27 жовтня 2025 року Справа № 280/4425/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, м. Запоріжжя, 69000) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ») до Тернопільської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000133/2 від 01.04.2025 року.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по даній справі, призначити справу за цим позовом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України).
На обґрунтування позовних вимог позивач (представник позивача) посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 04.06.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, а також клопотання про розгляд справи з викликом сторін. В обґрунтування клопотання зазначає, що для з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, окрім надання суду письмових заперечень, необхідно також заслухати усні пояснення учасників справи.
В обґрунтування відзиву зазначає, що в поданих позивачем документах, на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 16.06.2025 у задоволенні клопотання Митниці про розгляд з викликом сторін справи №280/4425/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
27.12.2022 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець) уклало зовнішньоекономічний контракт №KL/4 з компанією «YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD» (Продавець, Китай) на поставку товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках) до контракту, які є невід'ємною частиною контракту.
На виконання зовнішньоекономічного контракту №KL/4 від 27.12.2022, згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №KL2025-1D від 16.12.2024, позивачем на митну територію України ввезено товар.
17.03.2025 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Годомським І.В., було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40АА №25UA403070002383U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар:
Товар №1 «Трактори, що керуються водієм, який іде поряд, нові, одновісні, без фрези мотоблоку: - Мотоблок Kentavr МБ1080Д-8 без додаткового захисту ременів, не регульоване кермо - 95шт. (Потужність, кВт/к.с.: 5,93/8,0; Тип палива: Дизель; Система запуску двигуна: ручний стартер; Колеса: 6,00-12,00). Номери двигунів - немає даних. В розібраному стані для зручності транспортування, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування. Виробник: YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD.»;
Товар №2 «Машини сільськогосподарські для оброблення ґрунту, навісні грунтофрези до тракторів та мотоблоків. Застосовуються для інтенсивного розкришення (розпушення) грунту, знищення бур'янів, подрібнення рослинних залишків, перемішування шарів грунту і вирівнювання поверхні поля: - Грунтофреза 110 - 95шт. Виробник: YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD.».
До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:
- пакувальний лист №б/н від 16.12.2024;
- рахунок-фактура (інвойс) №KL2025-1D від 16.12.2024;
- рахунок-фактура (інвойс) - Додаток до інвойсу №2 від 16.12.2024;
- коносамент №BW24120627 від 01.01.2025;
- накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №569087 від 04.03.2025;
- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №C25MA5HADH692015 від 17.02.2025;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №1295 від 04.03.2025;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №L80484 від 07.03.2025;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Акт виконаних послуг від 14.03.2025;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Довідка про транспортні витрати від 07.03.2025;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Заявка на перевезення №196 від 25.12.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2025-1 від 11.11.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода №27 від 07.03.2025;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №KL/4 від 27.12.2022;
- договір (контракт) про перевезення № 2712/917/2022 від 27.12.2022;
- інші некласифіковані документи - Технічні характеристики від 16.12.2024.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, позивачу було направлено електронне повідомлення від 19.03.2025, що ініціювало процедуру консультації між Митницею та декларантом. У повідомленні Митниця вказала на виявлені розбіжності в поданих товариством документах та вимагала надати додаткові документи, зокрема: транспортні (перевізні) документи, банківські платіжні документи, копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.
Листом за вих. №31925 від 19.03.2025 позивач додатково надав відповідачу:
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.11.2024;
- некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021, 3023);
- Комерційна пропозиція від 01.11.2024.
Також вищезазначеним листом позивачем повідомлено Митницю про те, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть у зв'язку з чим просив здійснити митне оформлення за наявними документами.
Незважаючи на надані пояснення та документи, 01.04.2025 року відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000133/2. Згідно з цим Рішенням, загальна митна вартість задекларованих Товарів №№1-2 була скоригована Митницею за резервним методом (ст. 64 МКУ). Одночасно було відмовлено у прийнятті митної декларації шляхом оформлення Картки відмови №UA403070/2025/000192.
ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» задекларувало зазначену партію товару, а Митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № 25UA403070002939U2 від 02.04.2025.
Загальна різниця митних платежів (ввізного мита та ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 1030143,86 грн. Розрахунок різниці в митних платежах (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Позивач вважаючи, що зазначене вище Рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4)покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України).
Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частинами першою, другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує з положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в постановах від 21 січня 2020 року по справі №815/4477/15, від 14 січня 2020 року по справі №813/1350/14, від 18 грудня 2019 року по справі №160/8775/18, від 12 грудня 2019 року по справі №804/2957/17, від 14 листопада 2019 року по справі №814/2602/15 та інших.
Зі змісту приписів розділу III ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обгрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
В оскаржуваних Рішеннях про коригування митної вартості, у графах 33, Митниця зазначає нижчевикладені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування:
1. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митним органом згідно з ст. 53 МКУ, з врахуванням вимог ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, не подано:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Твердження Митниці про ненадання позивачем транспортних перевізних документів не відповідає дійсності, оскільки усі наявні (за твердженнями позивача) у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» документи були надані ним Митниці в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованого товару, а саме: договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2712/917/2022 від 27.12.2022; коносамент №BW24120627 від 01.01.2025; залізнична товаро-транспортна накладна №569087 від 04.03.2025; заявка на перевезення №196 від 25.12.2024; рахунок на оплату послуг перевезення №L80484 від 07.03.2025; акт виконаних послуг від 14.03.2025; довідка про транспортні витрати від 07.03.2025.
З наданих ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» документів вбачається, що в даному випадку здійснювалось мультимодальне перевезення (різними видами транспорту на підставі одного договору) за маршрутом порт Кіндао, Китай - місто Тернопіль, Україна. При цьому вартість морського перевезення за маршрутом Кіндао, Китай - Гданськ, Польща складає 3500,00 доларiв США, без ПДВ, вартість доставки залізничним транспортом за маршрутом Гданськ, Польща - митний перехід Мостиська-Пшемисль складає 1000,00 доларів США, за маршрутом митний перехід Мостиська-Пшемисль - Тернопіль, Україна складає 520,00 долара США, без ПДВ. Загальна вартість перевезення склала 5020,00 доларів США. Вантаж додатково не страхувався.
Перевантаження контейнерів враховано. Таким чином вартість транспортних витрат до митного кордону з Україною спірної товарної партії складає 4500,00 доларів США.
З наведеного вбачається, що факти прийняття товару до перевезення, його перевезення та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості у зазначених документах повною мірою підтверджуються, кореспондуються між собою, ідентифікуються з задекларованими товарами, тобто митниця мала можливість їх перевірити, тому її твердження про ненадання товариством в спірному випадку декларування товару транспортних перевізних документів не відповідає дійсності.
Відповідно до пункту 4.2. Договору перевезення №2712/917/2022, оплата послуг за даним Договором здійснюється Клієнтом протягом 45 (сорока п'яти) днів з дати вивантаження контейнерів з товаром в порту. В самому рахунку на оплату транспортних послуг № L80432 зазначено строк його оплати - 15.04.2025, тобто на момент декларування товару та винесення Митницею спірного Рішення оплата здійснена не була, тому ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» не був наданий Митниці банківський платіжний документ на її підтвердження.
В подальшому, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» була здійснена оплата рахунку у повному обсязі відповідно до платіжного доручення №1398 від 30.04.2025 (копія долучена до матеріалів справі).
Вимоги Митниці про надання ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» в спірних випадках декларування таких додаткових документів, як: копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є безпідставними, оскільки відповідно до частини 3 ст. 53 МКУ, вони передбачені як додаткові документи, що надаються (за їх наявності) на запит митниці, виключно у випадку, якщо надані документи, передбачені частиною 2 ст. 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, каталогів виробника товару, слід зазначити, що зовнішньоекономічним Контрактом (п. 3.5, п. 3.6), його Сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких такі документи, як: копія митної декларації країни відправлення та каталоги виробника товару відсутні. Таким чином позивач, відповідно до умов зазначеного Договору, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені його умовами.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України ні КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Також, з приводу ненадання декларації країни відправлення, Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Таким чином, зауваження Митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу.
Копія митної декларації країни відправлення у позивача відсутня в зв'язку з чим надання її було неможливим.
Щодо вимоги про надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару, слід зазначити, що вона є безпідставною з огляду на те, що вартість та якість товару підтверджуються повною мірою документами бухгалтерського обліку, наданими ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» Митниці в процесі декларування товару в спірному випадку декларування, зазначеними вище: специфікацією, рахунком на оплату та додатковими, документами: сертифікатом країни-походження товару, прайс-листом, комерційною пропозицією виробника, технічними характеристиками які не містять розбіжностей та кореспондуються між собою. Таким чином надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями є недоцільним, тому такі висновки відсутні у позивача та не могли бути надані Митниці.
До митного оформлення надано рахунок на перевезення від 07.03.2025 №L80484, Акт виконаних робіт від 14.03.2025 №б/н, заявку на перевезення №196 від 25.12.2024, Довідку про транспортні витрати від 07.03.2025 №б/н, договір на перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) від 27.12.2022 №2712/917/2022, в яких перевізником/виконавцем зазначено Global Соntаiпеr Lines Latvija SrA.
Відповідно до ж/д накладної від 04.03.2025 №569087 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа, а саме PKP CARGO CONNET Sp.z.o..o, ul. Leszno 12, 01-192 Warszawa, безпосередній перевізник даного вантажу. Проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, що викликає сумнів щодо достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості.
Зазначені твердження Митниці є помилковими з огляду на те, що міжнародне перевезення товару, задекларованого товару здійснювалось відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення (фрахту) №2712/917/2022 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», як Замовником та компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як Перевізником.
Згідно ст. 1, ч.1 ст. 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978, перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу. Коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов'язаний видати вантажовідправнику коносамент.
Згідно зі ст. 1 «Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924, перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.
Відповідно до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Кодексу торговельного мореплавства України, до мультимодальних перевезень і перевезень у прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морських суден, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.
Як вбачається з відомостей заявки на перевезення, рахунку на оплату, акту виконаних послуг, довідки про транспортні витрати перевезення спірної товарної партії в даному випадку має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.
Відповідно до ст. 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
Отже договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно з компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA».
При цьому будь-які договори з приводу транспортування задекларованого товару між будь-якими третіми особами, що залучались до перевезення вантажу, у тому числі компанією «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o» та позивачем не укладались.
Також позивач не є стороною будь-яких договорів між компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» та будь-якими третіми особами, у тому числі компанією «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o», які залучались до перевезення вантажу, що обумовлює неможливість наявності у нього таких договорів або комерційних документів.
Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», відповідно до укладеного з Позивачем умов договору перевезення виставлений останньому загальний рахунок на оплату усіх послуг з перевезення задекларованого товару, а договірні та комерційні відносини основного перевізника з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, що залучались ним до перевезення вантажу до позивача не мають жодного відношення.
З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016, а саме «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd», адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».
З урахуванням викладеного зауваження Митниці про ненадання позивачем документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу між перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» та третіми особами та їх вплив на можливість перевірки числових показників вартості транспортних витрат - є безпідставними і не можуть бути підставами для коригування митної вартості товарів.
Згідно відомостей: коносаменту від 01.01.2025 № №BW24120627 поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнерах; на морському судні з порту QINGDAO (CHINA) до порту GDANSK (POLAND); накладної УМВС від 04.03.2025 №569087 товар переміщувався з залізничної станції GDANSK (POLAND) до переходу на МКУ Мостиська-Пшемисль та до м. Тернопіль залізничним транспортом.
Надана до митного оформлення сканована копія залізничної накладної від 04.03.2025 №569087 не містять інформації про числові значення витрат на транспортування товару, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992 (далі-Угода).
Відповідно до статті 15 даної Угоди, у залізничній накладній зазначається інформація про оплату провізних платежів. Статтею 30 Угоди передбачено порядок здійснення розрахунків за надання послуг з перевезення. Наданий до митного оформлення примірник залізничної накладної не містить сторінок з інформацією щодо тарифу та вартості перевезення товару.
Відомості про можливі/наявні додаткові витрати не зазначені ні у заявці на перевезення від 25.12.2024 №196, ні в акті виконаних послуг від 14.03.2025, ні в рахунку на оплату транспортних витрат від 07.03.2025 №L80484.
Рахунок від 07.03.2025 №L80484 не містить опис/перелік всіх складових транспортних витрат за даним маршрутом міжнародного перевезення товару з застосуванням, типи комбінованих видів транспорту, можливі відомості про додаткові витати. Виникає сумнів що всі додаткові витрати на транспортування товару за маршрутом порт QINGDAO (Китай) - Тернопіль (Україна), були враховані в вартості послуги транспортування товару в документах наданих для перевірки заявленої в ЕМД транспортної складової митної вартості товару.
Твердження Митниці про те, що надані копії залізничних накладних не містить інформації про числові значення витрат на транспортування товару відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992 є помилковим, оскільки пункт 15 Угоди дійсно визначає вимоги до накладної, однак п. 14 параграфу першого цієї статті передбачає зазначення інформації «про сплату провізних платежів», що не може бути ототожнено з розміром витрат на транспортування через відмінний зміст зазначених категорій.
Надана залізнична накладна №569087 від 04.03.2025 містить інформацію про платників провізних платежів відповідно до вимог статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС). В накладній відсутні безпосередні числові значення витрат на транспортування, оскільки повний розрахунок тарифів та вартості перевезення, особливо при міжнародних маршрутах із залученням кількох перевізників. Як зазначалось, договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно з основним перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», яким до перевезення вантажу залізничним транспортом залучено перевізника «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o».
Витрати на транспортування, відповідно до статті 58 Митного кодексу України, додатково підтверджуються відомостями зазначених вище документів: договору перевезення, рахунком на оплату, довідкою про транспортні витрати, актом виконаних послуг. Всі вищезазначені документи підтверджують фактичні витрати позивача на транспортування товару до митної території України та дозволяють у повній мірі Митниці перевірити заявлену митну вартість товару.
Твердження Митниці про те, що надані документи (Заявка на перевезення від 25.12.2024 №196, Акт виконаних послуг від 14.03.2025, Рахунок на оплату транспортних витрат від 07.03.2025 №180484) не містять детального опису/переліку всіх складових транспортних витрат та відомостей про можливі/наявні додаткові витрати, що викликає сумніви щодо повного врахування всіх витрат на транспортування товару за маршрутом порт QINGDAO (Китай) - Тернопіль (Україна) не заслуговують на увагу.
Надані послуги з перевезення задекларованого товару носять комплексний характер та включення всіх витрат у загальну вартість з огляду на те, що заявлена вартість транспортування у розмірі 5020,00 доларів США відображає кінцеву, фіксовану ціну за мультимодальне перевезення вантажу «від дверей до дверей» (порт QINGDAO, Китай - Тернопіль, Україна). Такий підхід є типовим для складних міжнародних логістичних операцій, де перевезення здійснюється із залученням різних видів транспорту та кількох перевізників.
Надані документи чітко підтверджують, що всі необхідні складові та можливі додаткові витрати вже включені у загальну вартість послуги, без потреби їх окремої деталізації у кожному окремому транспортному документі:
- пункт 10 Заявки на перевезення №196 від 25.12.2024 прямо зазначає «Вартість послуги (включаючи додаткові витрати)». Це є ключовим підтвердженням того, що заявлена ціна є кінцевою і охоплює всі складові перевезення, які можуть бути кваліфіковані як "додаткові витрати" на даному маршруті;
- пункт 11 Заявки на перевезення №196 від 25.12.2024 (Додаткові витрати (оформлення додаткових документів, страхування, конвой та інше)) містить позначку: «ні», що означає відсутність інших, неврахованих додаткових витрат, крім тих, що інтегровані у загальну вартість послуги;
- пункт 4.3 Договору перевезення № 2712/917/2022 від 27.12.2022 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» та «Global Container Lines Latvija SIA» чітко встановлює, що вартість фрахту включає витрати на перевантаження та інші додаткові витрати. Таким чином, операції з перевантаження контейнера, які є обов'язковими при зміні виду транспорту чи залізничної колії, вже враховані у заявленій вартості фрахту;
Також слід зазначити, що Рахунок № 180484 від 07.03.2025, розбиває загальну вартість на логічні, контрольовані етапи мультимодального перевезення:
- морський фрахт, включаючи перевантаження: Циндао, Китай - Гданськ, Польща - 3500,00 доларів США;
- міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження: Гданськ, Польща -митний перехід Мостиська-Пшемисль - 1000,00 доларів США.
- міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження: митний перехід Мостиська-Пшемисль - Тернопіль, Україна - 520,00 доларів США. Вказана сума 5020,00 доларів США є кінцевою вартістю за послугу «від дверей до дверей», що відповідає умовам контракту.
Окрім того, пункт 4.2 Контракту купівлі-продажу №KL/4 від 27.12.2022, укладеного між «YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY» CO.,LTD. (Продавець) та ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець), прямо визначає, що витрати, пов'язані з пакуванням та маркуванням товару, несе Продавець та включаються у загальну вартість товару. Це означає, що ці витрати є частиною контрактної ціни самого товару і не підлягають окремому відображенню в бухгалтерських документах.
З викладеного вбачається, що заявлена митна вартість товару, включаючи транспортну складову, є повністю обґрунтованою та підтвердженою наданими документами. Вартість послуги з перевезення є консолідованою та включає всі необхідні для такого роду мультимодального перевезення елементи, що підтверджено умовами Договору перевезення та Заявки на перевезення, а також розбивкою в Рахунку та Акті виконаних робіт. Додаткові витрати на пакування та маркування, на які можуть посилатися митні органи, вже включені у вартість товару згідно з умовами Контракту купівлі-продажу.
Вимоги щодо надмірної деталізації, яка не передбачена міжнародною практикою ведення розрахунків за комплексні логістичні послуги та умовами укладених договорів, є необґрунтованими для коригування митної вартості товару, використовуючи відомості наданих документів, митниця могла здійснити перевірку саме числових показників транспортної складової заявленої митної вартості.
Також відповідач стверджує, що коносамент від 01.01.2025 №BW24120627 жодним чином не завірений, відсутні будь-які підписи, штампи, печатки.
Означене твердження митного органу є помилковим, оскільки наданий коносамент від 01.01.2025 №W24120627 є необоротною копією («COPY NON-NEGOTIABLE») морського коносамента. Більш того, на коносаменті є відмітка «TELEX RELEASE». Це означає, що оригінал коносамента був зданий відправником у порту відправлення (або в офісі перевізника), і перевізник надав вказівку своєму агенту у порту призначення випустити вантаж отримувачу без необхідності фізичного пред'явлення оригіналів коносамента. Практика «Telex Release» широко застосовується в міжнародній морській торгівлі для прискорення процесу видачі вантажу та уникнення затримок, пов'язаних з логістикою паперових документів.
Необоротна копія коносамента, що випущена під «Telex Release», слугує виключно для підтвердження факту прийняття вантажу до перевезення морським перевізником, ідентифікації вантажу, відправника, отримувача, порту завантаження та розвантаження, а також умов перевезення. Для цих цілей наявність "живих" підписів або печаток на електронній копії не є обов'язковою та не передбачається.
Телекс-реліз є розпорядженням перевізника на видачу вантажу, а не фізичний оригінал коносамента. Тому для митного оформлення ввезеного вантажу достатньо інформації, що міститься у цій копії. Інформація, що міститься в коносаменті №BW24120627 (відправник, отримувач, опис вантажу, його вага, кількість місць, маршрут перевезення та умови фрахту), повністю відповідає даним, зазначеним в інших наданих документах: контракті, заявці на перевезення, рахунку на оплату фрахту, довідці про транспортні витрати, акті виконаних послуг та залізничній накладній. Це підтверджує достовірність інформації, що відображена в коносаменті.
Таким чином, відсутність "живих" підписів, штампів або печаток на наданій копії коносамента №BW24120627 повністю пояснюється наявністю відмітки «TELEX RELEASE» та не впливає на його юридичну силу як документа, що підтверджує факт та умови морського перевезення вантажу для цілей митного оформлення. Важливим є саме зміст документа та його відповідність іншим супровідним документам, що повною мірою було підтверджено іншими документами.
Також Митниця зазначає, що окрім цього, не подано митну декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей.
Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, слід зазначити, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України, яка визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, митне законодавство України не передбачає обов'язку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подавати митну декларацію країни відправлення (експортну декларацію).
Зовнішньоекономічним Контрактом №KL/4 від 27.12.2022 (п. 3.5, п. 3.6) Сторонами були узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару. Серед цих документів, такий документ, як копія митної декларації країни відправлення відсутній. Таким чином, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», відповідно до умов зазначеного Договору, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені його умовами.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Щодо ненадання декларації країни відправлення, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Таким чином, зауваження Митниці про ненадання копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу та судовій практиці. Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня, у зв'язку з чим надання її було неможливим. З відомостей наданих ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» Митниці, зазначених вище документів (Контракт, Специфікація, Рахунок на оплату, Прайс-лист, Комерційна пропозиція, Декларація митної вартості), остання мала змогу впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки (визначені у пункті 3.1 зовнішньоекономічного контракту, пункті 5 специфікації, Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010») та вартості товару, які впливають на формування митної вартості товару. Тому ненадання позивачем копії митної декларації країни відправлення жодним чином не вплинуло на можливість здійснення Митницею перевірки означених нею числових показників вартості товару за контрактом, як складової заявленої позивачем митної вартості задекларованого товару.
Митницею зазначено, що в п. 6 Специфікації від 11.11.2024 №2025-1 до контракту від 27.12.2022 №KL/4, відповідно до якої здійснюється поставка товару зазначено 100% передоплату за товар. Однак, інвойс на оплату товару №KL2025-1D та додаток №2 до інвойсу KL2025- 1D виставлений 16.12.2024, та в коносаменті №BW24120627 відповідно якого здійснюється морське перевезення зазначено дату 01.01.2025. Платіжна інструкція в іноземній валюті №1295 з частковою оплатою датована 04.03.2025, Додаткова угода №27 до контракту від 27.12.2022 №KL/4, яка вносить зміни в п. 6 Специфікації від 11.11.2024 №2025-1 до контракту від 27.12.2022 №KL/4 із зміною умов оплати за товар: 207414, 45 дол. США передоплата, 358000,55 дол. США протягом 180 днів від моменту фактичного отримання товару укладена між сторонами контракту датовано 07.03.2025р. Тобто додаткова угода із змінами умов оплати за товар була укладена пізніше ніж товар був відправлений покупцю, а відповідно до специфікації за товар покупець мав здійснити 100% передоплату. Проте, платіжні документи відповідно до визначених у специфікації від 11.11.2024 №2025-1 умов оплати до митного оформлення не надано.
Копія платіжної інструкцій від 04.03.2025 №1295 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216).
Означене твердження Митниці є необґрунтованим виходячи з того, що згідно з принципом свободи договору, Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості") та частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України («Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості»), сторони мають право вільно визначати умови договору та змінювати їх шляхом укладення додаткових угод. Більше того, Контракт купівлі-продажу №KL/4 від 27.12.2022 у пункті 5.2 прямо передбачає можливість внесення змін та доповнень: «Усі зміни та доповнення до цього Контракту повинні бути зроблені у письмовій формі та підписані обома Сторонами. Зміни до Контракту є дійсними з моменту їх підписання обома сторонами».
Додаткова угода №27 від 07.03.2025 є чинним документом, укладеним між Продавцем (YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO.,LTD.) та Покупцем (ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ») до Контракту №KL/4 від 27.12.2022.
Хронологія подій, яка викликає зауваження Митного органу, є такою: 11.11.2024 специфікація №2025-1 укладена, яка передбачала 100% передоплату. Це були початкові погоджені умови.
16.12.2024 виставлено інвойс №KL2025-1D та Додаток №2 до інвойсу KL2025-1D. Виставлення інвойсу передує відвантаженню і відображає вартість однієї з декількох товарних партій поставки товару, визначеного в специфікації №2025-1 (відповідно до п. контракту), тому його дата не може відповідати специфікації.
01.01.2025 видано коносамент №BW24120627, що свідчить про факт відправлення товару. Товар був відправлений відповідно до діючих на той момент договірних відносин.
04.03.2025 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» здійснено часткову оплату вартості товару згідно з платіжною інструкцією №1295.
07.03.2025 між Сторонами контракту укладено Додаткову угоду № 27 до Контракту № KL/4, яка вносить зміни до пункту 6 Специфікації №2025-1, змінюючи умови оплати зі 100% передоплати на: сплату 207414,45 дол. США у вигляді передплати та сплати 358000,55 дол. США протягом 180 днів від моменту фактичного отримання товару.
Незважаючи на те, що Додаткова угода №27 була укладена пізніше дати відвантаження товару та здійснення часткової оплати за товар, вона має повну юридичну силу і змінює умови оплати за Контрактом, оскільки укладена до моменту завершення поставки, якою є 14.03.2025 відповідно до акту виконаних послуг з перевезення. Укладаючи додаткову угоду.
Сторони вільно домовилися про нові умови, які відповідають фактично здійсненій оплаті та подальшим зобов'язанням.
Слід зазначити, що факт відвантаження товару є окремою подією від факту його оплати, і хронологія цих подій може відрізнятися. У міжнародній торгівлі, особливо у довгострокових контрактах або при зміні економічних умов, зміни в умовах оплати після відвантаження товару є поширеною практикою і не свідчать про недостовірність заявленої вартості. Сторони, з огляду на обставини, які могли виникнути після відвантаження (наприклад, тривалий час доставки, зміна фінансових умов), прийняли рішення про коригування умов оплати.
Надані Митним органом зауваження щодо невідповідності умов оплати на момент відвантаження товару, дати оплати та дати додаткової угоди не можуть бути підставою для невизнання митної вартості, оскільки: платіжна інструкція №1295 від 04.03.2025 на суму 207414,45 дол. США (що зазначена як передоплата) відповідає новим умовам оплати, встановленим Додатковою угодою № 27 від 07.03.2025. Таким чином, ця платіжна інструкція підтверджує частину оплати, погоджену сторонами.
Верховний Суд неодноразово висловлював наступні правові позиції: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018р. по справі №804/4680/16).
«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова Верховного Суду від 20.03.2018р. по справі № 815/4132/17). «Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості» (Постанова Верховного Суду від 19.11.2019 року справа №804/911/14.
Щодо відомостей платіжного доручення, у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 по справі №320/2455/19 зазначено: «Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує».
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, платіжні та/або банківські документи, що стосуються оцінюваного товару, є одними з документів, які подаються для підтвердження митної вартості. Надана митному органу платіжна інструкція №1295 від 04.03.2025 є таким документом, що (з урахуванням відомостей додаткової угоди №27) підтверджує здійснену передоплату.
Митна вартість товару, згідно зі статтею 58 Митного кодексу України (перший метод - за ціною договору), формується на підставі фактичної ціни, що була або підлягає сплаті за товар. Ця ціна визначена в специфікації, інвойсі №KL2025-1D та Додатку №2 до інвойсу KL2025-1D, які були виставлені 16.12.2024, тобто до моменту укладення Додаткової угоди №27, що лише змінила порядок розрахунків, але не саму вартість товару.
Відсутність 100% передоплати до митного оформлення не може бути підставою для невизнання митної вартості, оскільки фактична оплата частково підтверджена, а решта суми є відстроченою оплатою згідно з умовами діючої додаткової угоди, укладеної на підставі договірного права сторін.
Договірні умови (у т.ч. зміни до них) є основним джерелом визначення базису митної вартості за першим методом.
Таким чином позивач діяв у відповідності до укладених договірних відносин. Додаткова угода № 27 від 07.03.2025 є дійсним юридичним документом, що змінює умови оплати за контрактом, укладеним відповідно до пункту 5.2 Контракту та принципів свободи договору, визначених статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України. Платіжна інструкція №1295 від 04.03.2025 відповідає цим зміненим умовам. Факт укладення Додаткової угоди після дати відправлення товару та здійснення часткової оплати вартості товару є звичайною практикою в міжнародній торгівлі та, як неодноразово підтверджував Верховний Суд, не впливає на достовірність заявленої митної вартості, яка визначена за першим методом з урахуванням ціни договору та фактично здійсненої оплати. Всі надані документи є взаємоузгодженими та підтверджують заявлену митну вартість товару.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 30 квітня 2025 року у справі №140/4486/24 та інших) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Оскільки надані позивачем відповідачу на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії вищезазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, Митницею ж наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обгрунтована, більш того, митницею взагалі не зазначено в процесі консультацій щодо митного оформлення жодної розбіжності у поданих ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей, а зазначені Митницею документи відсутні у позивача, то вимога Митниці про надання зазначених додаткових документів є протиправною.
Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості.
Відповідач скоригував митну вартість за резервним методом (ст. 64 МКУ), взявши за основу інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення: для товару №1 з ЕМД №25UA401020005330U8 від 10.02.2025 та для товару №2 з МД №25UA204150000258U4 від 06.02.2025.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Подані декларантом документи у сукупності надавали митному органу можливість перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
При цьому, суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховним Судом у постанові від 26 червня 2025 року у справі №520/13328/2020
Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
За таких обставин суд вважає, що позивачем подано до Митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена необґрунтовано, що в свою чергу надавало б митному органу права на коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15452,16 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, м. Запоріжжя, 69000) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000133/2 від 01.04.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15452,16 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні 16 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «27» жовтня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль