Справа № 932/10459/25
Провадження № 2/932/3502/25
23 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Стадченко О.В., за участю секретаря Теліціної О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14.08.2025 до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 29.10.2021 ОСОБА_1 подала до ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» заяву №5905703272 на отримання кредиту, підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем, як позичальником, а також, що отримала примірник кредитного договору та погодилась отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця www.kreditmarket.ua умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР». Відповідно до Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір. 07.10.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» було укладено договір відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає АТ «ТАСКОМБАНК» за плату, а АТ «ТАСКОМБАНК» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК«ЦФР» і боржниками. 15.05.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК«ЄАПБ» зобов'язується передати АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК«ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами позики в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР», Додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 5905703272 від 29.10.2021 року в сумі 32 023, 83 грн., з яких: - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 18 419, 50 грн.; - сума заборгованості за відсотками 3 114, 58 грн.; - сума заборгованості по комісії 10 489,65 грн. Згідно п.2.3 договору відступлення прав вимоги, права вимоги переходять до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» та АТ «ТАСКОМБАНК» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається. Відповідно до п.3.1. договору відступлення прав вимоги, АТ «ТАСКОМБАНК» гарантує, що йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 5905703272 від 29.10.2021 року в сумі 32 023, 83 грн. та судові витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 суддя Стадченко О.В. визначена для розгляду цієї справи.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду справи була сповіщена в порядку, передбаченому ЦПК України, про причини неявки відповідач суд не повідомляла, не надавала заяви про розгляд справи за її відсутності, не скористалась правом надання відзиву на позов.
У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. У зв'язку з чим суд за згодою представника позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
В сформованому правовому висновку Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.10.2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5905703272 (а.с. 5).
07.10.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таксомбанк» укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «Таксомбанк», а АТ «Таксомбанк» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права вимоги до боржників (а.с. 12-13).
15.05.2024 року між АТ «Таксомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф (а.с. 14-19).
Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 023, 83 грн., з яких: - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 18 419, 50 грн.; - сума заборгованості за відсотками 3 114, 58 грн.; - сума заборгованості по комісії 10 489,65 грн.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року був укладений ще до укладання кредитного договору № 5905703272 від 29.10.2021 року, що унеможливлює перехід грошової вимоги, оскільки кредитний договір укладений на чотири роки пізніше ніж договір відступлення права вимоги, на який посилається позивач (а.с.12-16).
Окрім того, вказаний договір про перехід права грошової вимоги не містить всіх його сторінок.
Також, позивачем не надано суду доказів, щодо укладання договору факторингу про перехід права вимоги за кредитним договором № 5905703272 від 29.10.2021 року, оскільки додана до матеріалів справи копія договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року також не містить всіх сторінок вказаного договору, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст у повному обсязі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до ст. ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).
Як вже зазначалось вище, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача, що взагалі позбавляє суд можливості встановити, чи має позивач право на звернення до відповідача з вказаним позовом.
Звертаючись з позовом до суду, позивач у позові виклав обставини, якими обґрунтовував заявлені вимоги та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, як і не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу без їхньої участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягає задоволенню, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: О.В. Стадченко