27 жовтня 2025 рокусправа № 380/17173/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 15, ЄДРПОУ 41482988) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Львівської митниці, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000289/2 від 24.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Водночас, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за методом 2ґ). З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було встановлено ряд невідповідностей. У зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем у зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 25 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» 04 квітня 2025 року уклало Контракт № SR-RD-20250404 від з Польською фірмою RD GLOBAL Sp. z.o.o., на постачання товарів.
Позивач ввіз на митну територію України партію товарів а саме:
Товар №1.Код ТН ЗЕД - 60053700 90
Сітка затінююча/ Sunshade net - трикотажне полотно основов'язаного переплетення пофарбоване (УФ-стабілізова ний,темно-зелений колір), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 2 х 100 м, ступінь затінення 45% - 123рул. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 3 x 100 м, ступінь затінення 45% - 104рул. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 4 x 50 м, ступінь затінення 45% - 451рул. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 6 x 50 м, ступінь затінення 45% - 235рул. Щільність: 36 г/м2, розмір рулону: 8 x 50 м, ступінь затінення 45% - 68рул. Щільність: 50 г/м2, розмір рулону: 2 x 100 м, ступінь затінення 60% - 67рул. Щільність: 50 г/м2, розмір рулону: 4 x 50 м, ступінь затінення 60% - 148рул. Щільність: 50 г/м2, розмір рулону: 6 x 50 м, ступінь затінення 60% - 247рул. Щільність: 70 г/м2, розмір рулону: 6 x 50 м, ступінь затінення 80% - 60рул. Щільність: 90 г/м2, розмір рулону: 1,5 x 100 м, ступінь затінення 95% - 12рул. Сфера застосування: для теплиць та відкритого грунту; для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві; для завішування будь-яких типів будівельних фасадів. Торговельна марка: AGREEN. Країна виробництва: CN. Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION. (далі за текстом Товар № 1).
З метою митного оформлення товару, позивач подав до митного органу митну декларацію №25UA209160008185U6, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість.
За результатами розгляду електронної митної декларації №25UA209160008185U6 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000289/2 від 24.07.2025.
Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 24.07.2025 № 25UA209160008185U6 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:
-відповідно до наданого рахунку №1696 від 21.07.2025 були надані послуги - транспортно-експедиційне обслуговування на території України на суму 3479,28 грн. У рахунку зазначено, що вказані послуги надавались виключно на території України, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару;
-умови поставки оцінюваного товару EXW Gdansk, декларантом заявлено складову митної вартості «Навантаження» у розмірі 57282,92 грн, згідно рахунку про надання ТЕП № 1696 від 21.07.2025, однак згідно Договору про надання транспортно- експедиційних послуг від 24.10.2024 № 24102024-M, конкретний перелік послуг, що надаються Еспедитором, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація обумовлюється в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору, витрати вважається узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення... У Заявці № 5 від 18.07.2025 вартість перевантаження, оформлення Т1, ВРР становить 1240 дол.США, що становить 51771,74 грн (курс НБУ станом на дату виставлення рахунку 21.07.2025 - 41.7514грн/дол.), що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД;
відповідно до поданої Заявки вартість перевезення авто становить 1950 Євро (курс НБУ станом на 21.07.2025 - 48.607грн/Євро), що становить 94783,65 грн. Однак, відповідно до поданого рахунку № 1696 від 21.07.2025 вартість перечення складає 88541,53 грн (з транспортно-експедиційними витратами), що не відповідає умовам Договору з врахуванням умов Заявки;
-прайс-лист надано не виробником, та стосується конкретного Покупця, має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб;
-до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 74 від 09.07.2025 на суму 21650,40 дол.США. У графі 70 (призначення платежу) вказаної платіжної інструкції зазначено номер контракту - SR-RD-20250404 від 04.04.2025. Відповідно до поданого рахунку-фактури та рахунку-проформи вартість партії товару становить 36389,00 дол.США. Отже, подану платіжну інструкцію не можливо ідентифікувати із імпортованою партією товару.
Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення додаткових складових (навантаження, транспортні витрати, страхування) митної вартості. Документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.
На вимогу додаткових документів не надано.
У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 13.06.2025 № 25UA100100435431U2, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (Сітка рулонна біла з синтетичних стрічкових поліетиленових ниток 100% , країна виробництва Китай, умови поставки FOB CN, обсяг партії 17 тон, контракт прямий) становить 3,97 дол. США за кг.
Коригування на розмір партії та комерційні рівні не здійснювалося, оскільки однакові для оцінюваного товару та обраної як джерело інформації партії товарів. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України.
Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 304150,99 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо твердження митного органу про те, що відповідно до наданого рахунку №1696 від 21.07.2025 були надані послуги - транспортно-експедиційне обслуговування на території України на суму 3479,28 грн. У рахунку зазначено, що вказані послуги надавались виключно на території України, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно зі статтею 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов'язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» та ТОВ «АТСФ» укладено Договір № 24102024-M про надання транспортно- експедиційних послуг 24.10.2024 (далі за текстом Договір ТЕП). Розділом 4 Договору ТЕП визначені платежі та взаємні розрахунки між сторонами. Відповідно до п. 4.1. Договору ТЕП Сторони погодили, що послуги оплачуються Клієнтом у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок Експедитора протягом 5 банківських днів, починаючи з дати надання електронною поштою Експедитором рахунку, якщо інше не обумовлене в додатковій угоді до даного Договору. При цьому оригінал відповідного рахунку досилається Клієнту протягом 14 календарних днів з моменту його надання електронною поштою.
У Рахунку на оплату № 1696 від 21.07.2025 зазначено, що ТзОВ "АТСФ" надало Позивачу послуги з вантажно-розвантажувальних робіт, обробка, оформлення документації за межами митної території України на суму 57 282,92 грн. без ПДВ; міжнародні транспортні послуги, по маршруту; Gdansk (Poland) - м/п Ягодин (Україна), авто AC3467EI//AC3867XF на суму 56 870,19 грн. без ПДВ; міжнародні транспортні послуги, по маршруту; м/п Ягодин (Україна) - Тернопіль (Україна), авто AC3467EI//AC3867XF на суму 28 192,06 грн. без ПДВ; винагорода експедитора по території України на суму 3 479,28 грн. крім того ПДВ 20% - 695,86 грн.
До складових митної вартості відносяться витрати, понесені Позивачем за митною територією України, які не включені в інвойсову вартість товару.
Отже до складових митної вартості належать: вантажно-розвантажувальні роботи, обробка, оформлення документації за межами митної території України на суму 57 282,92 грн. без ПДВ; міжнародні транспортні послуги, по маршруту; Gdansk (Poland) - м/п Ягодин (Україна), авто AC3467EI//AC3867XF на суму 56 870,19 грн. без ПДВ.
Складові митної вартості становлять: 57282,92+56870,19 = 114 153,11 грн.
Саме ці числові значення складових митної вартості були заявлені декларантом У ДМВ №25UA209160008259U6 у графах 20, 21 декларації митної вартості.
Суд встановив, що вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару, оскільки такі послуги ТОВ «АТСФ» позивачу не надавало.
Щодо зазначеного відповідачем порушення про те, що умови поставки оцінюваного товару EXW Gdansk, декларантом заявлено складову митної вартості «Навантаження» у розмірі 57282,92 грн, згідно з рахунком про надання ТЕП № 1696 від 21.07.2025, однак згідно Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.10.2024 № 24102024-M, конкретний перелік послуг, що надаються Еспедитором, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація обумовлюється в Заявках, які є невід'ємною частиною Договору, витрати вважається узгодженими Сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення... У Заявці № 5 від 18.07.2025 вартість перевантаження, оформлення Т1, ВРР становить 1240 дол.США, що становить 51771,74 грн (курс НБУ станом на дату виставлення рахунку 21.07.2025 - 41.7514грн/дол.), що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як “Заявка» обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності всіх інших підтверджуючих документів.
Ненадання заявки, яка стосується вказаної поставки не могло жодним чином унеможливити перевірку витрат на транспортування Відповідачем на підставі інших документів.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, окрім інших, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Заявка, що подається змовником до постачальника не є документом комерційного значення, такий документ містить лише відомості про опис товару, номер моделі, колір та їх кількість.
Суд зазначає, що замовлення на поставку товару відсутнє у переліку документів, передбаченому ст. 53 Митного кодексу України, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості.
З огляду на вказане, відсутність замовлень серед документів, поданих до митного оформлення, жодним чином не впливає на можливість визначення складових числового значення заявленої митної вартості.
Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Відповідно до п. 4.1. Договору ТЕП Сторони погодили, що послуги оплачуються Клієнтом у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок Експедитора протягом 5 банківських днів, починаючи з дати надання електронною поштою Експедитором рахунку... Отже, саме фактично надані послуги, зазначені у Рахунку на оплату № 1696 від 21.07.2025, а також Платіжній інструкції № 867 від 22.07.2025. Крім того, до митного оформлення була подана Довідка про транспортні витрати Вих. №21/02 від 21.07.2025.
Таким чином, Заявку не можна вважати виключно тим документом, на підставі якого підтверджуються складові митної вартості. Зауваження до змісту Заявки не спростовують відомостей про числові значення митної вартості зазначені у Рахунку на оплату № 1696 від 21.07.2025; платіжної інструкції №867 від 22.07.2025; Довідки про транспортні витрати Вих. №21/02 від 21.07.2025, поданих до митного оформлення.
Щодо твердження митного органу про те, що «прайс-лист надано не виробником, та стосується конкретного Покупця, має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України прайс-лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Прайс-лист - це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик.
Прайс-лист, прайс або ж прейскурант це перелік товарів з урахуванням їхніх характеристик та ціни. В українському законодавстві відсутнє правове регулювання форми прайс-листа. Прайс-лист стосується всіх учасників ринку за замовчуванням.
Комерційна пропозиція це документ або набір інформації, спрямований від компанії до потенційного клієнта чи партнера з метою запропонувати товари, послуги або співпрацю на визначених умовах. Комерційна пропозиція зазвичай є елементом бізнес-комунікації й має переконати отримувача прийняти пропозицію або розпочати переговори. Комерційна пропозиція може бути індивідуальною (спрямованою конкретній особі чи компанії з урахуванням її потреб) або масовою (стандартною для широкої аудиторії).
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що він міг надати відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який був в наявності останнього.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України надання прайс-листа у відповідь на запит відповідача про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в Позивача, тобто обов'язок щодо надання прайс-листа виникає в Позивача лише за умови його наявності в Позивача.
Прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині 2 статті 53 МК України.
Що стосується зауважень митного органу, що до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 74 від 09.07.2025 на суму 21650,40 дол.США. У графі 70 (призначення платежу) вказаної платіжної інструкції зазначено номер контракту - SR-RD-20250404 від 04.04.2025. Відповідно до поданого рахунку-фактури та рахунку-проформи вартість партії товару становить 36389,00 дол.США. Отже, подану платіжну інструкцію не можливо ідентифікувати із імпортованою партією товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України декларант або уповноважена особа зобов'язані надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, однак ні вказана норма, ні будь які інші приписи МК України не деталізують поняття «банківські платіжні документи».
Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні визначаються приписами Закону України №1591-IX від 30.06.2021 «Про платіжні послуги», який серед банківських документів, що опосередковують проведення платіжних операцій визначає саме платіжну інструкцію.
Згідно з п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжною інструкцією вважається розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Порядок виконання платіжних операцій врегульований положеннями глави 3 розділу IV «Умови надання платіжних послуг» Закону України «Про платіжні послуги». Так згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Ініціювання платіжної операції здійснюється одним із визначених у ч. 2 ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги» способів, зокрема, шляхом надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок.
В подальшому надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня. (ч. 1, 3-4 ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги»).
Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції (ч. 1 ст. 47 Закону України «Про платіжні послуги»).
Надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції (ч. 8 ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги»).
Виходячи з наведених приписів законодавства саме платіжна інструкція є тим банківським документом на підставі якого в подальшому здійснюється переказ коштів. Прийняття банком як надавачем платіжної послуги означає неминучість здійснення такого банківського переказу протягом встановлених законодавством строків. Більше того, саме платіжна інструкція є тим документом, який дозволяє встановити отримувача, його банківські реквізити суму оплати та мету здійснення такого переказу коштів.
Отже, платіжна інструкція є саме тим документом, який в силу приписів МК України може вважатися «банківським платіжним документом, що стосуються оцінюваного товару», його зміст дозволяє встановити особу одержувача коштів, суму такого переказу, та призначення такого переказу.
Сума коштів яка міститься в платіжній інструкції підтверджує перерахування певної частини коштів за товар. В той же час, відомості про вартість фактично отриманого товару міститься у інвойсі № 02/07/2025 від 16.07.2025.
Отже відомості зазначені в платіжній інструкції не знаходяться у взаємозв'язку з можливістю відповідача перевірити вартість фактично поставленого товару яка міститься у інвойсі № 02/07/2025 від 16.07.2025.
Вищевказані документи, надані декларантом, не містять жодних розбіжностей щодо числових складових митної вартості товарів, надають можливість ідентифікувати найменування, вартість, порядок та факт поставки Товару, а дані, вказані у зазначених документах, кореспондуються між собою.
Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.
В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 13.06.2025 № 25UA100100435431U2, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (Сітка рулонна біла з синтетичних стрічкових поліетиленових ниток 100% , країна виробництва Китай, умови поставки FOB CN, обсяг партії 17 тон, контракт прямий) становить 3,97 дол. США за кг.
Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.
Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/000289/2 від 24.07.2025, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
На підтвердження витрат позивач надав: договір про надання правничої допомоги № 289-МВ від 11.08.2025; рахунок на оплату від 11.08.2025 № 088, платіжну інструкцію № 967 від 12.08.2025; Акт від 20.08.2025, прийому наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 289-МВ від 11.08.2025
Об'єм наданої правової допомоги (витрачених годин) за Договором про надання правової допомоги № 289-МВ від 11.08.2025: ознайомлення з матеріалами від Клієнта - 1 год.; запит додаткових відомостей від Клієнта, зустріч з Клієнтом, узгодження правової позиції щодо майбутнього позову. - 1 год.; аналіз правових позицій ВС та підбір рішень апеляційної та касаційної інстанції з подібними правовідношеннями для позову - 1 год. підготовка позову, упорядкування документів, що додаються до позову, розрахунок судового збору - 7 год.; формування позову в кабінеті Електронного суду, підпис КЕП, направлення в суд - 0,5 год.
Загальна кількість витрачених годин адвокатом - 10 год. 30 хв.
Відповідно до п. 4.1. Договорів № 289-МВ від 11.08.2025 сторони погодили вартість роботи як фіксовану оплату.
Пунктом 4.5. Договору про ПД визначено що клієнт сплачує адвокатському бюро за підготовку, подання Позовної заяви та ведення справи в Львівському окружному адміністративному суді з оскарження Рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000289/2 від 24.07.2025 гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10 000,00 (Десять тисяч) грн без ПДВ.
На підставі рахунку на оплату № 088 від 11.08.2025 клієнтом сплачено 10 000,00 грн. за правову допомогу, що підтверджується платіжною інструкцією № 967 від 12.08.2025.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у вказаному випадку, на Львівську митницю.
Відповідач зазначив, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Наведене вище дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, підготовка документів в цій справі не потребує великої кількості часу, а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15; ЄДРПОУ 41482988) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000289/2 від 24.07.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15; ЄДРПОУ 41482988) судовий збір в розмірі 3649,81 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15; ЄДРПОУ 41482988) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович