Справа № 158/2588/25
Провадження № 2/0158/1009/25
27 жовтня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Поліщук С.В.,
при секретарі - Шрамко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Коллекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
29 серпня 2025р. позивач ТзОВ «Дебт Коллекшн» в особі його представника - адвоката Пархомчука С.В. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 березня 2020 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3163118071/265370 у формі електронного документа, який підписано електронним підписом відповідача (позичальника) - R57725, згідно з яким кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 2000 грн, шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку останній особисто вказав під час укладення кредитного договору, строком на 12 днів з відсотковою ставкою 1,85% на добу.
Згідно виписки з особового рахунку за вищевказаним кредитним договором, станом на 26 травня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6144 грн 00 коп., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4144 грн 00 коп.
31 травня 2021 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" укладено договір факторигу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників у тому числі право вимоги за кредитним договором №3163118071/265370 від 16.03.2020р. до відповідача по справі ОСОБА_1
03 червня 2021 року ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп", як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3163118071/265370 від 16.03.2020р. до відповідача по справі ОСОБА_1 ТОВ "ФК "Дебт Коллекшн", у зв'язку з чим останній набув право вимоги до відповідача.
Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором №3163118071/265370 від 16.03.2020р. в розмірі 6144 грн 00 коп., а також судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.09.2025 дану відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
22 вересня 2025р. представник відповідача по справі ОСОБА_1 - адвокат Безсмертний С.М. подав до суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнає з підстав відсутності доказів щодо укладення кредитного договору та факту перерахунку на картковий рахунок відповідача по справі ОСОБА_1 кредитних коштів. Крім того вказує, що позивачем по справі неправомірно нараховано відсотки за користування кредитом, а саме поза межами строку кредитного договору. Просить в задоволенні позову відмовити в повному об'ємі.
24.09.2025р. представник позивача по справі ТзОВ «Дебт Коллекшн» - адвокат Пархомчук С.В. подав до суду відповідь на відзив, у якій позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Просить позов задовольнити. Крім того, 06.10.2025р. представник позивача подав заяву про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн. 00 коп.
Суд, дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Судом встановлено, що 16 березня 2020 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та відповідачем по справі ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3163118071/265370 у формі електронного документа, який підписано електронним підписом відповідача (позичальника) - R57725, згідно з яким кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 2000 грн, шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку останній особисто вказав під час укладення кредитного договору, строком на 12 днів з відсотковою ставкою 1,85% на добу (а.с. 13, 18-21).
Таким чином, сторони погодили усі істотні умови кредитування та відповідач отримав кошти у сумі 2000 грн, шляхом зарахування на банківську картку, вказану відповідачем у реквізитах до Кредитного договору.
31 травня 2021 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" укладено договір факторигу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників у тому числі право вимоги за кредитним договором №3163118071/265370 від 16.03.2020р. до відповідача по справі ОСОБА_1 (а.с. 12, 22-26).
03 червня 2021 року ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп", як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3163118071/265370 від 16.03.2020р. до відповідача по справі ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Дебт Коллекшн", у зв'язку з чим останній набув право вимоги до відповідача (а.с. 11, 14-15, 30).
Згідно з випискою з особового рахунку за вищевказаним кредитним договором, станом на 26 травня 2025 року загальний розмір заборгованості за вказаним кредитним договором становить 6144 грн 00 коп., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4144 грн 00 коп. (а.с. 10).
Згідно з випискою з особового рахунку за Кредитним договором після переходу до позивача прав вимог за Кредитним договором до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості.
Установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши укладення між сторонами Кредитного договору, а також наявність заборгованості за ним, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2000 грн.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З наданого представником позивача розрахунку встановлено, що за період поза межами строку кредитування, позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за "користування кредитом". Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та 3-х процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 12 днів. Умовами Кредитного договору продовження строку дії договору не передбачені.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії Кредитного договору позики є безпідставним, тому проценти за користування коштами за Кредитним договором повинні нараховуватися впродовож 12 днів, як передбачено Додатком №1 до Кредитного договору.
Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом 12-ти денного строку дії Кредитного договору за процентною ставкою 1,85%, яка складає: 2000 грн (тіло кредиту) х 1,85% : 100 % х 12 (днів) = 444 грн.
Проведений судом розрахунок повністю співпадає з графіком розрахунків та орієнтованою сукупною вартістю кредиту, наведеним первісним кредитором у Додатку № 1 до Кредитного договору.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, надані позивачем витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу не можуть уважатися належними доказами наявності такої заборгованості.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з ОСОБА_1 у користь ТОВ "ФК Дебт Коллекшн" заборгованості за Кредитним договором №3163118071/265370 від 16.03.2020р. в сумі 2444 грн 00 коп., з яких: 2000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 444 грн - заборгованість по відсотках.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 963 грн 59 коп. (2444/6144*2422,40).
Крім того, представник позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК Дебт Коллекшн" витрати на правову допомогу в розмірі 10500 грн.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 11/07/2025 від 11.07.2025, укладений між ТОВ "ФК Дебт Коллекшн" та адвокатом Пархомчуком С.В.; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю №8096/10 від 18.07.2019; копію довіреності від 11.07.2025; акт про отримання правової допомоги від 01.10.2025, згідно з яким адвокат Пархомчук С.В. надав правову допомогу ТОВ "ФК Дебт Коллекшн" щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №3163118071/265370 від 16.03.2020р. на загальну суму 10500 грн. (а.с. 8, 16-17, 31, 60-61).
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, розмір стягнутої заборгованості, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є явно завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 963 грн 59 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Коллекшн" (код ЄДРПОУ: 44243120) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №3163118071/265370 від 16.03.2020р. в розмірі 2444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) гривень, з яких тіло кредиту - 2000 грн, відсотки за користування кредитом - 444 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Коллекшн" (код ЄДРПОУ: 44243120) 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн 59 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Дебт Коллекшн", код ЄДРПОУ 44243120, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12;
представник позивача - адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 11/07/2025 від 11.07.2025р., юридична адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
представник відповідача - адвокат Безсмертний Іван Миколайович, діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН №1544495 від 08.09.2025р., юридична адреса: м. Одеса, пр-т Академіка Глушка, 4/43 Одеської області.
Суддя Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.