27 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/1892/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Управління охорони здоров'я Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва (далі - відповідач-1), Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Управління охорони здоров'я Голосіївської районної в місті Києві (далі - відповідач-2), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва у відмові надати ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_1 , його законного представника, довідку № 080-3/о;
- визнати протиправною бездіяльність Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Управління охорони здоров'я Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на дії посадових осіб: члена ЛКК - Грушко Оксани Михайлівни, голови ЛЛК - Мусіч Тетяни Євгенівни та директора КНП «ЦПМСД № 2» - Лось Галини Миколівни у відмові надати ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_1 , його законного представника, довідку № 080-3/о;
- зобов'язати Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію Управління охорони здоров'я Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації провести клініко-експертну комісію, щодо дій посадових осіб Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва: члена ЛКК- ОСОБА_3 , голови ЛЛК - Мусіч Тетяни Євгенівни та директора КНП «ЦПМСД № 2» - ОСОБА_4 та повідомити письмово позивача про результати розгляду справи комісії на поштову адресу та електронному пошту;
- зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва та Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію Управління охорони здоров'я Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації перевірити кваліфікацію займаним посадам та знання правильної нормативно - правової бази посадових осіб Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва: члена ЛКК- ОСОБА_3 , голови ЛЛК - Мусіч Тетяни Євгенівни та директора КНП «ЦПМСД № 2» - ОСОБА_4 та притягнути винних осіб до відповідальності, та повідомити письмово позивача про результати розгляду справи комісії на поштову адресу та електронному пошту.
- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва на користь ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_1 , його законного представника, втрачену державну допомогу по догляду за хворою дитиною на постійній професійній основі за 1 календарний місяць з розрахунку 70% мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину за однією особою, але не більше 360 годин на місяць: 07*48*360 = 12 096,00 грн., що не була отримана своєчасно по причині неправомірних дій Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2024 позивач, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі також - син), звернувся з заявою відповідача-1 з проханням невідкладно надати довідку первинної облікової документації № 080-3/о амбулаторному хворому сину. Довідка була необхідна позивачу для отримання державної допомоги по догляду за хворим сином згідно п. 3 Інструкції до наказу МОЗ № 407 та п.1 порядку Постанови Київської міської державної адміністрації № 1040.
11.11.2024 позивач отримав від відповідача-1 відповідь № 100/47-51 на заяву у якій було відмовлено у видачі довідки № 080-3/о амбулаторному хворому ОСОБА_2 на підставі того, що у виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 8848 від 23.0972024 не вказано ступеню тяжкості перебігу захворювання.
Позивач вважає таку відмову відповідача-1 протиправною, оскільки відповідно до історії розвитку хвороби сина та виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8848 неодноразово оглядався лікарями з 2022 року у відповідача-1 і був під постійним медичним наглядом.
Також позивач не погоджується з результатами розгляду відповідачем-2 скарги на неправомірні дії відповідача-1.
Зазначає, що цими діями відповідачі завдали сину та позивачу моральної та матеріальної шкоди в результаті несвоєчасного отримання довідки № 080-3/о та державної допомоги з догляду за хворою дитиною на постійній основі, приниженням його гідності і прав, неповаги до стану сина та змушення сина та позивача витрачати час на проходження повторного обхідного листа від іншого медичного закладу та огляду у інших лікарів. Позивач протягом місяця вимушений був возити на авто сина з правого берега Києва на лівий, в інший медичний заклад проходити знов обстеження, психічно хвора дитина була висмикнута з комфортних умов, піддавалась постійному стресу, пропускала навчальний процес у садочку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-1 у відзиві проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що 23.10.2024 позивач звернувся до лікаря-педіатра відповідача-1 з приводу отримання Форми первинної облікової документації № 080-3/о. Як підставу до вказаного звернення заявник пред'явив лікарю-педіатру виписку (форма первинної облікової документації форми № 027/о) із медичної карти стаціонарного хворого № 8848 від 25.09.2024, що була адресована не до лікаря-педіатра відповідача-1, а до психіатра. Чому позивач направив висновок не в той медичний заклад куди йому було рекомендовано до теперішнього часу невідомо, оскільки позивач на це питання не дає відповіді.
Лікарем-педіатром відповідача-1 було запропоновано позивачу обстежити сина та звернутися на консультацію до дитячого лікаря-психіатра, виписано відповідне направлення № 4919-6564-6962-1654 від 23.10.2024. Крім того позивачу були виписані направлення до хірурга, уролога, офтальмолога № 6490-2659-6634-7837 від 23.10.2024. Також позивачу було запропоновано поставити сина на облік до психіатра по місцю проживання, для подальшого спостереження і лікування, з послідуючим оформленням довідки № 080-3/о.
Як вбачається з копії обхідного листка, що долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, вже наступного дня тобто 24.10.2024 позивач за рекомендаціями відповідача-1 розпочав медичний огляд свого сина у лікарів вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, що в свою чергу доводить, що відповідач-1 ніяким чином ніяких прав позивача та його сина не порушив.
Відповідач-2 у відзиві проти позовних вимог також заперечив. Зазначив, що 02.12.2024 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся ОСОБА_5 зі скаргою на незаконні дії і бездіяльність керівника та членів лікарської консультативної комісії закладу охорони здоров'я комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2».
10.12.2024 на засіданні комісії створеної комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», щодо перевірки обставин викладених у зверненні ОСОБА_1 від 02.12.2024, в результаті якої встановлено, що ніяких порушень з боку посадових осіб відповідача-1 по відношенню до позивача не виявлено, про що листом № 100-ЮО/ОП/Б-1704-2476 від 16.12.2024 було повідомлено позивача.
В наданих позивачу відповідях переважно йдеться не про відмову видачі йому довідки форми первинної облікової документації № 080-3/о, а про відсутність правових підстав для її видачі виходячи з діючих обставин на час розгляду звернення та повноти переліку документів наданих ним на час розгляду звернень. Проте, як вбачається з матеріалів додатків до позову, позивач при зверненні до відповідача-1 не пред'являв всіх медичних документів, які згодом додав до позовної заяви.
Позивачем було подано відповідь на відзив відповідача-1 та відповідь на відзив відповідача-2.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
04.11.2024 позивач звернувся до відповідача-1 з заявою в якій просив у невідкладно надати довідку форми первинної облікової документації № 080-3/о сину - ОСОБА_2 . Як вказав позивач у заяві, вказана довідка була необхідна йому для отримання державної допомоги по догляду за хворою дитиною згідно п. 3 Інструкції до наказу МОЗ № 407 та п. 1 порядку Постанови КМ України № 1040. Перелік документів, що були додані позивачем до вказаної заяви наведений у Акті прийому-передачі лікарської документації.
Матеріли справи не містять будь-якого письмового рішення відповідача за результатами розгляду заяви позивача від 04.11.2024.
Як зазначає позивач в позовній заяві відповідачем-1 було усно відмовлено позивачу у видачі такої довідки.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву (який надійшов через систему Електронний суд 25.02.2025) не заперечив не надання сину позивача ОСОБА_2 довідки № 080-3/о за результатами розгляду його заяви від 04.11.2024. В якості підстави такої відмови відповідач-1 у відзиві вказав про відсутність правових підстав для її видачі виходячи з діючих обставин на час розгляду звернення позивача.
Проте будь-якої письмового рішення відповідача-1 за результатами розгляду заяви позивача від 04.11.2024 матеріали справи не містять, а сторонами справи не подано.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-1 було надіслано листа до МОЗ України від 17.11.2024 № 100/47-35, в якій надано пояснення стосовно поданої позивачем заяви. Зокрема, у листі зазначено, що 04.11.2024 було зареєстровано заяву позивача щодо видачі довідки форми 080-3/о на дитину ОСОБА_6 . При розгляді медичних документів, а саме виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8848 видану КНП Київської обласної ради «Київською обласною дитячою лікарнею», які надав заявник ОСОБА_1 , відсутні:
- відомості про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги.
- відсутні рекомендації для Центру щодо оформлення ЛКК за місцем проживання дитини державної допомоги.
В усній бесіді з громадянином ОСОБА_7 , заступником директора з обслуговування дитячого населення ОСОБА_8 , було надано роз'яснення, щодо подальших дій та необхідності дообстеження дитини ОСОБА_9 з метою виявлення медичних показань у дитини для одержання права на державну допомогу.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон) законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Згідно статті 3 Закону № 2801-XII заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.03.2018 № 504 затверджено Порядок надання первинної медичної допомоги (далі - Порядок № 504).
Згідно пункту 1 розділу І Порядку № 504, цей порядок визначає завдання, конкретизує зміст і встановлює вимоги щодо організації та забезпечення надання первинної медичної допомоги (далі - ПМД) в Україні.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 504 передбачено, що лікар з надання ПМД - професіонал у галузі лікувальної справи (лікар загальної практики - сімейний лікар, лікар-педіатр, лікар-терапевт), який перебуває у трудових відносинах із надавачем ПМД або провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець та особисто надає ПМД.
Як вказує відповідач-1 у відзиві на позовну заяву лікарі вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, зокрема, психіатр у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги 2» Голосіївського району міста Києва не перебувають. Тобто у відповідача-1 такий лікар як психіатр відсутній і таку медичну спеціалізовану допомогу відповідач-1 не надає.
Як вбачається з матеріалів справи 23.10.2024 позивач звернувся до лікаря-педіатра відповідача-1 з приводу отримання Форми первинної облікової документації № 080-3/о «Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги».
Як підставу до вказаного звернення позивач (заявник, ОСОБА_1 ) пред'явив лікарю-педіатру виписку форми первинної облікової документації форми № 027/о із медичної карти стаціонарного хворого № 8848 від 25.09.2024 (психіатру). З вказаної виписки вбачається, що вона адресована лікарю психіатру, а не до лікаря-педіатра до якого звернувся позивач.
Листом № 100/47-35 від 07.11.2024 відповідачем-1 позивачу була надана відповідь з рекомендаціями продовження спостереження і лікування у лікаря психіатра за місцем проживання.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач-1 повідомив, що 08.11.2024 комісією ЛКК відповідача-1 були розглянуті документи надані позивачем з заявою від 04.11.2024 та прийнято рішення про неможливість видачі довідки 080-3/о, про що позивача було повідомлено листом № 100/47-51 від 11.11.2024.
Згідно висновків комісії діагнози вказані у виписці (форма первинної облікової документації форм № 027/о) із медичної карти стаціонарного хворого, що адресована психіатру № 8848 від 25.09.2024 КНП «Київська обласна дитяча лікарня» міста Боярка відносно малолітнього ОСОБА_2 діагнози: (Б07.9 та Р90.1) не відповідають кодам діагнозів «Переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг» згідно постанови Кабінету Міністрів України №1161 від 27.12.2018 діагнози: (Б07 та Б90).
Таким чином, враховуючи наведені обставини справи суд приходить до висновку про відсутність неправомірних дій або бездіяльності лікарів відповідача-1.
Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовної вимоги позивача в частині зобов'язати відповідача-2 провести клініко-експертну комісію, щодо дій посадових осіб відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.02.2016 № 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2016 за № 285/28415 (далі - Положення № 69), клініко-експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України (далі - КЕК МОЗ) є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - ЗОЗ), а також фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров'я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України (далі - ФОП).
Отже створення клініко-експертної комісії здійснюється лише для колегіального розгляду звернень. Звернення позивача є індивідуальним, а не колегіальним, у зв'язку з чим позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, розглядаючи дану справу суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 втрачену державну допомогу по догляду за хворою дитиною на постійній професійній основі у розмірі 12 096,00 грн., що не була отримана своєчасно по причині неправомірних дій відповідача-1, суд зазначає, що вказана позовна вимога є похідною та не підлягає задоволенню у зв'язку з відмовою у задоволенні основної вимоги.
Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.