ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" жовтня 2025 р. справа № 300/3779/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області) в якому просить:
визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092750009292 від 18.04.2025 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати зарахувати до загального стажу для призначення пенсії період строкової військової служби з 27.04.1981 по 13.06.1983 та період перебування на обліку в Богородчанському центрі зайнятості з 25.11.1992 по 28.02.1993;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.04.2025 року пенсію по віку на загальних умовах.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квітні 2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком та пакетом документів. Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Відповідач 2 рішенням від №092750009292 від 18.04.2025 повідомив позивача, що до страхового стажу не зараховано періоди проходження військової служби згідно військового квитка від 06.09.1988 НОМЕР_1 з 27.04.1981 по 13.06.1983, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним, а саме російською мовою прізвище « ОСОБА_2 », а згідно паспортних даних « ОСОБА_3 ». Позивач такі дії та рішення вважає протиправними, відтак звернувся до суду із даним позовом та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.33-34).
Відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 16.06.2025. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просила суд в задоволенні позову відмовити, зокрема зазначивши, що у позивача врахований страховий стаж 19 років 9 місяців 4 дні. Період проходження ОСОБА_1 з 27.04.1981 по 13.06.1983 військової служби, оскільки прізвище позивача у військовому квитку від 06.09.1988 НОМЕР_1 вказано російською мовою. Також представник зазначила, що позивачем не надано інших документів, щодо наявності пільг на зменшення пенсійного віку, окрім посвідчення від 01.03.2024 №009729 громадян постраждалих від аварії на ЧАЕС. Представник відповідача також заперечила позовну вимогу стосовно зобов'язання прийняття рішення відповідачем 1 за заявою позивача про призначення пенсії за віком, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не здійснювало розгляд заяви позивача від 10.04.2025 та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії (а.с.40-46).
18.06.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначила, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.04.2025 № 092750009292 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Варто зазначити, що право на призначення пенсійної виплати у позивача настане з 30.03.2027 за набуття 65-річного віку. Враховуючи вищенаведене, відповідач -2 вважає, що відсутні підстави для повторного розгляду заяви позивача від 10.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV (а.с.50-53).
Розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив такі обставини.
Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-10).
Після досягнення 63- річного віку, в квітні 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви подано необхідні документи для призначення пенсії за віком.
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням ГУ І1ФУ в Донецькій області №092750009292 від 18.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди проходження військової служби згідно військового квитка від 06.09.1988 НОМЕР_1 з 27.04.1981 по 13.06.1983, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним, а саме російською мовою прізвище « ОСОБА_2 », а згідно паспортних даних « ОСОБА_3 » (а.с.12).
Отже, причиною відмови у призначенні пенсії позивачу стала відсутність необхідного страхового стажу.
Вважаючи протиправними рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком, зокрема вік та необхідний страховий стаж передбачено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Окрім цього, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Так, у згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 11.05.1981, позивач:
29.04.1981 - Зарахований на посаду санінструктора в/ч НОМЕР_4 , наказ №120 від 29.04.1981 (запис №4);
13.06.1989 року - звільнений в запас по закінченні терміну служби, наказ № 162 від 13.06.1985 (запис №5) (а.с.16-23).
Окрім цього, з 25.11.1992 по 28.02.1993 позивач перебував на обліку та отримував допомогу по безробіттю в Богородчанському районному центрі зайнятості (запис №12, а.с.21).
Судом встановлено, що згадані записи виконані ручкою, скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкції №58.
При цьому, жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 від 06.09.1988, позивач з 27.04.1981 по 13.06.1983, проходив військову службу. Вказаний військовий квиток заповнений російською мовою, та серед іншого містить відомості про особу (прізвище, ім'я, по батькові, число місяць і рік народження, місце народження), відомості про призив на військову службу та звільнення з військової служби, період служби та відомості про орган, що його видав. У вказаному військовому квитку уповноваженою особою військового комісаріату, яка здійснювала його заповнення здійснено всі записи щодо особистих даних позивача російською мовою, в т.ч. прізвище, ім'я, по батькові, дата народження позивача згідно паспортних даних тотожні.
При цьому інші записи у військовому квитку, зокрема, щодо імені, по батькові, місяця і року народження позивача зазначені правильно, збігаються із паспортними даними.
Окрім того, в даному військовому квитку серії НОМЕР_1 від 06.09.1991 наявний додаток, мобілізаційне розпорядження уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.03.2003 зроблений запис, українською мовою на прізвище « ОСОБА_3 » (а.с.28).
У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.
Такі правові позиції Верховного Суду відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Окрім цього, варто звернути увагу, що відповідно до абзацу 4 п. 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 за №22-1 (далі Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити такі висновки:
по-перше, пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково тільки у тому випадку, коли до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи. Однак, як уже зазначено вище, позивачем до заяви про призначення пенсії було додано всі необхідні документи, в тому числі і основний документ трудову книжку з усіма необхідними записами у ній;
по-друге, якщо навіть припустити, що особа не додала всі необхідні документи до заяви про призначення пенсії, то в такому випадку пенсійний орган письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Однак, в даному випадку жодного подібного повідомлення позивачу зі сторони пенсійного органу не надходило.
Таким чином, суд уважає, що такі дії пенсійного органу мають прояв протиправного перекладенням своїх повноважень на фізичну особу. Тобто, відповідач фактично перекладає на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності і достатності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
При цьому, якщо Держава, в особі відповідного пенсійного органу, не має доказів зловживання з боку особи при поданні заяви про призначення пенсії в частині документів щодо трудового стажу, за наявності встановлених законом умов для призначення пенсії, то повинна зараховувати відповідний стаж при призначенні такій особі пенсії.
Однак, в даному випадку відповідачем не вжито жодних заходів з метою отримання певної інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача.
Отже, в даному випадку пенсійним органом застосовано надмірний формалізм, оскільки фактично відповідачем не оспорюється факт неналежності трудової книжки позивачу.
Водночас, відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, тільки у випадку, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості, зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання додаткових довідок і документів необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі №159/4178/16 а.
Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача із всіма необхідними записами оформлена належним чином, суд констатує, що пенсійним органом протиправно не враховано спірні періоди роботи та періоди отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу.
З аналогічних підстав суд вважає протиправними дії відповідача 2 і щодо не зарахування періоду проходження військової служби позивачем, оскільки таке незарахування мотивовано аналогічною формальною підставою (у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 06.09.1988 прізвище (на російській мові « ОСОБА_2 » ) не відповідає паспорту, оскільки у паспорті прізвище вказано « ОСОБА_3 )
Як наслідок, спірне рішення відповідача 2 №092750009292 від 18.04.2025 про відмову у призначенні пенсії підлягає до скасування.
Окрім цього, враховуючи викладене, та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 10.04.2025 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пенсії (досягнення пенсійного віку, що і не заперечується пенсійним органом, та страховий стаж позивача складає понад 22 років, з урахуванням спірного), суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленим гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення, а тому, на думку суду, останній має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, зокрема, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 10.04.2025, а 63-річного віку досягнув 29.03.2025, то призначити йому пенсію необхідно з 30.03.2025 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з виходом за межі позовних вимог.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у здійсненні перерахунком із переходом на інший вид пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області, у зв'язку із чим позов у цій частині підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі №300/7721/23.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією від 29.05.2025 за №0.0.4389564600.1 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1211,20 грн (а.с.6).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивачки частина сплаченої ним суми судового збору у розмірі 605,60 грн, що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'нськ, Донецька область, 84121) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092750009292 від 18.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'нськ, Донецька область, 84121) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до загального стажу для призначення пенсії період строкової військової служби з 27.04.1981 по 13.06.1983 та період перебування на обліку в Богородчанському центрі зайнятості з 25.11.1992 по 28.02.1993 та призначити пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.03.2025 року по віку.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'нськ, Донецька область, 84121) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.