27 жовтня 2025 рокусправа № 380/16054/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на користь ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) 04 лютого 2021 року уклав контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. У періоди з 22.02.2023 по 24.06.2024 та з 26.06.2024 по 01.10.2024 позивач безпосередньо брав участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, загальна тривалість яких перевищує шість місяців. Факт участі у бойових діях підтверджено довідкою №4040 від 03.07.2025. Позивач двічі подавав рапорт (від 11.07.2025 та 17.07.2025) про виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153. Листом військова частина НОМЕР_2 повідомила про відмову у виплаті вказаної одноразової грошової винагороди, мотивуючи це тим, що контракт про проходження військової служби укладено до введення воєнного стану, що, на його думку, виключає право на отримання виплати за постановою №153. Вважаючи таку відмову протиправною , позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України ( далі - відповідач ) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що 11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», якою затверджено Порядок №153. Відповідно до пункту 4 Постанови №153 одноразова грошова винагорода у розмірі 1 000 000 грн виплачується особам рядового, сержантського і старшинського складу, які до набрання чинності постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64, та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців станом на 13.02.2025. Позивач, ОСОБА_1 , був прийнятий на військову службу за контрактом 04.02.2021, тобто до введення воєнного стану, що виключає можливість віднесення його до кола осіб, на яких поширюється дія Постанови №153.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, де зазначає про таке. У тексті Постанови №153 відсутнє будь-яке обмеження щодо дати укладення контракту або призову на військову службу. Єдиними умовами для отримання одноразової грошової винагороди є: вік військовослужбовця до 25 років на момент набрання чинності постановою, перебування на військовій службі та підтверджена безпосередня участь у бойових діях тривалістю не менше шести місяців. Вказує, що позивач відповідає всім зазначеним вимогам: на дату 11.02.2025 йому виповнилося 24 роки; він проходив військову службу у складі в/ч НОМЕР_2 НГУ та має підтверджену участь у бойових діях сумарною тривалістю понад шість місяців. Зазначає що аналогічну правову позицію викладено у рішенні суду у справі №260/3907/25, де зазначено, що дата укладення контракту не є визначальною умовою для набуття права на виплату відповідно до Постанови №153.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України за контрактом з 04.02.2021 по теперішній час.
Відповідно до довідки від 03.07.2025 №4040 позивач з 22.02.2023 по 24.006.2023, з 26.06.2024 по 01.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Позивач звернувся із рапортами від 11.07.2025 (вх.№1234) та від 17.07.2025 ( вх.№1257) де просив нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153.
За результатами розгляду вказаних рапортів, відповідач листом від 18.07.2025 № 50/02/12-2610-2025 повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000,00 гривень, оскільки відповідно до умов Постанови №153, право на отримання такої винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу Державної прикордонної служби України, які на момент набрання чинності Постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24.02.2022 до 13.02.2025. Натомість позивача було прийнято на військову службу за контрактом 04.02.2021.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті передбаченої Постановою №153 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 гривень, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 ( у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Аналізуючи зазначений пункт, суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги мають бути дотримані такі умови: виплата здійснюється особам віком до 25 років, які до набрання чинності цією Постановою були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану та безпосередньо брали участь у бойових діях на території України, у тому числі на тимчасово окупованих територіях, на лінії бойового зіткнення або на території держави-агресора, за умови, що сумарна тривалість такої участі становить не менше шести місяців. У цьому випадку виплачується одноразова грошова винагорода в розмірі 1 000 000 грн. Якщо строк участі у бойових діях становить менше шести місяців, винагорода надається пропорційно - з розрахунку однієї шостої частини від 1 000 000 грн за кожні 30 днів участі. Водночас, якщо скорочена тривалість участі у бойових діях зумовлена отриманням поранень, травм, контузій, каліцтв, захворювань, пов'язаних із захистом України, або перебуванням та звільненням з полону (крім випадків добровільної здачі), винагорода виплачується у повному обсязі. Разом із тим, передбачено виняток: виплата винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які двічі або більше притягувалися до кримінальної відповідальності, неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності за військові правопорушення або перебувають під дією дисциплінарних стягнень, строк яких не закінчився.
Отже, позивач у відповідності до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій .
Крім того, будь-які відомості щодо притягнення позивача до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарні правопорушення відсутні.
Водночас, суд бере до уваги, що на момент подання позивачем рапортів від 11.07.2025 та 17.07.2025 нормативне регулювання, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України №153, не передбачало права на отримання одноразової грошової винагороди для військовослужбовців, які проходили військову службу до момент введення воєнного стану в Україні. Іншими словами, станом на зазначені дати положення Постанови №153 поширювалися виключно на осіб, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тоді як категорія військовослужбовців, які вже перебували на службі на момент його введення, не була охоплена дією відповідних приписів.
Таким чином, відсутність правових підстав на час звернення позивача із рапортами виключала можливість виплати йому одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153 у редакції, чинній на той момент.
Суд також зазначає про таке.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153» від 30.07.2025 № 942, яка набрала чинності 07.08.2025, внесено зміни до Постанови №153, зокрема у пункті 4: в абзаці другому слово особам замінено словами громадянам України з числа осіб;
в абзаці п'ятому слова «два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності» замінити словами «притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до»;
доповнено пункт абзацами такого змісту:
«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання».
Відтак, з 07.08.2025 Кабінетом Міністрів України врегульовано питання права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 гривень, передбаченої Постановою №153, громадянами України - військовослужбовцями, зазначеними в пункті 4 Постанови №153, які відповідають вимогам щодо виплати такої винагороди, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.
Поряд із цим, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач проходив строкову військову службу до укладення контракту від 04.02.2021, а отже, на час розгляду справи не підтверджено наявності підстав для застосування оновлених положень Постанови № 153 у редакції Постанови № 942 щодо виплати одноразової грошової винагороди.
Щодо аргументу позивача про те, що у тексті Постанови Кабінету Міністрів України №153 відсутня пряма вказівка на дату укладення контракту як підставу для відмови у виплаті одноразової грошової винагороди, а визначальними умовами є лише вік до 25 років, факт проходження військової служби та підтверджена участь у бойових діях тривалістю понад шість місяців, суд зазначає наступне.
Зі змісту пункту 4 Постанови №153 вбачається, що право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень мають особи, які були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64 та затвердженого Законом України №2102-IX. Тобто, момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб'єктів, на яких поширюється дія відповідної норми.
Таким чином, відсутність у постанові прямої згадки про дату укладення контракту не свідчить про можливість її застосування до військовослужбовців, які розпочали проходження служби до введення воєнного стану, оскільки системне та телеологічне тлумачення пункту 4 Постанови №153 однозначно вказує на те, що законодавець мав на меті встановити спеціальний порядок заохочення саме тих осіб, які вступили на службу в умовах воєнного стану, тобто за підвищеного ризику та навантаження.
Отже, твердження позивача про відсутність у Постанові №153 прямої умови щодо дати укладення контракту як підстави для відмови є помилковим і таким, що суперечить змісту та меті нормативного акта, оскільки визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження служби.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії- відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович