Справа № 161/11464/25
Провадження № 2/161/4133/25
(заочне)
21 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Смоковича М.В., при секретарі судового засідання - Хилько О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
12.06.2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.07.2018 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2023 року шлюб між ними розірвано. На даний час відповідач не проживає разом з нею та дітьми, не допомагає їм матеріально протягом тривалого часу. Діти знаходяться повністю на її утриманні. В добровільному порядку пропозицій допомагати матеріально від відповідача не надходило, а тому вона змушена звертатися до суду з даною позовною заявою.
Покликаючись на викладені обставини, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей, щомісячно, в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів на кожну дитину щомісячно, починаючи з моменту подачі даної заяви до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, відзив на позовну заяву відповідачем, у визначений в ухвалі суду термін, не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2025 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Луцької державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Волинській області відомості щодо отримання доходів фізичною особою ОСОБА_5 з 01.01.2025 року по даний час.
01.10.2025 року до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме відомості про її доходи за період часу з січня 2025 року по серпень 2025 року.
08.10.2025 року до суду з Головного управління ДПС у Волинській області надійшли витребувані ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2025 року докази.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони по справі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.02.2020 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 324, та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17.04.2021 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 977.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської від 29.05.2023 року у справі 161/1155/23 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01.10.2025 року № 0318-25-18591 від 01.10.2025 року, ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по серпень 2025 року отримала доходу у розмірі 89439 грн. 16 коп., з яких сплатила податків в сумі 12420 грн. 71 коп., військового збору в сумі 3450 грн. 19 коп.
Згідно відповіді на запит від 02.10.2025 року № 0320-2025-0002035 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по серпень 2025 року, інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня.
Відповідно до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов'язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку(доходу) платника аліментів.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Так, відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням вимог діючого законодавства, письмових доказів, наявних в матеріалах справи, при визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню, суд враховує той факт, що малолітні діти повністю перебувають на утриманні своєї матері.
Крім того, при визначенні розміру аліментів суд враховує й той факт, що у відповідача за період з січня 2025 року по серпень 2025 року, у відповідності до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, відсутній офіційний дохід, тоді як інших доказів, які б давали можливість встановити матеріальне становище відповідача суду не надано.
Крім цього, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів про стан здоров'я відповідача, ОСОБА_2 , та про наявність у нього на утриманні інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, що також враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Таким чином, враховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, матеріальне становище сторін, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання дітей у частці від доходу відповідача в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
На думку суду, такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб малолітніх дітей.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Отже, аліменти на утримання дітей слід стягнути у відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, а саме з 12.06.2025 року (день подання позовної заяви до суду).
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 280, 284, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.06.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складений 27 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович