про відмову у задоволенні клопотання
27 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3567/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі №260/3567/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по відмові у здійсненні обчислення і перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №11/8596 від 15.03.2024 року, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити обчислення і перерахунок з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №11/8596 від 15.03.2024 року, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, відповідно до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також здійснити виплату перерахованої пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум).
17 жовтня 2025 року представником позивача подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, відповідно до якої просить: змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 28.06.2024 року у справі №260/3567/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 189 964,61 грн.
Подану заяву аргументує тим, що рішення суду від 28 червня 2024 року у справі №260/3567/24 органом Пенсійного фонду України не виконується, оскільки різниця перерахованої за минулий час пенсії станом на день звернення до суду залишається не виплаченою. З посиланням на ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України просив задовольнити заяву у повному обсязі.
23 жовтня 2025 року представником відповідача подано заперечення на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення в справі. Так, представник зазначила, що виплата сум, донарахованих на виконання судового рішення, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління. Звертає увагу суду на те, що Головне управління, як відповідач, не відмовляється виплачувати різницю в пенсії за минулий час за період з 01.04.2019 року по 31.08.2024 року у розмірі 189 964,61 грн, така різниця буде виплачена в порядку черговості після виділення коштів з Державного бюджету України. Звертає увагу, що позивачем не надано докази, що рішення суду в межах покладених зобов'язань на Головне управління не виконано та не надано інформацію про те, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що Головне управління створює перешкоди для виконання такого рішення.
Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви. У заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення представником позивача заявлено клопотання про розгляд заяви у його відсутності.
Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України.
Розглянувши заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення, судом встановлено наступне.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Тобто, суд лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Судом встановлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі №260/3567/24 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки №11/8596 від 15.03.2024 року, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, з урахуванням виплачених сум, що підтверджується листом №4526-4640/Ш-02/8-0700/25 від 03.10.2025 з доданим розрахунком пенсії.
Станом на день звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду пенсійний орган не виплатив позивачу пенсію за минулий час на виконання рішення від 28 червня 2024 року у справі №260/3567/24 у розмірі 189 964,61 грн за період з 01.04.2019 по 31.08.2024.
Водночас, відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осі» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Звідси, слід зазначити, що органи ПФУ фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізовуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань.
При цьому, головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - ПФУ.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу ПФУ.
Відповідно до частини першої статті 23 та статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Суд враховує, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу ПФУ) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, тому суд вважає безпідставними доводи позивача, які наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду від 28 червня 2024 року у справі №260/3567/24.
При цьому, суд наголошує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть покликатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Висновки аналогічні за змістом викладені Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі №260/3567/24, оскільки на його виконання пенсія позивача була перерахована у встановленому судом порядку. При цьому перерахована різниця за минулий період буде виплачена у встановленому законодавством порядку черговості виплат.
Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених позивачем обставин крізь призму законодавчих норм, що регулюють порядок зміни способу та порядку виконання рішення, суд дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 229, 248, 256, 294, 378 КАС України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача про зміну порядку і способу виконання судового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі №260/3567/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.М. Луцович