14 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 826/23039/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
представник позивача - Кальмук Т.В;
представник відповідача - Соколовська А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці про визнання протиправними рішення та картки відмови щодо визначення митної вартості товару, -
Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - Відповідач-1), Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - Відповідач-2), в якому просить визнати протиправними дії відділу митного оформлення 3 морського порту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №500040403/2015/002519 від 17.06.2015 року, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000012/2 від 19.06.2015 року, прийняте відділом митного оформлення 3 морського порту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00016 від 19.06.2015 року, складену відділом митного оформлення 3 морського порту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані в поданих документах, а тому відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2016, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 20.09.2019р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016р. скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 року справу за №826/23039/15 прийнято до провадження суддею Амельохіним В.В.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року вказану справу прийнято до провадження суддею Гебеш С.А. та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року замінено первісних відповідачів Одеську митницю ДФС (вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, ЄДРПОУ - 39441717) та Митний пост "Іллічівськ" Одеської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Промислова 1, м. Іллічівськ, Одеська обл.) в адміністративній справі № 826/23039/15 на правонаступника - Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м. Одеса, Одеська обл., 65078, ЄДРПОУ - 44005631).
02.07.2025 року Одеська митниця подала до суду відзив, згідно змісту якого вбачається, що остання заперечує проти задоволення позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих. Вказує, що дані форми контролю були обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускалося. Таким чином, Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. Зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
29.08.2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд такий задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Між Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено контракт від 13.01.2015 року №СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті.
02.03.2015 між ПрАТ «ІДС» та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) укладено Додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до Контракту, якою змінено ціну товару за Контрактом, оскільки ціна товару не завжди є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару та інших економічних чинників.
08.06.2015 року на виконання умов Контракту, ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) поставило партію товару (вода мінеральна «Боржомі») за цінами відповідно до Контракту з урахуванням укладеної Додаткової угоди №1 до Контракту.
Вказана партія товару ввезена для здійснення митного оформлення в режимі імпорту до Відділу митного оформлення 3 морського порту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС України.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару 17.06.2015 року, уповноваженим Позивачем декларантом ДП «Інтегровані логістичні системи» була подана вантажна митна декларація від 17.06.2015 року №500040403/2015/002519.
Для підтвердження заявленої митної вартості Товару та визначення її за основним методом, декларантом 19.06.2015 подано митному органу наступні документи:
- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами 100/2012/0003919 від 16.11.2012 року;
- вагонна відомість №69347 від 12.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023036 від 09.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023037 від 09.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023038 від 09.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023039 від 10.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023040 від 10.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023041 від 10.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023042 від 10.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023043 від 10.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023044 від 10.06.2015 року;
- накладна ЦІМ/УМВС 023045 від 10.06.2015 року;
- передатна відомість 2 від 12.06.2025 року;
- рахунок-фактура (інвойс) GE20150123 від 08.06.2015;
- рахунок-фактура (інвойс) GE20150124 від 08.06.2015;
- пакувальні листи б/н від 08.06.2015;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.03.2015;
- зовнішньоекономічний договір (контракт), стороною якого є виробник товарів, що декларуються СТ20-001/1501 від 13.01.2015;
- внутрішній договір (контракт) доручення ІІС02 від 01.06.2014 року;
- доповнення до внутрішнього договору (контракту) 2 від 14.04.2015 року;
- сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № GЕO 2015 01/001791 від 09.06.2015;
- сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № GЕO 2015 01/001792 від 09.06.2015;
- копія митної декларації країни відправлення С 1204 від 09.06.2015;
- копія митної декларації країни відправлення С 1208 від 10.06.2015,
Відділом митного оформлення м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС України 19.06.2015 було запропоновано надати додаткові (за наявністю) документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно п.п.3, ст. 53 МКУ, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації, що підтверджує заявлену вартість товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- документ, що підтверджує вартість страхування.
Митним постом «Іллічівськ» Одеської митниці Державної фіскальної служби України 19.06.2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000012/2, яким митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.06.2015 року №500040403/2015/00016.
Передумовою для прийняття спірного рішення стало те, що документи подані позивачем, містять розбіжності та заявлені неповні та недостовірні відомості, а саме: у наданих документах присутня інформація про наявність страхування, але відомості про вартість страхування не надані, надано розрахунки (калькуляції), але інформації щодо вартості у країні-експорті товарів, що є ідентичними відсутня та не надана.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (МК України).
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Визначаючись щодо обґрунтованості доводів Митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару заявленої у ВМД, суд виходить з наступного.
Стаття 57 МК України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно зі статтею 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За приписами частин п'ятої-восьмої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до частини першої статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Згідно статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосувати інших методів.
В постанові Верховного суду, суд акцентував увагу на дослідженні доводів щодо взаємопов'язаності позивача та продавця товару.
Суд, враховуючи наведене, шляхом аналізу наданих доказів, пояснень представників сторін у судовому засіданні, вважає за потрібне зазначити наступне.
Стверджуючи про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості відповідач зазначає, що ПрАТ «ІДС» та ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) є пов'язаними особами, адже є частинами однієї міжнародної компанії IDS Borjomi International.
З 26.02.2015 почав діяти додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання згідно із Законом України від 28.12.2014 №73- VIII «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», що призвело до збільшення митних платежів, що повинні бути сплачені до Державного бюджету України суб'єктами господарювання, в тому числі і ПрАТ «ІДС», при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю. Базою оподаткування додатковим імпортним митним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначена відповідно до положень МК України.
Після початку дії додаткового імпортного зборку на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, майже одразу 02.03.2015 між ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) та ПрАТ «ІДС» укладена додаткова угода №1 до Контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501, в якій вказана ціна товарів та їх митна вартість були зменшені. У додатковій угоді зазначено про те, що у зв'язку із суттєвою девальвацією гривні, зниженням платіжної спроможності позивачів, а також тим, що в країні Покупця (Україні) склалася складна економічна ситуація та товар втрачає свою конкурентоспроможність ціна товару була зменшена. Всі ці причини, по яким вартість товарів була зменшена не пов'язані з економічною ситуацією у країни виробника, зменшенням витрат на виробництво товару виробником, а пов'язані з економічною ситуацією в Україні, тому для конкурентоспроможності ціна товарів була знижена.
Враховуючи викладене, Митниця вважає, що існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) та покупцем товару ПрАТ «ІДС» (Україна) вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно з додатковою угодою №1 до Контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501.
Суд зауважує, що за змістом пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, не застосовується лише у тому разі, якщо покупець і продавець пов'язані між собою особи і ці відносини вплинули на ціну товарів.
Змістовний аналіз вказаного пункту дає підстави вважати, що в ситуації коли покупець і продавець є пов'язаними між собою особами у зв'язку із чим продавець надає такому покупцю преференції в порівнянні з іншими (не пов'язаними) покупцями щодо заниження ціни товару, логічним і справедливим є неможливість застосування в такому випадку методу визначення митної вартості за ціною договору, а більш доцільним є зокрема визначення митної вартості за ціною аналогічних товарів.
Вказаний зв'язок не є зв'язком, в якому одна із осіб опосередкована контролюється третьою особою.
Як вбачається із наданих пояснень, висновок митницею був зроблений фактично на підставі інформації, яка містилась на сайті виробника, а саме те, що IDS Borjomi International - це міжнародна компанія, з офісами у 5 країнах світу, яка експортує свою продукцію у більш ніж 40 країн. Компанія об'єднує грузинську, українську, російську та білоруську IDS Borjomi International. Як пояснив представник відповідача, іншими даними митниця не володіла. Представником митного органу не заперечувався той факт, що митниця мала змогу зробити запит про надання інформації безпосередньо до країни-виробника, проте таким своїм правом вона не скористалась.
В даному випадку, суд вважає, що зниження ціни товару згідно з додатковою угодою №1 до Контракту від 13.10.2015 №СТ20-001/1501 викликано не стільки бажанням пов'язаних продавця та покупця занизити суму митних платежів, як необхідністю забезпечення конкурентоспроможності товару. При цьому, відповідачем не доведено, що іншим, не пов'язаним із ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія), покупцям, аналогічний товар у той самий період реалізовано за цінами вищими ніж для ПрАТ «ІДС».
Суд бере до уваги те, що відсутність взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного контракту та впливу такого взаємозв'язку на ціну товару було вже встановлено рішенням суду в адміністративній справі №826/2313/16, яке набрало законної сили, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки встановлені щодо позивача при розгляді іншої справи.
Також суд враховує, правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 №21558а14 та згідно якої посилання Митниці на те, що Покупець і Продавець за Контрактом є пов'язаними особами, наслідком чого є заниження митної вартості товарів, є безпідставним, оскільки відповідно до частини дванадцятої статті 58 МК України лише та обставина, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.
Митному органу необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Посилання відповідача на неподання позивачем жодних банківських документів, що підтверджують оплату товару, суд вважає безпідставними, адже згідно пункту 3.1 Контракту від 13.01.2015 №СТ20-001/1501 покупець здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі.
Разом з тим, позивач повідомив відповідача про те, що було здійснено повну оплату по іншим партіям товару, що постачалися за вказаним контрактом та надано відповідні платіжні інструкції.
З огляду на зазначені обставини суд переконаний, що надані до митного оформлення документи, в тому числі й додатково надані позивачем, містять достатні відомості на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів. У зв'язку із цим, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів для визначення митної вартості товарів ввезених позивачем згідно ВМД №500040403/2015/002519 від 17.06.2025 року.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності спірних рішень, а тому наявні підстави для задоволення позову ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Встановлено, що позивач при звернені до суду сплатив судовий збір у розмірі 7679,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України,
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці про визнання протиправними рішення та картки відмови щодо визначення митної вартості товару - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000012/2 від 19.06.2015 року, винесене відділом митного оформлення 3 морського порту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС.
Визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00016 від 19.06.2025 року, винесену відділом митного оформлення 3 морського порту "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ: 44005631) на користь Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (вул. Болсуновська, буд. 13-15, м. Київ, 01104, код ЄДРПОУ: 24364528) судовий збір у розмірі 7679,84 грн (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять гривень 84 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.10.2025 року
СуддяС.А. Гебеш