27 жовтня 2025 р. № 400/6248/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 ,
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,
простягнення вартості предметів військового майна в розмірі 4 208,81 грн,
Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила суд: стягнути з відповідача вартість предметів військового майна, яке отримане у користування під час проходження військової служби у розмірі 4208,81грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2025р. справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в обґрунтування позову вказав, що за відповідачем рахується борг в розмірі 4208,81 грн., який останній неповернув після виключення з військової частини в зв'язку з залишенням пункту тимчасової дислокації.
Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на позовну заяву, поштове відправлення із ухвалою суду від 23.06.2025р. про відкриття провадження у справі повернулось на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Позовну заяву відповідачу направлено військовою частиною НОМЕР_1 НГУ відповідно до вимог ст.160 КАС України, що підтверджується поштовим повідомленням про відправлення, наданого позивачем до справи разом з позовом.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.11.2024 № 381 матрос ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та прикомандирований до стрілецької роти (резервної) після самовільного залишення частин або місця служби.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 19.12.2024 № 370 солдату ОСОБА_1 продовжено військову службу, поновлено пільги та соціальні гарантії, зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної).
24.02.2025 стрілець 1 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) солдат ОСОБА_1 залишив пункт тимчасової дислокації та відсутній на службі більше трьох діб, тим самим вчиним діяння з ознаками кримінального правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) від 25.02.2025 № 58 відповідача виключено з усіх видів забезпечення. Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідачем було отримано в користування предмети військового майна.
Відповідач до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не з'явився, майно видане йому в користування не повернув та вартість такого майна не сплатив.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
У зв'язку з тим, що відповідач залишив пункт тимчасової дислокації (не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, виключений з усіх видів забезпечення та якому грошове забезпечення не нараховується (витяг з наказу від 25.02.2025 № 58)), унеможливлює стягнення з відповідача шкоду завдану державі наказом командира військової частини відповідно до зазначеної норми вище.
Відповідно до абзацу 14 пункту 2 статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII Військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов'язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії.Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.
Підставою для звернення до суду з метою захисту прав та інтересів військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є відсутність військовослужбовця на
службі, нарахованих йому коштів та правових підстав і механізмів для стягнення шкоди, завданій Державі в порядку ст. п.1 ст. 10, п. 1 ст. 13 Закону України від
03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб, за шкоду завдану державі».
Зокрема, матеріали адміністративної справи не містять доказів погашення відповідачем такої заборгованості, хоча б частково. У добровільному порядку відповідач не сплатив вказану вище заборгованість.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
ОСОБА_1 не повернув військове майно в місце видачі та зберігання, яке було йому видано в тимчасове користування для виконання службово-бойових завдань, чим завдав збитків Державі, в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме: простирадло 4 шт., наволочка - 2 шт., костюм ВВЗ - 1 шт., мішок спальний ч/к - 1 шт., окуляри
захисні балістичні - 1 шт. на загальну суму 4208 грн. 81 коп. (чотири тисячі двісті вісім гривень 81 коп.).
На теперішній час місцезнаходження солдата ОСОБА_1 та матеріальних цінностей, які були йому видані в тимчасове користування, невідоме.
Згідно «Книги № 32 обліку майна, яке видається в тимчасове користування стрілецької роти (резервної)» від 02.01.2024 майно номенклатури речової служби, яке рахується за матеріально відповідальною особою майстер-сержантом ОСОБА_2 , було видано в користування особовому складу, а саме солдату ОСОБА_1 .
Відповідно «Довідки балансової вартості майна номенклатури речової служби, неповернутого в місце видачі та зберігання, яке було видано солдату ОСОБА_1 під час перебування на навчанні», вартість неповернутого майна номенклатури речової служби становить 4208 грн. 81 коп. (чотири тисячі двісті вісім гривень 81 коп.), вказане підтверджується Витягом із книги обліку грошових стягнень та нарахувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Військовою частиною НОМЕР_1 додатково складено довідку-розрахунок № 2 від 20.05.2025 про завдану шкоду державі відповідачем, згідно наказу командира військової частини від 20.03.2025 № 354
Відповідно до ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 ст. 2 зазначеного Закону визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист
Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до
законодавства.
Будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватись Статутів Збройних сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначать обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Згідно ст. 16 розділу І частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки
визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 розділу І, частини І «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» встановлено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно- просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.
Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX.
У відповідності до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Термін "військове майно", що застосовується в цьому Законі, вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (ч. 2 ст. 1 вказаного Закону).
Частиною першою та другою статті 3 Закону № 160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
Положеннями частини першої статті 6 Закону № 160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 8 зазначеного Закону посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Процедура проведення службового розслідування визначена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, а деталізована Порядком проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, що затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.04.2020 № 347.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст.10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Оскільки, за відповідачем., виник матеріальний збиток у сумі 4208,81 грн. доказів, які б спростовували факт існування за відповідачем вказаної вище заборгованості, до суду не надано.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Судові витрати відповідно до приписів ч.2 ст.139 КАС України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 . ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вартість предметів військового майна, які отримані у користування під час проходження військової служби за мобілізацією у Національній гвардії України, у розмірі 4208 грн. 81 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник