Іменем України
27 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1674/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
21.08.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій за 2022, 2023 та 2025 роки при звільненні ОСОБА_1 виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення із служби цивільного захисту з одночасною компенсацією сум утриманого податку;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій за 2022, 2023 та 2025 роки виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення із служби цивільного захисту з одночасною компенсацією сум утриманого податку.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 28.05.2025 № 447 (по особовому складу цивільного захисту, копія додається) та виключено з кадрів ДСНС України наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач) від 28.05.2025 № 185 (по особовому складу).
Починаючи з 2015 року, позивач набув право на додаткову відпустку УБД повної тривалості кожного наступного року, в тому числі у 2025 - році звільнення зі служби.
З наказу ГУ ДСНС України від 28.05.2025 № 185 (по особовому складу) вбачається, що позивачу при звільненні передбачена компенсація за невикористані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки у кількості 181 календарний день. Всупереч вимогам чинного законодавства України, зокрема вимогам ст. 129 Кодексу цивільного захисту України, на яку відповідач посилається в наказі про звільнення, компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій при звільнення позивача відповідачем не виплачено.
Відповідно до Довідки ГУ ДСНС України у Луганській області від 21.05.2025 № 38-ДВ/57 додаткову відпустку як учасник бойових дій в 2022, 2023 та 2025 роках позивач не використав.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.09.2025 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого послався на те, що 28.05.2025 позивача було звільнено зі служби цивільного захисту наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 28.05.2025 № 447 та виключено з кадрів ДСНС України наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 28.05.2025 № 185-НК.
Чинним законодавством не передбачено виплату компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних відпусток та відпусток на дітей, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , проходив службу у відповідача.
Відповідно до архівної довідки ГУ ДСНС України у Луганській області від 03.09.2025 № 137-ДВ/57 ОСОБА_1 у період з 07 грудня 2018 року до 28 травня 2025 року дійсно проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та перебував на посаді заступника начальника Головного управління з цивільного захисту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (наказ ДСНС України від 07.12.2018 № 530 о/с ЦЗ про призначення на посаду). 28 травня 2025 року звільнений із служби цивільного захисту (наказ ДСНС України від 28.05.2025 № 447 о/с ЦЗ про звільнення із служби цивільного захисту).
Згідно витягу з наказу (по особовому складу цивільного захисту) Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 28.05.2025 № 447 позивача звільнено із служби цивільного захисту за підпунктом 4 пункту 176 (у зв'язку зі скороченням штату).
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим 04.08.2022.
Відповідно до довідки ГУ ДСНС України у Луганській області від 21.05.2025 № 49-ДВ/57 ОСОБА_1 додаткову відпустку як учаснику бойових дій в 2022, 2023 та 2025 роках не використав.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
Проходження служби цивільного захисту врегульовано главою 23 Кодексу цивільного захисту України.
Соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту передбачено глави 24 Кодексу цивільного захисту України.
Так, статтею 115 глави 24 цього Кодексу передбачено що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Главою 29 Кодексу цивільного захисту України урегульовано питання робочого часу та відпусток.
Відповідно до частини першої статті 129 цього Кодексу право осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту на відпустки. Порядок надання особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпусток та відкликання з них
1. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток:
1) щорічна основна відпустка;
2) додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
5) соціальні відпустки:
а) у зв'язку з вагітністю та пологами;
б) при народженні дитини;
в) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
г) у зв'язку з усиновленням дитини;
ґ) додаткова відпустка особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
6) відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або для проходження медико-психологічної реабілітації;
7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
8) відпустка без збереження грошового забезпечення в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
Частиною 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Згідно з частиною 31 статті 129 Кодексу цивільного захисту України працівникам органів та підрозділів цивільного захисту відпустки надаються на підставах та в порядку, визначених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» відповідно до частини другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
Пунктом 137 цього Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу мають право на такі види відпусток:
1) щорічна основна відпустка;
2) додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
5) соціальні відпустки:
у зв'язку з вагітністю та пологами;
при народженні дитини;
для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
у зв'язку з усиновленням дитини;
додаткова відпустка особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
6) відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або для проходження медико-психологічної реабілітації;
7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
8) відпустка без збереження грошового забезпечення а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а в разі, коли дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України і Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу питання компенсації невикористаної частини відпустки працівнику цивільного захисту за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Відповідно до частини першої частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення зі служби позивач не використав додаткові відпустки як учасник бойових дій за 2022, 2023 та 2025 роки.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації при звільненні за невикористані додаткові відпустки за 2022, 2023 та 2025 роки.
Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати спірної грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за попередні роки.
З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно не здійснив з позивачем усіх необхідних розрахунків при звільненні щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 та 2025 роки.
Стосовно позовних вимог про одночасну компенсацію сум утриманого податку, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).
За приписами пунктів 3, 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.
Таким чином, виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій має бути проведена позивачу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Разом з тим на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік - 14 діб, за 2023 рік - 14 діб та за 2025 рік - 14 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 календарних днів додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 рік, за 14 календарних днів додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2023 рік та за 14 календарних днів додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2025 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 28.05.2025, з утриманням з нарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю лише із словесним корегуванням обраного способу судового захисту.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (місцезнаходження: Луганська область, Сіверськодонецький район, м. Сіверськодонецьк, вул. Ліщини Богдана, 29, код ЄДРПОУ 38617137) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік - 14 діб, за 2023 рік - 14 діб та за 2025 рік - 14 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 календарних днів додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 рік, за 14 календарних днів додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2023 рік та за 14 календарних днів додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2025 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 28.05.2025, з утриманням з нарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Свергун