23 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/15075/25
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2025 №Ф-31451-0626.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управління ДПС у Житомирській області було виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2025 №Ф-31451-0626 щодо сплати ним заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач вважає вказану вимогу протиправною, оскільки з лютого 2020 року є найманим працівником, а відтак єдиний соціальний внесок за нього сплачував та продовжує сплачувати роботодавець, а тому стягнення з позивача як з фізичної особи-підприємця заборгованості з ЄСВ буде подвійною сплатою. Вважає, що особа, яка є найманим працівником, є застрахованою особою і платником єдиного внеску за неї є роботодавець. З огляду на вказане, вважає таку вимогу протиправною та просить суд її скасувати.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.06.2025 до суду від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого, просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 не було своєчасно подано Звіт за 2020 рік відповідно до Порядку №511. Проте, 15.09.2021 за реєстраційним номером 8941 ФОП ОСОБА_1 було подано Податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця з Додатком 1 "Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2020 рік, в якій було самостійно визначено суму єдиного внеску за період з січня по грудень 2020 року в розмірі 12712,48 гривень. Нарахований єдиний внесок було самостійно сплачено відповідно до платіжної інструкції № 4135 вiд 14.04.2025 в розмірі 12712,48 грн. Згідно з приписами абзацу 6 частини 4 статті 25 Закону №2464 не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Зазначає, що платник єдиного внеску може визначити зобов'язання із сплати єдиного внеску у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за податкові періоди починаючи з 2021 року. На цей час позивачем не було подано уточненої декаларації/звіту.
13.06.2025, 19.09.2025 та 17.10.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, з 07.07.2025 по 25.07.2025, з 05.08.2025 по 25.08.2025 перебувала у відпустці.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.06.2017 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
15.09.2021 позивач подав до Головного управління ДПС у Житомирській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2020 рік та відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, де самостійно визначив суму доходу та суму єдиного внеску у розмірі 12712,48 грн, яка підлягає сплаті на небюджетні рахунки, за даними звітного (податкового) періоду.
05.02.2025 Головне управління ДПС у Житомирській області сформувало вимогу №Ф-31451-0626 про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.01.2025 у сумі 12712,48 грн відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на підставі даних інформаційної системи податкових органів.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені в Законі України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).
За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пунктів 4-5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У силу частин 2-3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За приписами частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 6 частини 1 статті 1, частина 3 статті 25 Закону №2464-VI).
Згідно з приписами абзацу 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464 не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно реєстраційних даних картки особового рахунку автоматизованих інформаційних систем ОСОБА_1 зареєстрований з 29.06.2017 та перебував спрощеній системі оподаткування.
У спірний період позивач був найманим працівником і роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Довідка Форми ОК-5), тому позивач мав право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе у 2020 році.
Однак, 15.09.2021 позивач подав до Головного управління ДПС у Житомирській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2020 рік та відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, де самостійно визначив суму доходу та суму єдиного внеску у розмірі 12712,48 грн, яка підлягає сплаті на небюджетні рахунки, за даними звітного (податкового) періоду.
Доказів подання уточнень до цієї податкової декларації позивач суду не подав.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), окрім іншого, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
За змістом пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Відтак, на підставі цієї податкової декларації, враховуючи несплату позивачем самостійно нарахованого єдиного внеску та дані інформаційної системи податкових органів, Головне управління ДПС у Житомирській області правомірно сформувало вимогу від 05.02.2025 №Ф-31451-0626 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 12712,48 грн.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.11.2019 у справі №826/1647/16, обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 в справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду належні докази, які спростовують заперечення позивача щодо неправомірності винесеної податковим органом та оскаржуваної позивачем вимоги, а відтак, виконав вимоги процесуального Закону та довів правомірність своєї поведінки.
Натомість, наведені позивачем заперечення, не підкріплені належними та допустимими доказами, а також встановлені судом обставини справи, повністю спростовують його доводи щодо протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що вимога Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2025 №Ф-31451-0626 зі сплати єдиного внеску в сумі 12712,48 грн прийнята з дотриманням порядку і у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу частини 3 статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд враховує, що при відмові позивачу у задоволенні позову понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправною та скасування вимоги, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
23.10.25