27 жовтня 2025 року Справа № 280/7069/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача внести зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем безпідставно було внесено дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів «Оберіг» про те, що позивач є порушеником правил військового обліку. В свою чергу позивач не отримував повісток та жодних повідомлень про порушення військового обліку, не ухилявся від явки до територіального центру комплектування, не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення військового обліку. У звязку з цим вважає, що у відповідача були відсутні підстави для внесення його до бази порушників військового обліку без належних на те підстав. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.08.2025 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надав.
9.08.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці на висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; Вищевказаний пункт був доповнений та стаття викладена у даній редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон №3633-ІХ) який набув чинності 18.05.2024 року. Станом на дату укладення контракту, строки військової служби під час дії особливого періоду були передбачені частиною 9 статті 23 Закону №2232-ХІІ, пункт 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону. Однак, Закон №3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Отже, вищенаведені зміни до Закону №2232-ХІІ не стосуються даних правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Також звертає увагу на частину першу статті 58 Конституції України в контексті того, що закони та інші нормативно правові - акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно - правовими актами чинності. Просить у задоволенні позову відмовити.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується копією військово-облікового документу (далі ВОД) у мобільному застосунку "Резерв+", сформованого 05.06.2025.
За даними копії вказаного ВОД, сформованого у мобільному додатку "Резерв+" 05.06.2025 та дійсного до 05.06.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Лисичанськ), дані постанови та дати ВЛК відсутні, звання рядовий ВОС -790037, номер в реєстрі Оберіг 110320211458023000007, дата уточнення даних 09.07.2024.
Також зі змісту копії наведеного ВОД ОСОБА_1 убачається, що у ньому наявна графа у чорному кольорі "Порушення правил військового обліку".
Представником позивача 02.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Лисичанськ) було направлено адвокатський запит щодо наявності постанови про адміністративне правопорушення та підтвердження факту порушення позивачем правил військового обліку. Відповідь на вказаний адвокатський запит в матеріалах справи відсутня.
Окрім того, представником позивача 02.07.2025 до Головного управління Національної поліції в Луганській області було направлено адвокатський запит з проханням надати інформацію щодо перебування позивача у розшуку із зазначенням причин внесення інформації про ОСОБА_1 до інформаційно-комунікаційної системи «Інформвційний портал Національної поліції».
Головне управління Національної поліції в Луганській області листом від 05.07.2025 № 14181/111/21/04-2025 повідомило представника позивача про те, що станом на 03.07.2025 ОСОБА_1 на обліку БД «Розшук» інформаційної підсистеми «Пізнання» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» не перебуває. Також повідомили, що 21.02.2025 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в порядку електронної інформаційної взаємодії, надійшло звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 (Лисичанськ) № Е1413759 від 12.02.2025 щодо необхідності доставляння особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказаному повідомленню в автоматичному режимі присвоєно номер в інформаційній підсистемі «Єдиний облік» ІКС ІПНП № 1341 від 21.02.2025. Відомості відносно ОСОБА_1 у автоматичному режимі додано до інформаційної підсистеми «Призовний, військовозобовязаний, резервіст» ІКС ІПНП, де ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено відомості про необхідність доставляння вказаної особи до ТЦК та СП та те, що ним порушено вимоги ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: не повідомлення про зміну місця проживання в семиденний строк ТЦК та СП щодо взяття на військовий облік. Станом на 04.07.2025 відомості щодо останнього продовжують міститись у зазначеній інформаційній підсистемі.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносианм суд зазначає таке.
Указом Президента України N 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 N 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено проведення загальної мобілізації.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон N 3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону N 3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У відповідності до вимог ст. 22 Закону N 3543-XII встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов'язок з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Згідно до п. 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є Додаток 2 до Порядку N 1487 до правил військового обліку віднесено, зокрема, прибуття військовозобов'язаного за викликом РТЦК та СП.
А статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.
Повноваження щодо притягнення до такої адміністративної відповідальності має керівник відповідача шляхом складання відповідної постанови за ст. 210 КУпАП України.
Так, у відповідності до положень п. 56 Порядку N 1487 передбачено, що Національна поліція, за зверненням районних (міських) РТЦК та СП, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, із наведеного можна зробити висновок, що саме до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови у спосіб та порядку, що наведений вище, а також і внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності та даних про порушення ним правил військового обліку.
Спір у цій справі виник саме у зв'язку з внесенням до реєстру «Оберіг» інформації про позивача як порушника правил військового обліку.
Відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До суду не надано доказів, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Отже, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також до суду не надано жодних доказів щодо формування та направлення в автоматичному режимі на адресу позивача повістки про призов на військову службу під час мобілізації, доказів відмови у її отримання позивачем (наприклад: довідки чи акту про відмову у отриманні Укпошти).
Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було суд зазначає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно.
Внесення до Реєстру даних про позивача призвело до порушення його прав, оскільки, Головним управлінням Національної поліції в Луганській області 21.02.2025 за № 1341 в IП «Єдиний облік» ІКС ІПНП зареєстровано відомості про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізацію, які відповідно до абзацу 2 пункту 56 Порядку були надіслані у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників. військовозобов'язаних та резервістів і єдиною інформаційною системою МВС.
При цьому, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.
Оскільки за приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.
За таких обстави суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака