про повернення позовної заяви
27 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 580/10054/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши матеріали позовної заяви адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
13.10.2025 з Черкаського окружного адміністративного суду до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Мандрика Владислава Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:
визнати протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням фактично сплачених сум;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням фактично сплачених сум.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 визначено передати матеріали справи № 580/10054/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 14.10.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду від 22.10.2025 про поновлення строку звернення до суду обґрунтована наступним.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні нарахування додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях від військової частини НОМЕР_1 , вважаю, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат є дата отримання належної відповіді на запит - 20.06.2025.
А тому, в розумінні статті 233 КЗпП трьохмісячний строк звернення до суду закінчується 20.09.2025.
До моменту отримання цієї відповіді, позиції відповідача позивачу відомо не було, оскільки командуванням військової частини - військовослужбовцю не роз'яснювалась.
Додатково зазначає, що до відповіді військова частина НОМЕР_1 долучила довідку про грошове забезпечення, проте, відповідно до цієї довідки не можливо встановити які складові грошового забезпечення враховані при нарахуванні грошової винагороди.
Отже, моментом, коли позивачу стало відомо про порушене право на отримання додаткової грошової винагороди є дата отримання відповіді на запит - 20.06.2025.
Вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки дізнався про порушення свого права лише після отримання офіційної відповіді від військової частини щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022. Саме з цього моменту почався перебіг строку звернення до суду.
Позивач діяв добросовісно, здійснив усі можливі заходи досудового врегулювання спору, неодноразово подавав позови, які поверталися судом з технічних причин, і повторно звернувся до суду в межах тримісячного строку.
Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем, який проходить службу під час воєнного стану, що об'єктивно ускладнює своєчасне звернення до суду, а також позицію Верховного Суду про неприпустимість надмірного формалізму щодо процесуальних строків для військових, просив суд поновити строк звернення. Вважає, що відмова у поновлення строку звернення до суду призведе до необґрунтованого обмеження права на судовий захист, гарантованого статтею 6 Європейської конвенції з прав людини.
Ухвалою суду від 22.10.2025 продовжено представнику позивача строк на усунення недоліків у справі, запропоновано представнику позивача протягом п'яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 27.10.2025 позивач надав заяву, в якій просив поновити строк звернення до суду, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення наступним.
Конституція України гарантує верховенство права, рівність усіх громадян і право на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть за умов воєнного стану (статті 8, 22, 55 Конституції України). Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що суди зобов'язані приймати до розгляду заяви про захист порушених прав, а відмова у відкритті провадження є порушенням права на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» та «Беллє проти Франції» підкреслив, що доступ до суду повинен бути практичним і ефективним, а не формальним чи ілюзорним.
Згідно з КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлено, якщо причини пропуску є поважними. В умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022, військовослужбовці об'єктивно обмежені у можливості вільного пересування та отримання правової допомоги. У зв'язку з цим Верховний Суд у низці рішень (зокрема у справах № 697/2360/21 та № 500/1912/22) наголосив, що суворе дотримання процесуальних строків у таких умовах може призвести до невиправданого обмеження доступу до суду, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зазначене, прохання про поновлення строку звернення до суду у випадку ОСОБА_1 є обґрунтованим і відповідає принципу верховенства права. Обставини його військової служби та дія воєнного стану є поважними причинами, що унеможливили своєчасне подання позову, тому суд повинен забезпечити реалізацію його конституційного права на ефективний судовий захист.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З наведеного слідує, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд вважає, що представник позивача безпідставно поширює на спірні правовідносини положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини першої цієї статті, оскільки виплата щомісячного грошового забезпечена не є виплатою, яка обумовлена звільненням працівника та про розмір якої працівнику стає відомо після одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2025 у справі № 990/98/25 наведено таке.
«… Стосовно правового висновку КАС, зробленого у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24, щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності держави, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/130232813 від 11.09.2025 у справі № 990/98/25 зазначила таке.
У вказаній постанові касаційний суд зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду; виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори; фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду; повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку; обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку…».
З наведеного можна зробити висновок, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних з запровадженням воєнного стану, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи із доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку та наданих на їх підтвердження доказів.
Поряд із цим сам факт запровадження на території України воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18.
Верховний Суд в постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24, сформував правовий висновок, що “Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку».
Заява представника позивача містить загальні посилання на запровадження воєнного стану та проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , однак не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці обставини об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Проте, позивачем та його представником не надано жодного належного доказу перебування і виконання позивачем обов'язків військової служби у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, участі військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов'язаних з проходженням військової служби, які унеможливити звернутися до суду у строк, визначений процесуальним законом.
Таким чином, доводи заяви є загальними, декларативними та не підтверджені належними доказами відповідно до статті 77 КАС України.
Також судом установлено, що позивач уже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами у справі № 360/1652/25. У цій справі позов також було подано з пропуском строку звернення до суду, у зв'язку з чим ухвалою суду позовну заяву було повернуто позивачу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду немає, оскільки позивач не довів наявності об'єктивних, непереборних обставин, які унеможливили подання позову у встановлений законом строк. Сам факт проходження військової служби під час воєнного стану не може визнаватись безумовно поважною причиною пропуску строку без надання конкретних доказів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 22.10.2025, і допущені недоліки не були усунені у встановлений судом строк, що є підставою для застосування положень частини четвертої статті 169 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що представник позивача не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.
Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяА.Г. Секірська