27 жовтня 2025 р. № 400/7270/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаУправління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Захисників Миколаєва, 25, м. Миколаїв, 54017,
провизнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати неправомірною відмову управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 15.03.2024 року за вих. № 848/09.02-11-02 щодо не виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , допомоги на поховання ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , допомогу на поховання ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.10.2023 року. В зв'язку з чим, 08.03.2024 року позивачка звернулась із заявою на отримання допомоги на поховання до управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, на яку отримала відмову, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 02.08.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/7270/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
14.08.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому воно просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно п. 2 Порядку № 99 допомога на поховання померлої особи надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг. Пунктом 1 Порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, затвердженого рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 28.12.2018 року № 1326 передбачено, що допомога на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, надається згідно з постановою КМУ від 31.01.2007 № 99 за останнім місцем проживання померлого за рахунок міського бюджету. Так, 08.03.2024 року позивачкою було надано заяву до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району ДПСЗН ММР на отримання допомоги на поховання окрім довідок, що померлий ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не був зареєстрований як безробітній, не був застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. До вказаної заяви позивачкою не було додано довідку з останнього місця проживання померлого, разом з тим позивачка у заяві від 08.03.2024 року зазначила, що на день смерті померлий, ОСОБА_2 , був зареєстрований за місцем проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 . Для перевірки інформації наданої у вказаній заяві про місце реєстрації померлого, Управління сформувало витяг з Реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні. За даними реєстру територіальної громади м. Миколаєва, сформованого 08.03.2024 року, за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_2 , померлий ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зареєстрований не був. Листом від 15.03.2024 року № 848/09.02-11-02 позивачці було відмовлено у виплаті допомоги на поховання. Вказав, що інформація яка надана до суду в позові, про те, що до пакету документів був наданий акт про проживання від 13.03.2024 року не відповідає дійсності, вказаний акт позивачка надала до Управління лише 24.06.2024 року, написавши особисту заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданого Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 10.03.1998 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.10.2023 року.
08.03.2024 року позивачка звернулась із заявою на отримання допомоги на поховання сина до управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.
Листом від 15.03.2024 року № 848/09.02-11-02 позивачці було відмовлено у виплаті допомоги на поховання, оскільки за даними реєстру територіальної громади м. Миколаєва, сформованого 08.03.2024 року, за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_2 , померлий ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зареєстрований не був.
Вважаючи таку відмову Управління протиправною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України "Про поховання та похоронну службу" від 10.07.2003 №1102 (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон - № 1102) встановлено, що правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.
Відповідно до ст. 8 Закону - № 1102 організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово - комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:
1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;
2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;
3) створюють ритуальні служби;
4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;
5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;
6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Згідно з статтею 11 Закону № 1102, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.
Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України.
Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.
Статтею 12 Закону - № 1102 визначено, що особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.
Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.
Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до вимог статті 13 Закону - № 1102 виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, надається допомога на поховання.
Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Отже з аналізу наведених норм випливає, що у разі смерті особи, іншим особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання померлого в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 99 затверджено Порядок надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого (далі - Порядок № 99).
За змістом пп. 4 п. 1 Порядку № 99 визначено механізм надання допомоги на поховання померлого (померлої), зокрема, особи, яка не досягла пенсійного віку та на момент смерті не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна.
В пункті 2 Порядку № 99 допомога на поховання померлої особи з числа тих, що зазначені у пункті 1 цього Порядку, надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; подання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством.
Рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 28.12.2018 року № 1326 затверджено Порядок надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого (далі - Порядок №1326).
Пунктом 1 Порядку № 1326 передбачено, що допомога на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, надається згідно з постановою КМУ від 31.01.2007 № 99 за останнім місцем проживання померлого за рахунок міського бюджету.
Для призначення допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, необхідно надати такі документи: заяву, паспорт чи інший документ, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого (ксерокопія), витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, свідоцтво про смерть (ксерокопія), трудову книжку померлого/померлої за наявності (ксерокопія), довідку з центру зайнятості, що особа не була зареєстрована як безробітна, довідку з Фонду соціального страхування України, що померла особа не є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідку з останнього місця проживання померлого (пункт 3 Порядку № 1326).
Рішенням виконавчого комітету ММР від 26.01.2022 року № 109 внесено зміни до Порядку № 1326, де прийом документів для виплати допомоги проводиться районними управліннями соціальних виплат і компенсацій департаменту праці та соціального захисту населення ММР.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 не досяг пенсійного віку, не працював, не перебував на службі, не був зареєстрований у центрі зайнятості як безробітний, відтак його можна віднести до числа осіб, що зазначені у пункті 1 Порядку №99.
Поряд із цим, допомога на поховання такої померлої надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлої або особи, яка зобов'язалася поховати померлу, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.
Тобто, зважаючи на викладені вище положення законодавства, ключовим для надання такої допомоги у даному спірному випадку є, два фактори:
1) місце проживання ОСОБА_2 ;
2) документи, які надані особою виконавцем волевиявлення померлої або особи, яка зобов'язалася поховати померлу.
08.03.2024 року позивачка звернулась із заявою на отримання допомоги на поховання сина до управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. У заяві зазначено, що на день смерті померлий, ОСОБА_2 , був зареєстрований за місцем проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з матеріалами справи, за даними реєстру територіальної громади м. Миколаєва, за адресою АДРЕСА_2 , померлий ОСОБА_2 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) зареєстрований не був.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті допомоги на поховання, є правомірною.
Суд не приймає до уваги акт про проживання від 13.03.2024 року, оскільки вказаний акт позивачка надала до Управління 24.06.2024 року, тобто вже після винесення оскаржуваного рішення.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Захисників Миколаєва, 25, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 03194499) про визнання неправомірною відмову управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 15.03.2024 року за вих. № 848/09.02-11-02 щодо не виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , допомоги на поховання ОСОБА_2 ; зобов'язання Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту правці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , допомогу на поховання ОСОБА_2 - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко