про прийняття звіту про виконання судового рішення
27 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2386/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
за участю секретаря судового засідання Фозекош В.В.,
позивача: представник - Кривка М.В.,
відповідача: представник - Коноваленко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. г. п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №260/2386/24. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років).
18 квітня 2024 року представник позивача подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю, в якій просить:
1) встановити судовий контроль за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 260/2386/24;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 , у тому числі її командира (керівника), капітана ОСОБА_2 , подати протягом 5 (п'яти) днів звіт про виконання судового рішення - постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 260/2386/24;
3) зобов'язати Військову частина НОМЕР_1 , у тому числі її командира (керівника), полковника ОСОБА_3 , подати протягом 5 (п'яти) днів звіт виконання судового рішення - постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №260/2386/24.
Подану заяву аргументував тим, що відповідачем не виконано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №260/2386/24 та не звільнено ОСОБА_1 з військової служби.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 382 КАС України, було відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №260/2386/24 скасовано та ухвалено нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено частково. Встановлено Військовій частині НОМЕР_2 місячний строк з дня отримання (вручення) копії цієї постанови для подання до суду першої інстанції звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі №260/2386/24.
10 вересня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» звіт про виконання судового рішення, в якому повідомила, що командир військової частини НОМЕР_2 не наділений владними повноваженнями щодо вирішення питання звільнення з військової служби. Повідомила, що наразі проходження військової служби ОСОБА_1 призупинено у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням військової частини. Зазначає, що військовослужбовець перед виключенням зі списків особового складу військової частини повинен пройти обхідний лист, здати справу та посаду. Однак безпідставна відсутність на військовій службі старшого солдата ОСОБА_1 унеможливлює проходження обхідного листа та здачі справ і посади останнім. Окрім того, зауважує, що законодавець передбачив дистанційне звільнення виключно для однієї категорії військовослужбовців - непридатних до військової служби за станом здоров'я, дистанційного ж звільнення для військовослужбовців за підставами сімейних обставин - законом не визначалось. Вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024.
Ухвалою від 22.09.2025 Закарпатський окружний адміністративний суд замінив первісного відповідача в цій адміністративній справі на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .
23 вересня 2025 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» заперечення на прийняття звіту, в яких вважає безпідставними доводи відповідача щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв'язку з нібито її призупиненням. Зазначає, що такі є свідченням виключно небажання виконувати рішення суду, яке набрало законної сили. Повідомив суд, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито за відсутності складу злочину.
24 вересня 2025 року представник відповідача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких повідомив, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 не закрите, а триває і досі. Жодних відомостей щодо закриття такого до військової частини не надходило. Повторно наголошує на тому, що наразі проходження військової служби ОСОБА_1 призупинено у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням військової частини. З наведеного випливає, що вчиняти будь-які дії стосовно даного військовослужбовця військова частина НОМЕР_1 не уповноважена до моменту його повернення в розташування військової частини та поновлення на військовій службі (за умови надання або надходження постанови про закриття кримінального провадження, якщо така наявна). Також зазначає, що безпідставна відсутність позивача на військовій службі унеможливлює проходження обхідного листа та здачі справ і посади.
У судовому засіданні 21 жовтня 2025 року представник позивача у прийнятті звіту просив відмовити з огляду на невиконання відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024.
Присутній у судовому засідання представник відповідача просив суд поданий військовою частиною звіт прийняти з мотивів, наведених у поданих письмових заявах.
Розглянувши звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду по справі, суд встановив наступне.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене положення Конституції України кореспондується з норами ст.ст. 14, 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №260/2386/24. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років).
29 жовтня 2024 року видано виконавчий лист №260/2386/24.
11 листопада 2024 року головним державним виконавцем Ужгородського ВДВС в Ужгородському районі Закарпатської області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №260/2386/24.
02 квітня 2025 року представник стягувача звернувся до Військової частини НОМЕР_2 , а також до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатськими запитами щодо надання інформації про звільнення з військової служби ОСОБА_1
07 квітня 2025 року у відповідь на адвокатський запит Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що 01.02.2025 зверталась до Військової частини НОМЕР_1 , надіславши рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 . Листом від 17.02.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що за результатами розгляду рапорту позитивного рішення не прийнято. На даний час наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби до Військової частини НОМЕР_2 від Військової частини НОМЕР_1 не надходив. Рапорт ОСОБА_1 залишено без реалізації.
На підтвердження відсутності бездіяльності щодо невиконання судового рішення, Військова частина НОМЕР_1 подала до суду звіт, в якому, серед іншого, повідомила те, що наразі військова служба ОСОБА_1 призупинена у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, а тому у військової частини відсутні повноваження на його звільнення. Більше того, позивач не здійснює жодних активних дій, спрямованих на сприяння військовій частині виконати судове рішення. Стверджує, що у зв'язку з неприбуттям ОСОБА_1 до місця дислокації військової частини для завершення всіх передбачених законодавством формальностей, пов'язаних зі звільненням військовослужбовця, військова частина позбавлена можливості звільнити його з військової служби.
Оцінюючи наведені у поданому до суду звіті обставини, суд виходить з наступного.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби.
Так, ч. 2 зазначеної статті встановлено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Вказане кореспондується також з нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №150 від 29.05.2024 з 15 квітня 2024 року призупенено військову службу старшому солдату ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 .
Правомірність такого наказу позивач не оскаржує, а тому такий вважається чинним. Представник позивача жодних заперечень щодо призупинення військової служби ОСОБА_1 не заявляє.
Отже, станом на день розгляду поданого представником відповідача звіту в суді військова служба ОСОБА_1 вважається призупиненою.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону, військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.
Військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Вказане кореспондується з нормами п. 144-6 розділу ІV Положення.
Представник позивача стверджує, що відкрите стосовно ОСОБА_1 кримінальне провадження №62024140160000119 від 15.04.2024 за фактом можливого самовільного залишення розташування військової частини станом на день розгляду поданого відповідачем звіту вже закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Отже, враховуючи положення ст. 24 Закону, ОСОБА_1 зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до військової частини (місця проходження військової служби) для продовження проходження військової служби та вчинення передбачених законодавством дій для закінчення її проходження.
В судовому засіданні представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 до місця дислокації військової частини після закриття кримінального провадження не з'явився. Представник позивача вважає, що звільнення з військової служби може бути проведено дистанційно без обов'язкової участі позивача. Проте суд вважає таку позицію представника позивача помилковою.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на закриття кримінального провадження, як на достатню для звільнення позивача з військової служби обставину, оскільки таке не виключає необхідність виконання ОСОБА_1 передбаченого ст. 24 Закону обов'язку. Суд погоджується з тим, що Військова частина НОМЕР_1 зобов'язана виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №260/2386/24 та звільнити позивача з військової служби, однак вважає, що проведення звільнення необхідно вчинити з дотримання законодавчої встановленої процедури.
Так, наразі ОСОБА_1 у зв'язку з призупиненням проходження військової служби не входить до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань, в тому числі Військової частини НОМЕР_1 , що виключає можливість проведення військовою частиною звільнення позивача у встановленому законодавством порядку.
Частиною 3 ст. 24 Закону передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Проте звільненню з військової служби передує ряд організаційних заходів, до яких залучається також безпосередньо військовослужбовець. В свою чергу фізична відсутність останнього у місці дислокації військової частини виключає можливість проведення всіх передбачених дій.
Зокрема, відповідно до п. 242 розділу ХІІ Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Окрім того, нормами п. 2.8.10 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 №40, встановлено, що обхідний лист видається військовослужбовцям (працівникам) службою діловодства перед виключенням їх зі списків особового складу частини (установи) після видання (надходження) наказу (витягу із наказу) про призначення або звільнення військовослужбовця (працівника), крім військовослужбовців, які під час дії особливого періоду визнані військово-лікарською комісією непридатними до військової служби або непридатними із переоглядом через 6-12 місяців.
В обхідному листі зазначаються військове звання, прізвище, ім'я та по батькові військовослужбовця, якому він видається, посадові особи служб забезпечення військової частини (установи). Обхідний лист підписує керівник служби діловодства.
Підписаний обхідний лист керівниками служб забезпечення є підтвердженням для командира (керівника) військової частини (установи) про відсутність заборгованостей у військовослужбовця.
З проведеного правового аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що в даному випадку звільнення ОСОБА_1 з військової служби, враховуючи факт призупинення її проходження та встановлену законодавством процедуру, неможливе в односторонньому порядку без активної участі позивача. Така процедура звільнення передбачена для всіх без винятку військовослужбовців, а факт звернення до суду з даним позовом не може встановлювати для позивача особливий порядок її здійснення. Звернувшись до суду з даним позовом ОСОБА_1 забезпечив захист свого права на звільнення з військової служби. Поряд з цим, суд вважає, що позивач повинен також сприяти військовій частині у завершенні всіх організаційних заходів, пов'язаних з його звільненням. Проте в спірних правовідносинах ОСОБА_1 уникає прибуття до місця дислокації військової частини, жодних аргументованих доводів щодо такого не наводить.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що небажання позивача вчиняти будь-які дії, спрямовані на сприяння військовій частині у завершенні всіх передбачених законодавством організаційних заходів щодо його звільнення з військової служби, не може розцінюватися як невиконання судового рішення.
Суд вважає, що накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, є мірою покарання за невиконання рішення суду у встановлений законодавством або судом строк, тому застосовувати його можливо лише при встановленні судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень та ухилення останнього від виконання рішення суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 30.04.2020 у справі №804/2076/17, сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Проте в спірних правовідносинах відповідач не може виконати рішення без активної участі позивача, оскільки звільнення його з військової служби в даному випадку неможливе дистанційно. В свою чергу останній навіть не намагається сприяти забезпеченню виконання судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданий звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №260/2386/24 має бути прийнятий.
Керуючись ст. ст. 241, 243, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі №260/2386/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 27 жовтня 2025 року.
Суддя Р.О. Ващилін