м. Миколаїв
27.10.2025 р. справа № 400/5390/25
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., без повідомлення учасників справи, розглянув заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.24 р. № 0871890-2412-1406-UA51100270000073549, № 0871891-2412-1406-UA51100270000073549
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області № 0871890-2412-1406-UA51100270000073549 і № 0871891-2412-1406-UA51100270000073549 від 31.10.24 р., якими їй був нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.25 р. адміністративний позов був повністю задоволений.
20.10.25 р. представник позивачки подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000 грн., яка мотивована тим, що за час розгляду справи позивачка понесла такі витрати у вказаному розмірі.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 134 ч. 7 КАС України).
Відповідач подав клопотання, в якому просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення шляхом стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з тим, що сума таких витрат (34 000 грн.) є необґрунтованою та не може вважатись розумною.
Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 252 ч. 1 п. 3, ч. 3 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що під час ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд вирішив питання про розподіл судових витрат у виді судового збору і представником позивачки була зроблена усна заява до закінчення судових дебатів, маються підстави для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу.
Суд не вбачає підстав для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні, так аргументи сторін щодо цього питання викладені в їх письмових заявах.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачка понесла судові витрати у виді сплати судового збору в розмірі 11 532,29 грн., які були присуджені їй при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог.
В заяві про ухвалення додаткового судового рішення позивачка просить суд стягнути з відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000 грн.
На підтвердження таких витрат подані договір про надання правничої допомоги від 07.05.25 р., додаткова угода до зазначеного договору та акт виконаних робіт від 16.10.25 р.
Як слідує з цих документів, представником позивачки останній надані такі правові послуги:
- ознайомлення із документами та іншими матеріалами справи, вивчення судової практики у подібних справах: час - 2 год., вартість - 5 000 грн.;
- підготовка та подання до суду позовної заяви: час - 6 год., вартість 15 000 грн.;
- підготовка та подання відповіді на відзив: час - 1 год. 36 хв., вартість 4 000 грн.;
- участь в судовому засіданні 02.07.25 р.: час - 1 год., вартість - 2 500 грн.;
- участь в судовому засіданні 15.08.25 р.: час - 1 год., вартість - 2 500 грн.;
- участь в судовому засіданні 17.09.25 р.: час - 1 год., вартість - 2 500 грн.;
- участь в судовому засіданні 15.10.25 р.: час - 1 год., вартість - 2 500 грн.,
а всього представником позивачки витрачено 13 год. 36 хв. на надання правничої допомоги, загальна вартість складає 34 000 грн.
Як передбачено ст. 134 ч. 2 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 134 ч. 4 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ст. 134 ч. 5 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Lavents v. Latvia» зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції, Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критеріями реальності таких витрат, зокрема встановлення їхньої дійсності та необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд не має обов'язку відшкодовувати всі понесені стороною витрати пов'язані з залученням адвоката, за умови, що суд прийде до висновку про їх неспівмірність об'єму, складності, якості, тощо, або нерозумності такої суми.
Застосовуючи такі критерії як співмірність та розумність, суд виходить з того, що справа хоча і розглянута в загальному позовному провадженні через вимоги ст. 12 ч. 4 п. 4 КАС України, але не є надто складною, представником позивачки подані всього дві заяви по суті справи - позов та відповідь на відзив, при цьому суд враховує, що відповідь на відзив в значній мірі відтворює зміст позовної заяви, обсяг доказів, поданих представником позивачки, незначний та не вимагав значних зусиль щодо їх підготовки та подачі до суду, а тому суд вважає, що сума заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000 грн., не є співмірною та пропорційною складності, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг з професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми таких витрат з 34 000 грн. до 5 000 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 143, 241, 244, 245, 246, 252 КАС України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, задовольнити.
2. Ухвалати додаткове судове рішення в адміністративній справі № 400/5390/25.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз