27 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/23631/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування за період з 20.09.2023 по 26.01.2024, з 23.02.2024 по 02.04.2024, з 29.04.2024 по 29.05.2024, з 05.07.2024 по 19.08.2024.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування за період з 20.09.2023 по 26.01.2024, з 23.02.2024 по 02.04.2024, з 29.04.2024 по 29.05.2024, з 05.07.2024 по 19.08.2024.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 грн. на місяць за час перебування у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення згідно довідки ВЛК від 26.01.2024 № 43 за період з 26.01.2024 по 24.02.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 грн. на місяць за час перебування у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення згідно довідки ВЛК від 26.01.2024 № 43 за період з 26.01.2024 по 24.02.2024;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100000 грн. на місяць за час перебування у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення згідно довідки ВЛК від 19.08.2024 № 844 за період з 19.08.2024 по 17.09.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 грн. на місяць за час перебування у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення згідно довідки ВЛК від 19.08.2024 № 844 за період з 19.08.2024 по 17.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.09.2023 під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в районі населеного пункту Вербове Запорізької області, отримав вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення шиї, правої щоки, вогнепальне поранення обох верхніх кінцівок, гематому правого плеча, забій правої стопи в результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника.
В період з 20.09.2023 по 26.01.2024, з 23.02.2024 по 02.04.2024, з 29.04.2024 по 29.05.2024, з 05.07.2024 по 19.08.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а з 26.01.2024 по 24.02.2024 та з 19.08.2024 по 17.09.2024 - у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення.
Однак в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» відповідачем за вказані періоди не нараховано та не виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць.
Представник позивача в жовтні 2024 року звертався до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації стосовно виплачених позивачеві сум та доплатити належні суми винагороди, проте у відповідь листом від 01.11.2024 №693/31445 отримав відмову. При цьому відповідач підтвердив, що не виплачував позивачеві спірної винагороди та її виплату так і не здійснив.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позов, у якому у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі. Зазначає, що ні від позивача, ні від його представника на адресу в/ч не надходило жодних рапортів чи заяв про виплату спірної додаткової винагороди та не застосовано досудового врегулювання спору, мінімального пакету документів, необхідного для вирішення питання для нарахування і виплати додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000 грн. передбаченої постановою КМ України №168 від 28.02.2022, надано не було, тому у в/ч не було підстав для нарахування додаткової винагороди.
У подальшому на адресу суду 23.10.2025 надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі, з якої вбачається, що за спірні періоди військовою частиною виплачено позивачу додаткову грошову винагороду у повному обсязі, а саме: за період з 20.09.2023 по 26.01.2024 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №755 від 27.02.2024 у сумі 413870.97 грн. (відомість про зарахування грошового забезпечення від 23.03.2024), за періоди з 20.09.2023 по 02.04.2024, з 29.04.2024 по 29.05.2024, з 05.07.2024 по 19.08.2024 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №386 від 29.11.2024 у сумі 461397,85 грн.
Стосовно позовної вимоги про виплату додаткової винагороди за час перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення за період з 19.08.2024 по 17.09.2024 повідомляє, що ОСОБА_1 не набув права на таку виплату, оскільки не вибував у вказану відпустку, а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №284 від 22.08.2024 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується самим позивачем у додатках до позовної заяви.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №693/7872 від 02.10.2023, солдат призваний по мобілізації ОСОБА_1 20.09.2023 одержав вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення шиї, правої щоки, вогнепальне поранення обох верхніх кінцівок, гематому правого плеча, забій правої стопи в результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника.
Вказаною довідкою підтверджено, що вищезазначені травми позивач отримав за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області.
З 20.09.2023 по 22.09.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "МЛЕ та ШМД" Запорізької міської ради.
З 24.09.2023 по 25.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Міська клінічна лікарня №4 Дніпровської міської ради" м.Дніпро.
З 25.09.2023 по 27.10.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП КМКЛ №1 м.Київ.
З 27.10.2023 по 11.01.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Калуської районної лікарні.
З 12.01.2024 по 26.01.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному відділенні для дорослих КНП Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області.
Довідкою військово-лікарської комісії №43 від 26.01.2024 встановлено, що травма позивача так, пов'язана із захистом Батьківщини; ступінь важкості травми - важка; потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
З 26.01.2024 по 24.02.2024 позивач перебував у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення.
З 23.02.2024 по 05.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради з діагнозом Гострий гнійний середній отит (основний).
З 05.03.2024 по 19.03.2024, з 19.03.2024 по 02.04.2023, з 29.04.2024 по 08.05.2024, з 08.05.2024 по 29.05.2024, з 05.07.2024 по 15.07.2024, з 15.07.2024 по 31.07.2024, з 31.07.2024 по 13.08.2024, з 13.08.2024 по 19.08.2024 - на стаціонарному лікуванні КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради.
Довідкою військово-лікарської комісії №844 від 19.08.2024 встановлено, що травма позивача так, пов'язана із захистом Батьківщини; ступінь важкості травми - тяжка; потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.
З 19.08.2024 по 17.09.2024 позивач перебував у відпустці для лікування за станом здоров'я внаслідок важкого поранення.
Позивач стверджує, що за вказані періоди відповідач не виплатив йому додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
У адвокатському запиті вих. №22/10/24/32 від 22.10.2024 представник позивача, серед іншого, просив відповідача невідкладно здійснити виплату належної позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, та надав копії виписок медичних документів.
Листом від 01.11.2024 №693/31445 військова частина НОМЕР_1 на виконання адвокатського запиту вих. №22/10/24/32 від 22.10.2024 надіслала запитувану інформацію, проте додаткової винагороди за спірний період не виплатила.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначенізакономпільги, гарантії та компенсації.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четвертастатті 9 цього Закону).
На виконанняУказів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 5 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначенододатком 5до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Відповідно до пункту 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
При цьому, постановою №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також суд зауважує, що постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Як свідчать встановлені обставини справи, ОСОБА_1 20.09.2023 під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області, отримав вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення шиї, правої щоки, вогнепальне поранення обох верхніх кінцівок, гематому правого плеча, забій правої стопи в результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника та у спірні періоди з 20.09.2023 по 22.09.2023, з 24.09.2023 по 25.09.2023, з 25.09.2023 по 27.10.2023, з 27.10.2023 по 11.01.2024, з 12.01.2024 по 26.01.2024, з 23.02.2024 по 05.03.2024, з 05.03.2024 по 19.03.2024, 19.03.2024 по 02.04.2024, 29.04.2024 по 08.05.2024, з 08.05.2024 по 29.05.2024, з 05.07.2024 по 15.07.2024, з 15.07.2024 по 31.07.2024, з 31.07.2024 по 13.08.2024, з 13.08.2024 по 19.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Матеріалами справи підтверджено, що за спірні періоди військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у повному обсязі, а саме: за період з 20.09.2023 по 26.01.2024 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №755 від 27.02.2024 у сумі 413870,97 грн. (відомість про зарахування грошового забезпечення від 23.03.2024), за періоди з 20.09.2023 по 02.04.2024, з 29.04.2024 по 29.05.2024, з 05.07.2024 по 19.08.2024 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №386 від 29.11.2024 у сумі 461397,85 грн.
Тобто, позивачу виплачена додаткова винагорода за спірний період стаціонарного лікування в повному обсяз, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Стосовно позовної вимоги про виплату додаткової винагороди за час перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення за період з 19.08.2024 по 17.09.2024 суд зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №284 від 22.08.2024 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 22.08.2024, отже, у вказану відпустку він не вибував, тому не набув права на таку виплату. Тож у задоволенні позову в цій частині вимог також слід відмовити.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не прослідковується.
Згідно із ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, позивач не довів протиправність дій відповідача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем, відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
27.10.25