27 жовтня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/5957/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа Міністерство оборони України (пр-т Повітряних сил України, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у відмові ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.04.2021 р. уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України із Окремим президентським полком. На момент укладення першого контракту строком на три роки, Позивачу виповнилося повних 19 років.
22.04.2025 р. уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України із Окремою президентською бригадою імені гетьмана Богдана Хмельницького. На момент укладення другого контракту строком на три роки, Позивачу виповнилося повних 22 роки.
У період з 24.03.2023 по 09.05.2023, перебуваючи на посаді стрільця санітара механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців де отримав поранення правого колінного суглобу.
29.04.2025 року у відповідності до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державної прикордонної служби під час воєнного стану» де, учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу, подав до Відповідача рапорт про виплату одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі контракту.
15.08.2025 р. отримав відмову від Відповідача про виплату одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі контракту у зв'язку із тим, що Позивач станом на початок воєнного стану вже проходив військову службу (за призовом на строкову військову службу) та у зв'язку з тим, що Позивач підписав контракт не під час військового стану, тим самим суперечить Постанові Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 24.10.2025.
16.09.2025 третьою особою через систему "Електронний суд" надано пояснення щодо позову вимоги якого не визнаються та вказується, що категорія осіб, яким виплачується допомога чітко визначена п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державної прикордонної служби під час воєнного стану», при цьому позивач до вказаної категорії не відноситься.
Відповідач позов не визнав, надав 17.09.2025 письмовий відзив, в якому вказує, що виходячи з положень ПКМУ №153 до кола осіб, яким виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень відносяться особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану (тобто після його введення 24.02.2022 року).
Тобто, умови для виплати винагороди згідно ПКМУ №153 полягають в тому, що особа повинна бути:
1.Прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану (тобто після 24.02.2022).
2.Це повинно було статися до набрання чинності ПКМУ №153 (тобто до 13.02.2025).
3.На момент прийняття/призову особі має бути до 25 років.
4.Проходити військову службу та брати безпосередню участь у бойових діях.
Водночас, оскільки Позивач був призваний на строкову військову службу 25.11.2020 року, а пізніше, 10.04.2021 року уклав контракт про проходження військової служби, вбачається, що юридичні факти призову або прийняття на військову службу у даному випадку, мали місце до введення в Україні воєнного стану.
Так саме, укладення другого контракту Позивачем 22.04.2025 року (вже після набрання чинності ПКМУ №153) не може бути підставою для нарахування та виплати відповідної винагороди.
Таким чином, обставини початку та власне проходження служби Позивачем не відповідають умовам визначеного експериментального проекту (оскільки він був і призваний і уклав контракт щодо проходження військової служби не під час воєнного стану, а до цього), що були законно встановлені Кабінетом Міністрів України в рамках реалізацією ним дискреційних повноважень.
Таким чином, Відповідач правомірно відмовив в задоволенні Рапорту Позивача та нарахуванні і виплаті грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 ПКМУ №153.
В судовому засіданні 24.10.2025 позивач вимоги позову підтримав. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи у судовому засіданні участі не приймав.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що позивач у віці 19 років був прийнятий на військову службу за контрактом з 20 квітня 2021 (а.с.17,18).
У період з 24.03.2023 по 09.05.2023, перебуваючи на посаді стрільця санітара механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців де отримав поранення правого колінного суглобу (а.с.25-27).
22.04.2025 р. уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України із Окремою президентською бригадою імені гетьмана Богдана Хмельницького. На момент укладення другого контракту строком на три роки, Позивачу виповнилося повних 22 роки (а.с.23,24).
29.04.2025 року позивач у відповідності до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державної прикордонної служби під час воєнного стану», подав до Відповідача рапорт про виплату одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі контракту, д якого, окрім інших документів було також долучено довідку про несудимість (а.с.21,28).
За результатами розгляду рапорту, відповідач відмовив у задоволенні рапорту у зв'язку із тим, що позивач станом на початок воєнного стану вже проходив військову службу (за призовом на строкову військову службу) та у зв'язку з тим, що позивач підписав контракт не під час військового стану, тим самим суперечить Постанові Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу»(далі Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:
-особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
-військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
-військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
-військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Спірним питанням у даній справі є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, з у рахуванням критеріїв відповідності визначених пунктом 4 Постанови № 153, зокрема дати укладення контракту.
Суд звертає увагу на те, що застосовним у даними випадку є саме п. 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість п. 3, 4 Постанови регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.
Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:
-особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
-до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;
-проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);
-строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців, а в разі наявності захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, менше шести місяців.
Як вже встановлено судом позивач у віці 19 років був прийнятий на військову службу за контрактом з 20 квітня 2021, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022) та дати набрання Постановою №153 законної сили (13.02.2025).
Подальше укладення позивачем контракту 22.04.2025, не створює передумов для застосовування положень п. 4 Постанови №153, оскільки контракт укладений вже після введення воєнного стану та після набрання Постановою №153 законної сили (13.02.2025), тобто, в даному випадку відсутня одна з обов'язкових ознак відповідності застосовування Постанови №153.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі положень Постанови №153, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють
Керуючись ст.ст.2,5,9,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК