27 жовтня 2025 року Справа № 280/7315/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
21.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) основних та додаткових видів грошового забезпечення, передбачених статтями 9 та 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 8 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого 07.06.2018 Наказом Міністерства Оборони України № 260, та пунктом 1-2 Постанови Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деякій виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період часу з 01.09.2024 року по 25.07.2025 року включно;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), основні та додаткові види грошового забезпечення, передбачені статтями 9 та 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 8 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого 07.06.2018 Наказом Міністерства Оборони України № 260, та пунктом 1-2 Постанови Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деякій виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період часу з 01.09.2024 року по 25.07.2025 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача відсутні підстави для невиплати позивачу грошового забезпечення, так як позивач проходив тривале безперервне лікування отриманих після поранення важких травм, в тому числі за кордоном. Потреба у тривалому лікуванні була підтверджена відповідними висновками ВЛК, як до від'їзду позивача на закордонне лікування, так і під час його проходження та після повернення додому. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивача грошового забезпечення за цей період є протиправною та підлягає визнанню неправомірною у судовому порядку.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що за період з 07.09.2024 по 04.10.2024, та з 16.06.2025 по 25.07.2025 - станом на час розгляду позовної заяви вимоги фактично виконані відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.07.2025 року № 208; за період з 04.10.2024 по 16.06.2025 року не підлягають задоволенню у зв'язку із відсутністю передбачених законом підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 основних і додаткових видів грошового забезпечення та додаткової винагороди із розрахунку 100000 щомісячно через його перебуванням на лікуванні понад встановлені граничні строки лікування (12 місяців відповідно до положень абзацу 1 пункту 11 статті 10-1 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІ) та відсутність висновків військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні із зазначенням строку такого лікування, які є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 28.10.2019 року, що підтверджується зокрема копією військового квитка.
Під час несення військової служби 13.05.2023 року позивач отримав бойове поранення - наскрізне вогнепальне осколкове поранення колінного суглобу правої нижньої кінцівки.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.05.2023 № 1978/149/183, виданої в/ч НОМЕР_2 , вказане поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, а саме виконання бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони Вітчизни та територіальної цілісності, відсічі та стримування агресії з боку збройних сил Російської Федерації у результаті обстрілу з боку противника. ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
З 13.05.2023 по 24.10.2023 позивач лікувався в Україні, у період з 25.10.2023 по 25.05.2025 проходив подальше лікування в Німеччині (направлення на лікування підтверджено наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 264 від 26.10.2023, що додається). Надалі з 25.05.2025 по 16.06.2025 знову лікувався в Україні.
25.07.2025 року позивач був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я відповідно до п.3 п.п. «б» ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 142-рс від 25.07.2025.
Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу було видано грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби та деяких інших осіб» від 25.07.2025 № 5832 та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсій відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (зі змінами) від 25.07.2025 № 5831.
Позивач зазначає, що відповідно до вказаних документів за вересень 2024 року всі складові грошового забезпечення, як основні (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років) так і додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) були виплачені позивачу частково, а починаючи з жовтня 2024 року виплати були повністю припинені.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.09.2024 року по 25.07.2025 року, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пунктів 1-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 статті 9-2 Закону №2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пункту 9 статті 9 Закону № 2011-ХІІ (статтю 9 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 3633-ІХ від 11.04.2024) за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 Закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ ( із змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-К від 11.04.2024) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.
Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 постанови КМУ №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 постанови КМУ №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови КМУ №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ №704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди, а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Відповідно до п.15 розділу 1 «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, грошове забезпечення не виплачується у тому числі:
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (далі - Постанова №168) в редакції від 13.05.2023 року (чинна на момент отримання ОСОБА_1 поранення) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно вказаної постанови, передбачено до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
На виконання вимог постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року № №168 порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року; в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023).
Відповідно до пункту 11-13 цього розділу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як встановлено судом 13.05.2023 року позивач отримав бойове поранення - наскрізне вогнепальне осколкове поранення колінного суглобу правої нижньої кінцівки.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.05.2023 № 1978/149/183 поранення пов'язане з виконаннями обов'язків військової служби, а саме виконання бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони Вітчизни та територіальної цілісності, відсічі та стримування агресії з боку збройних сил Російської Федерації у результаті обстрілу з боку противника. ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Вказане поранення позивача визначене військово-лікарською комісією як тяжка травма, що потребує тривалого лікування (довідка ВЛК №120/3 від 08.09.2023, а.с.28).
Надалі позивач проходив тривале безперервне лікування, пов'язане з вказаним пораненням.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.05.2023 № 117, ОСОБА_1 вибув до лікування до 66 військово-медичного шпиталю (місто Покровськ) з 20.06.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.05.2023 № 119, ОСОБА_1 з 16.05.2023 був переведений із міської лікарні № 4 міста Дніпро до Обласної лікарні міста Черкаси.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.05.2023 № 121, ОСОБА_1 з 18.05.2023 року виписався, прибув до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.05.2023 № 127, ОСОБА_1 вибув до лікування до Обласної лікарні міста Черкаси з 18.05.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.09.2023 № 226, ОСОБА_1 з 11.09.2023 був переведений із міської лікарні № 1 міста Черкаси до Обласної клінічної лікарні міста Черкаси Черкаської області
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.10.2023 № 262, ОСОБА_1 з 23.10.2023 року виписався, прибув до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.10.2023 № 264, ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини, вибув на лікування до лікарні Святого Георгія місто Лейпциг Федеративної республіки Німеччина з 25.10.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.12.2023 № 321, ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини, був переведений з лікарні Святого Георгія місто Лейпциг Федеративної республіки Німеччина до центру «Кранкер» Федеративної республіки Німеччина з 27.12.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.05.2025 № 144, ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини, був переведений з лікарні Святого Георгія місто Лейпциг Федеративної республіки Німеччина до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону України, місто Львів, з 26.05.2025 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.06.2025 № 161, ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини, був переведений з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону України, місто Львів, до військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 , з 09.06.2025 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.06.2025 № 166, ОСОБА_1 з 16.06.2025 року виписався, прибув до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків.
Також, позивач 11.03.2025 пройшов військово-лікарську експертизу у дистанційному режимі, що підтверджуються довідкою ВЛК №2528 від 11.03.2025, відповідно до якої була підтверджена потреба у тривалому лікуванні.
05.06.2025 позивач оглянутий військово- лікарською комісією, висновок якої затверджено 09.06.2025 НОМЕР_5 Регіональною ВЛК (м. Львів) та отримав свідоцтво про хворобу, відповідно до якої підтверджено, що стан його здоров'я пов'язаний з подіями вогнепального осколкового поранення 13.05.2023, поранення ТАК, пов'язане з захистом БАТЬКІВЩИНИ, травма відноситься до тяжких. На підставі статті 63а,78а графи ІІ Розкладу хвороб Непридатний до військової служби.
Тобто, наявні усі умови для нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. на місяць за весь час перебування позивача на лікуванні, а саме: - наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), пов'язаність поранення із захистом Батьківщини, наявність документів на підтвердження факту перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечується, позивачу виплачено додаткову винагороду за періоди з 15.05.2024 по 06.06.2024, з 07.06.2024 по 07.07.2024, з 08.07.2024 по 08.08.2024, з 09.08.2024 по 05.09.2024, з 06.09.2024 по 04.10.2024 (довідки про тимчасову непрацездатність (перебування на лікуванні) від 15.05.204, від 07.06.2024, від 08.07.2024, від 09.08.2024, від 06.09.2024).
Грошове забезпечення та додаткова винагорода на період дії воєнного стану за період з 01.09.2024 по 04.10.2024 року, та грошове забезпечення за період з 16.06.2025 року по 25.07.2025 року сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 виплачена відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.07.2025 року № 208.
З вищевикладеного, вбачається, що фактично з 01.09.2024 по 04.10.2024 року відповідачем було визнано право позивача на отримання ним грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн у зв'язку із перебуванням останнього на стаціонарному лікуванні за кордоном, проте в подальшому такі виплати було зупинено та поновлено виплату грошового забезпечення з 16.06.2025 по 25.07.2025.
Більше того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.09.2024 року № 235, сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 , що знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , на підставі п.15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних Сил України та деяким іншим особам, за час перебування на лікуванні у лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки припинено виплату грошового забезпечення з 07 вересня 2024 року у зв'язку з відсутністю висновків військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні із зазначенням строку такого лікування.
Суд зазначає, що відсутність у відповідача висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) для прийняття командиром військової частини рішення про виплату позивачу грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах, не може ставитись в провину позивачу та обмежувати його право на отримання належного йому грошового забезпечення, з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченої Постановою №168, адже позивач з 25.10.2023 року вибув на лікування до Федеративної республіки Німеччина.
При цьому, позивач 11.03.2025 пройшов військово-лікарську експертизу у дистанційному режимі, що підтверджуються довідкою ВЛК №2528 від 11.03.2025, відповідно до якої була підтверджена потреба у тривалому лікуванні, проте виплати йому не було поновлено.
Після повернення в України позивач 05.06.2025 знову оглянутий військово- лікарською комісією, висновок якої затверджено 09.06.2025 16 Регіональною ВЛК (м. Львів) та отримав свідоцтво про хворобу, відповідно до якої підтверджено, що стан його здоров'я пов'язаний з подіями вогнепального осколкового поранення 13.05.2023, поранення ТАК, пов'язане з захистом БАТЬКІВЩИНИ, травма відноситься до тяжких.
Відповідно до приписів Постанови КМУ №168 нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні здійснюється особам, зазначеним у пункті 1-1 такої Постанови, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних). В той же час, наведені приписи не виокремлюють випадки перебування на стаціонарному лікуванні більше як 4 місяці, як обставину, коли виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні не здійснюється.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що обмеження виплати позивачу грошового забезпечення мала місце з 05.10.2024 по 15.06.2025, у період з 01.09.2024 по 04.10.2024 року грошове забезпечення позивачу нараховувалось та виплачувалось у повному обсязі, тому позовні вимоги у цій частині є необгрунтованими та до задоволення не підлягають.
При цьому, докази нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 05.10.2024 по 15.06.2025 та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, яка передбачена Постановою № 168, у належному розмірі з 05.10.2024 по 08.06.2025 року у матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що оскільки позивача було визнано ВЛК непридатним до військової служби відповідно до довідки 16 Регіональною ВЛК (м. Львів) від 09.06.2025 відповідно йому повинно було бути виплачено грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди 100 000 грн), тобто з 09.06.2025 відповідач правомірно не нараховував позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, хоча позивач продовжував перебувати на лікуванні. Таким чином, позивач має право на нарахування 100000 грн по Постанові №168 з 05.10.2024, однак з 09.06.2025 позивач втратив права на нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Тому позовні вимоги щодо виплати додаткової винагороди 100 000 грн з 09.06.2025 не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 05.10.2024 по 15.06.2025, а також додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 05.10.2024 по 08.06.2025 року, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 05.10.2024 по 15.06.2025, а також додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 05.10.2024 по 08.06.2025 року, з урахування фактично здійснених виплат.
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України). Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 05.10.2024 по 15.06.2025, а також додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 05.10.2024 по 08.06.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 05.10.2024 по 15.06.2025, а також додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 05.10.2024 по 08.06.2025 року, з урахування фактично здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 27.10.2025.
Суддя О.В. Конишева