ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" жовтня 2025 р. справа № 300/1908/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33644700, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004) про визнання протиправним та скасування рішення від 14.11.2024 № 251-47, зобов'язання до вчинення дій
Адвокат Романенко Є.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради про
визнання протиправним і скасування рішення 47 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.11.2024 № 251-47 в частині відмови позивачу у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої у АДРЕСА_2 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2625880201:01:004:0835.
зобов'язання відповідача передати в оренду позивачу земельну ділянку площею 0,5956 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0835 розташованої у АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся через Центр надання адміністративних послуг із заявою щодо виділення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2625880201:01:004:0835, площею 0,5956 га, терміном на 49 років. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.11.2024 №251-47 відмовлено в задоволенні вказаної заяви. Позивач вважає, що має право на отримання в оренду земельної ділянки, оскільки на підставі договору дарування від 28.01.2015 є власником нежитлових приміщень площею 107,5 кв.м. та 53,5 кв.м., що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 26255880201:01:004:0835. Відтак, вважає, вищевказане рішення Івано-Франківської міської ради в частині відмови позивачу у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, для ведення фермерського господарства, протиправним. Просить задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі від 15.07.2024 №300/5082/23 повторно розглянуто заяву позивача. В ході повторного розгляду заяви позивача, при прийнятті 56-го пункту оспорюваного рішення, відповідач діяв в межах і спосіб визначений Конституцією України, Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про фермерське господарство», беручи до уваги, що місце розташування земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої в с. Братківці на вул. Шевченка з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2625880201:01:004:0835, не відповідає генеральному плану с. Братківці, оскільки земельна ділянка розташована на території резерву багатоквартирної житлової забудови, території зелених насаджень, що виключає її використання для ведення фермерського господарства. Крім того, заявником не було долучено документів, які б підтверджували його членство у фермерському господарстві, здійснення підприємницької діяльності чи створення фермерського господарства без статусу юридичної особи. Зазначено, що відповідач не ухилявся від виконання рішення суду щодо повторного розгляду заяви позивача, тому в даному випадку відсутня бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а відтак відсутні підстави застосовувати до відповідача зобов'язуючий спосіб захисту прав позивача шляхом зобов'язання вчинити дії.
Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами відповідача (а.с 39,40).
Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивач на підставі договору дарування від 28.01.2015 є власником нежитлових приміщень площею 107,5 кв м та 53,5 кв м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що видано витяг №32813616 від 28.01.2015. Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,5956 га, кадастровий номер 2625880201:01:004:0835. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000122202023 від 26.01.2023, цільове призначення земельної ділянки: 01.02 для ведення фермерського господарства.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі від 07.11.2023 №300/5082/23, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення 36 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36 в частині відмови позивачу у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої в АДРЕСА_2 для ведення фермерського господарства. Зобов'язано відповідача на найближчій сесії повторно розглянути клопотання (заяву) позивача, в інтересах якого діє Мельникович Дмитро Юрійович, про передачу позивачу в оренду земельної ділянки площею 0,5956 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0835 за адресою: с. Братківці на вул. Шевченка, терміном на 49 років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду Івано-Франківською міською радою 14.11.2024 року було повторно розглянуто клопотання (заяву) ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки.
За наслідками розгляду даного клопотання Івано-Франківською міською радою прийнято рішення № 251-47 від 14.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 у передачі в оренду, терміном на 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої в с. Братківці на вул. Шевченка для ведення фермерського господарства (01.02 Для ведення фермерського господарства), кадастровий номер 2625880201:01:004:0835 (рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року, справа № 300/5082/23; постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 року, справа № 300/5082/23 реєстрація права власності на нежитлове приміщення від 28.01.2015 року № 8527891, довідка з МБК № 36380: території виробничі, складські та комунальні). Обстежено управлінням контролю та правового забезпечення ДКР та СГ міської ради (п. 56 рішення) (а.с. 6).
Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідно до листа Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства проінформовано, що передача в оренду земельної ділянки (земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої в с. Братківці на вул. Шевченка для ведення фермерського господарства (01.02 Для ведення фермерського господарства), кадастровий номер 2625880201:01:004:0835 ) суперечить вимогам частини 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та с. 20 Земельного кодексу України (а.с. 31).
Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Частинами 1-3 статті 124 ЗК України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду.
Так, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, серед іншого, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Частиною 1 статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі по тексту - Закон №280/97-ВР) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону №280/97-ВР).
У розумінні частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону №280/97-ВР).
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених статтями 118, 123 ЗК України.
Частинами 1, 5 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради та скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Як встановлено, на виконання рішення суду Івано-Франківською міською радою 14.11.2024 року було повторно розглянуто клопотання (заяву) ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, за наслідками розгляду якого відповідачем прийнято рішення № 251-47 від 14.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 у передачі в оренду, терміном на 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої в АДРЕСА_2 для ведення фермерського господарства.
Тобто, бездіяльності з приводу розгляду заяви позивача та прийняття рішення на виконання рішення суду та у відповідності до законодавства за наслідками розгляду такої заяви, відповідачем допущено небуло.
Суд, проаналізувавши рішення 47 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.11.2024 № 251-47 в частині відмови позивачу у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої у АДРЕСА_2 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2625880201:01:004:0835, зазначає, що оскаржуване рішення містить лише загальне посилання на порушення позивачем норм ЗК України, без конкретизації підстав відмови, тому, рішення суб'єкта владних повноважень не містить чіткої підстави його прийняття, що свідчить про його необґрунтованість.
При цьому, на переконання суду, посилання відповідача у своєму рішенні на статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є надостатнім, адже дана стаття визначає лише компетенційні питання повноважень органу місцевого самоврядування, проте не містять приписів, за якими можлива відмова позивачу у задоволенні його звернення.
У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Таким чином, рішення 47 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.11.2024 № 251-47 в частині відмови позивачу у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої у АДРЕСА_2 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2625880201:01:004:0835 є нечітким та необґрунтованим.
Крім того, спірні правовідносини вже були предметом судового розгляду в справі від 07.11.2023 №300/5082/23, у якому суд дійшов до висновку про наявність у позивача права відповідно до приписів ст. 377 Цивільного кодексу України на отримання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 26255880201:01:004:0835) (а.с. 7-13).
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача в цій ситуації суд може зобов'язати відповідача вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо передачу в оренду або відмову у такій передачі є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву позивача та вирішити питання про передачу або відмову у передачі в оренду позивачу земельну ділянку площею 0,5956 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0835 розташованої у с. Братківці по вул. Шевченка, із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку мотивоване рішення та врахуванням висновків цього судового рішення.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2000,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення 47 сесії восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.11.2024 № 251-47 в частині відмови ОСОБА_1 у передачі в оренду, терміном 49 років, земельної ділянки площею 0,5956 га, розташованої у АДРЕСА_2 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2625880201:01:004:0835.
Зобов'язати Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу в оренду земельну ділянку площею 0,5956 га, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 26255880201:01:004:0835 розташованої у АДРЕСА_2 , та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку мотивоване рішення з врахуванням висновків цього судового рішення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33644700, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.