27 жовтня 2025 рокусправа № 380/14029/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,-
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови про накладення штрафу від 17.06.2025 ВП №77505700.
В обґрунтування позову вказано, що на виконання рішення суду у справі №380/9692/24 Головним управлінням призначено ОСОБА_1 пільги в розмірі 50% знижки плати за користування житлово-комунальними послугами в межах норм, передбачених чинним законодавством, як учаснику війни з 01.01.2024 по 31.12.2024 рішенням 1038939214-2025-1 та з 01.01.2025 рішенням 1038939214-2025-3. Головним управлінням повідомлено державного виконавця щодо виконання рішення суду №380/9692/24. Водночас, державний виконавець, всупереч вимогам ст.63 Закону України “Про виконавче провадження», не перевірив виконання рішення суду у справі №380/9692/24 та неправомірно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії. Отже, така постанова є безпідставною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 15.07.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст.287 КАС України.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №380/9692/24 позов задоволено частково.
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови у поновленні пільг ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити надання пільг відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та провести нарахування за пропущений період з січня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
31.01.2025 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/9692/24 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити надання пільг відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та провести нарахування за пропущений період з січня 2024 року.
За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 18.03.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джусом О.Р. відкрито виконавче провадження №77505700 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/9692/24, виданого 31.01.2025. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
05.06.2025 державним виконавцем надіслано вимогу Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області про вичерпну інформацію про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі №380/9692/24 з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення.
17.06.2025 Головним управлінням надіслано листа про виконання рішення суду у справі №380/9692/24. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №380/9692/24 Головним управлінням призначено ОСОБА_1 пільги в розмірі 50% знижки плати за користування житлово-комунальними послугами в межах норм, передбачених чинним законодавством, як учаснику війни з 01.01.2024 по 31.12.2024 рішенням 1038939214-2025-1 та з 01.01.2025 рішенням 1038939214-2025-3. Рішенням про призначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг/придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива від 27.01.2025.
Нарахована сума пільг на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 становить 7112,90 грн та виплачена 05.03.2025.
Нарахована сума пільг на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 становить 3712,13 грн та буде виплачена додатково.
17.06.2025 відповідач виніс постанову ВП №77505700, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн, за невиконання виконавчого листа від 31.01.2025 №380/9692/24. Відповідно до вказаної постанови, станом на 17.06.2025 рішення суду не виконано.
Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 17.06.2025 №77505700, звернувся до суду з даним позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (тут у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п. 1 ч 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За змістом абзацу 1 ч. 4 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктами 1 та 6 ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України “Про виконавче провадження»).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац 1 ч. 6 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження»).
Частиною 2 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 1 ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Системний аналіз норм Закону України “Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом України “Про виконавче провадження».
Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 17.06.2025 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця ВПВР про невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 380/9692/24, з чим позивач не погоджується.
Відтак, у межах заявленого спору необхідно встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа №380/9692/24, виданого 31.01.2025 Львівським окружним адміністративним судом.
Як встановлено судом раніше, обсяг обов'язків покладених на ГУ ПФУ у Львівській області рішенням суду у справі № 380/9692/24 охоплював вчинення Головним управлінням дій спрямованих на відновлення надання пільг ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та провести нарахування за пропущений період з січня 2024 року.
Відповідач, виконуючи рішення суду від 11.09.2024 у справі № 380/9692/24, здійснив призначення ОСОБА_1 пільги в розмірі 50% знижки плати за користування житлово-комунальними послугами в межах норм, передбачених чинним законодавством, як учаснику війни з 01.01.2024 по 31.12.2024 рішенням 1038939214-2025-1 та з 01.01.2025 рішенням 1038939214-2025-3. Рішенням про призначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг/придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива від 27.01.2025.
Нарахована сума пільг на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 становить 7112,90 грн та виплачена 05.03.2025.
Нарахована сума пільг на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 становить 3712,13 грн та буде виплачена додатково.
Таким чином, суд у справі за №380/9692/24 встановив відсутні підстави вважати, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 в повному обсязі, що на думку суду свідчить про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.
У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного висновку дотримані були в повній мірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна