 77 КАС України жодним чином не обґрунтовано і не доведено належними доказами правомірності та законності спірного рішення. Позиція податкового органу, на думку позивача, ґрунтується лише на припущеннях, що є недопустимим. Натомість матеріали справи містять докази, в тому числі і рішення органу місцевого самоврядування про встановлення розміру ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу та його незаконності.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.12.2016 позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ «Е-2» загальною площею 826,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дана нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 10,3977 га, кадастровий номер 6310138200:02:007:0504.
В технічному паспорті, виготовленому Харківським міським бюро технічної інвентаризації 15.08.2016, вказано, що літ. «Е-2» за адресою: м..Харків, проспект Московський, 299 є виробничим будинком котельні та приміщення АСУ ТП. Відповідно до експлікації приміщень виробничого будинку, призначення приміщень: коридори, сходинкові клітини, склади, виробничі приміщення, роздягальні, кабінети, санвузли.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2025 №0291712-2407-1403- UA63120270000028556 за податковий період 2024 рік (з 01.10.2024 по 31.12.2024) позивачу визначено суму податкового зобов'язання - податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, у розмірі 14668,60 грн.
Враховуючи дані, вказані в розрахунку, відповідачем була застосована ставка податку 1% за період з 01.10.2024 по 31.12.2024.
Позивач, вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, звернуся до суду з даним позовом.
Нормами Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктам 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а)будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку:
б)будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в)будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г)гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки:
г)будівлі промислові та склади;
д)будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е)господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000 пункту 1252 ДК до Резервуари, силоси та склади належать, крім іншого: 1252.5 Склади спеціальні товарні; 1252.6 Холодильники; 1252.7 Складські майданчики; 1252.8 Склади універсальні; 1252.9 Склади та сховища інші.
До групи Будівлі промислові та склади (код 125) належить клас Будівлі промислові (код 1251), який включає криті будівлі промислового призначення.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16, ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об'єкт нерухомого майна.
Харківською міською радою 11 сесії 7 скликання прийнято рішення «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 №542/17 (далі по тексту - Рішення №542/17) (зі змінами від 28.11.2018 №1284/18), яким встановлено ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з додатком 1 зазначеного рішення визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м бази оподаткування.
Пунктом 5 Додатку 1 до зазначеного рішення встановлено ставки податку для об'єктів нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірах:
будівлі готельні -1 відсоток;
будівлі офісні - 1 відсоток;
будівлі торговельні -1 відсоток;
гаражі - 0,1 відсотка;
будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка;
будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток;
господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків;
інші будівлі - 0,1 відсотка.
Згідно пункту 5 статті 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається у Законі України «Про Державний бюджет на відповідний рік».
Підпунктом 1.2. пунктом 1 рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 №1284/18 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові було виключено підпункт 5 пункту 5 додатка 1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові. Зазначене Рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 №1284/18 набрало чинності з 01.01.2019.
Таким чином, враховуючи, що для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб Харківською міською радою були встановлені ставки податку та відповідно до зазначеного переліку нежитлова будівля, що належить позивачу на праві власності, повинна відноситись до категорії «Інші будівлі» зі ставкою 0,1% з 01.01.2019. Натомість, податковим органом помилково кваліфіковано нежитлову власність, як об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року на 1 квадратний метр бази оподаткування.
Крім цього, рішенням за №683/24 від 03.12.2024 Харківська міська рада до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» внесла такі зміни, зокрема: "1.1. Доповнити додаток 1 пунктами 7 та 8 такого змісту: 8. За період з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року встановити ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків.». Також рішенням за №801/25 від 30.04.2025 також були внесені зміни, а саме: « 1.2. У тексті рішення слова та цифри « 31 березня 2024 року» замінити на слова та цифри « 30 вересня 2024 року». Тобто на підставі наведеного, органами місцевого самоврядування на період з 01.01.2024 по 30.09.2024 була встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб на рівні 0 відсотків.
У зв'язку з цим, за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 ставка податку за нерухоме майно, що належить Позивачу становить 0 відсотків, що було правильно враховано податковим органом.
Відтак ГУ ДПС в Миколаївській області необґрунтовано кваліфіковано нежитлову власність позивача в якості об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1%, у той час як до вказаних будівель повинна застосовуватися ставка податку у 2024 році як для «інших будівель» 0,1% в період з 01.10.2024 по 31.12.2024
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд приходить до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 11.11.2019 по справі № 803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.
Отже, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Беручи до уваги проведений вище розрахунок, у даній справі є можливість виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані податкові зобов'язання від тих, що визначені помилково, з огляду на що, суд приходить до висновку про необхідність проведення розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік:
площа нежитлової будівлі літ. Е-2 загальною площею 826,40 кв.м. х 7,1 (ставка податку: 0,1% від 7100 грн. - мінімальної заробітної плати на 01.01.2024) /12 місяців х 3 місяці (період, за який нараховано податок: з 01.10.2024 по 31.12.2024)= 1466,86 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 291712-2407-1403- UA63120270000028556 від 23.04.2025 є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання на суму 1466,86 грн., а отже підлягає скасуванню лише в частині визначення податкового зобов'язання на суму 13201,74 грн.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 вказаної статті Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В даному випадку позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 13201,74 грн.
Сума судових витрат, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується за формулою: грошова оцінка задоволених позовних вимог х понесені позивачем судові витрати/ціна позову (13201,74 х 969,00 / 14668,60 = 872,10 грн.).
Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача складає 872,10 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ - 44104027) від 23.04.2025 №0291712-2407-1403- UA63120270000028556 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власними об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 13201,74 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 872,10 (вісімсот сімдесят дві гривні 10 коп) грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко