Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2025 року Справа№200/6197/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 22 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до 22 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі відповідач 1), 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі відповідач 2), в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність 22 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 25.04.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025;
Зобов'язати 22 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 по 26.03.2024 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про звільнення позивача зі служби за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025;
Зобов'язати 9 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 27.03.2024 по 25.04.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про звільнення позивача зі служби за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що звернувся до ГУ ДСНС України в Донецькій області через адвоката з питання, що стосується грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав за час проходження служби. У відповідь отримав лист від 25.07.2025 про те, що зазначене нічим не передбачено. Також, замість довідки вартості належного, проте, неотриманого речового майна, управлінням надано копії роздавальних відомостей щодо речового майна, котре позивач отримував. Зазначеним обумовлена потреба позивача у судовому захисті, позаяк поставлене на вирішення питання фактично залишилось невирішеним та, позов подається лише щодо періоду служби позивача з 02.03.2018 по 25.04.2025 позаяк, до 02.03.2018 були чинними Норми постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 795 котрі чітко містили в собі положення про те, що грошова компенсація вартості належного, проте, неотриманого речового майна особам рядового та начальницького складу при звільненні не нараховується. Наразі норми спеціального законодавства, а саме: Кодекс цивільного захисту України, постанова КМУ 14.02.2018 №81 та постанова КМУ від 11.07.2013 №593 не містять ані положень, що визначають питання отримання компенсації вартості за неотримане речове майно, ані положень щодо заборони виплати такої компенсації. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 28.01.2021 по справі №520/1190/2020, позивач вважає, що він має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Ухвалою суду від 19.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Відповідач - 22 ДПРЗ надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач проходив службу цивільного захисту відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593.
Відповідно до ст.111 Кодексу цивільного захисту України, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення №593) також визначено, що особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом з урахуванням антропометричних даних жінок і чоловіків, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.
Вказує, що до 02.03.2018 були чинними Норми забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу, затвердженні постановою КМУ від 23.08.2005 № 795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом».
Пунктом 2 цих норм було закріплено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується. Вказана постанова втратила чинність 02.03.2018.
На виконання ст.111 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України постановою від 14.02.2018 № 81 затвердив Норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Цей нормативно-правовий акт не передбачає після звільнення зі служби цивільного захисту права на одержання неотриманого раніше форменого одягу або нарахування та виплату компенсації за нього.
Наголошує, що права позивача на відшкодування вартості недоотриманого форменного одягу до 02.03.2018 не були порушені, оскільки позивач впродовж дії вказаної вище постанови не звільнявся.
З зазначених причин просить відмовити у позовних вимогах.
Відповідач - 9 ДПРЗ також надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив аналогічні підстави для відмови у задоволенні позову, що вказані у відзиві 22 ДПРЗ.
Відповідно до положень ст.257 КАС України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Позивач проходив службу в різних підрозділах - ДПРЗ, які підпорядковані Головному управлінню ДСНС України в Донецькій області, зокрема, з 20.11.2014 по 27.03.2024 у 22 ДПРЗ Головного управління ДСНС України в Донецькій області (надалі - відповідач 1), з 27.03.2024 по 25.04.2025 у 9 ДПРЗ Головного управління ДСНС України в Донецькій області (надалі - відповідач 2).
Відповідно до наказу начальника 9-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 24.04.2025 року № 197 позивача звільнено з лав ДСНС.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся через адвоката до відповідача з питання грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав за час проходження служби, проте листом від 25.07.2025 №50 01-6510/50 13-2 йому було відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 з огляду на те, що така компенсація нічим не передбачена.
Перевіряючи правомірність дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно, суд виходить з такого.
Постановою Кабінету Міністрів від 16.12.2015 № 1052 «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» унормовано, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.
За приписами ст.93 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.
Частиною 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України унормовано, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Разом з тим, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, що передбачено ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Стаття 111 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи установлені й п.25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі - Положення №593), яким передбачено, що особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.
До 02.03.2018 питання забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 №795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом»(далі - Постанова № 795).
Зокрема, п.2 Постанови №795 було передбачено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Водночас, вказана Постанова № 795 втратила чинність 02.03.2018.
Таким чином, права позивача на відшкодування вартості недоотриманого форменого одягу до 02.03.2018 не були порушені, оскільки позивач впродовж дії вказаної вище постанови не звільнявся.
На виконання ст.111 Кодексу цивільного захисту України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.02.2018 №81, якою затверджено, зокрема, Норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Водночас, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України №81 від 14.02.2018 також не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України грошової компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Таким чином, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та порядком забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту форменим одягом не встановлено обов'язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату таким особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Позивач просить застосувати аналогію закону з посиланням на ч. 6 ст. 7 КАС України, якою визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Разом з тим, діючим законодавством щодо проходження служби цивільного захисту України не передбачено компенсації за неотриманий формений одяг на відміну законодавства щодо проходження військової служби.
З зазначених підстав, суд не бере до уваги посилання позивача на норми, що регулюють проходження іншого виду служби, а саме: військової служби, зокрема на ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка стосується порядку виплати військовослужбовцями Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Крім того, посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 28.01.2021 по справі №520/1190/2020, суд не приймає до уваги, оскільки ці висновки стосуються військовослужбовців, тоді як у цій справі спірні правовідносини виникли щодо осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, правове регулювання яких є відмінним.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши позивачу при звільненні компенсацію за неотриманий формений одяг, не порушував норми законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст .78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність відмови позивачу у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за неотриманий формений одяг.
З зазначених вище підстав, позивач не має права на нарахування та виплату грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як учасник бойових дій, у позовних вимогах відмовлено, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню відсутні.
Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-
У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 22 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, б.10-і, код ЄДРПОУ 38102451), 9 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (84300, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Захисників України, 130-Б, код ЄДРПОУ 38273220) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Повний текст судового рішення складено 27.10.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова