Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2025 року Справа№200/6369/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 15.08.2020 по 18.07.2025 у розмірі не менше 404929,12 грн.
- стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 15.08.2020 по 18.07.2025 у розмірі не менше 404929,12 грн.
Ухвалою суду від 1 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що судом у справі № 200/10374/21 вирішено на користь позивача спір про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, тому відповідачем при звільненні не був проведений із позивачем остаточний розрахунок, у зв'язку з чим відповідач має сплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку..
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що прийняттям судових рішень норми статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.
Позивач надав відповідь на відзив, за змістом якого посилається на те, що порушення його права на належний розрахунок при звільненні було встановлено судовим рішенням у справі № 200/10374/21.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 30 вересня 2021 року у справі № 200/10374/21 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії:
- Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, яка підлягає в не урахуванні грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російській Федерації у Донецькій та Луганській областях під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 ;
- Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби за 26 календарних років служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганський областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - з урахуванням раніше виплачених сум;
- Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, яка полягає в не нарахуванні грошової винагороди за участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях під час нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у кількості 243 календарних дні, звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 ;
- Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у кількості 243 календарних дні, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - з урахуванням раніше виплачених сум;
- Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 01.03.2018 по 14.08.2020, а також відмові у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільнені та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням посадового окладу за військовим званням підполковник юстиції обрахованого у спосіб та в розмірі, передбаченому приміткою до Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 01.03.2018 по 14.08.2020, а також перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби та компенсацію за невикористані відпустки з урахуванням посадового окладу за військовим званням підполковник юстиції обрахованого у спосіб та в розмірі, передбаченому приміткою до Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошового забезпечення в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України “Про прокуратуру» за період служби з 26 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року;
- Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до ст. 81 Закону України “Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, додатку 16 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, п. 2-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди за участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській області, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів за період служби з 26 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року - з урахуванням раніше виплачених сум;
- Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням грошового забезпечення обрахованого в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України “Про прокуратуру».
- Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпустки звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 виходячи з грошового забезпечення відповідно до ст. 81 Закону України “Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, додатку 16 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, п. 2-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди за участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській області, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум;
- У решті заявлених вимог - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 200/10374/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоотриманих коштів - скасовано в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, яка полягає в не нарахуванні грошової винагороди за участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях під час нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у кількості 243 календарних дні, звільненому з військової служби у запас позивачу;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у кількості 243 календарних дні, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас позивачу грошового забезпечення, матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 01.03.2018 року по 14.08.2020 року, а також відмові у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільнені та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням посадового окладу за військовим званням підполковник юстиції обрахованого у спосіб та в розмірі, передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 01.03.2018 року по 14.08.2020 року, а також перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби та компенсацію за невикористані відпустки з урахуванням посадового окладу за військовим званням підполковник юстиції обрахованого у спосіб та в розмірі, передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас позивачу грошового забезпечення в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період служби з 26 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу грошове забезпечення відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1090, Додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, п. 2-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414, Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди за участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській області, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів за період служби з 26 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням грошового забезпечення обрахованого в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпустки звільненому з військової служби у запас позивачу, виходячи з грошового забезпечення відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1090, Додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, п. 2-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414, Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди за участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській області, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судом апеляційної інстанції прийнято нову постанову у вказаній частині про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року у справі № 200/10374/21 зазначено, що відповідно до посвідчення серії від 21 грудня 2016 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Згідно витягу з послужного списку позивач проходив службу в органах прокуратури України в період з 29.12.2000 року по 14.08.2020 року.
Наказом № 679-вк від 21 грудня 2015 року радника юстиції ОСОБА_1 призначено з 25 грудня 2015 року на посаду прокурора третього відділу військової прокуратури Донецького гарнізону в порядку переведення з прокуратури Донецької області
Наказом Генеральної прокуратури України №11-вк від 13 січня 2016 року прибувшого з Міністерства оборони України підполковника юстиції ОСОБА_1 направлено в розпорядження військового прокурора сил антитерористичної операції для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
Наказом Військової прокуратури об'єднаних сил № 489-к від 7 серпня 2020 року підполковника юстиції ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас на підставі пункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 14 серпня 2020 року звільнено з посади заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні (з покладенням обов'язків забезпечення повноважень прокурора у провадженнях за фактами безповоротних втрат військовослужбовців у не бойовій обстановці) управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури об'єднаних сил та з органів прокуратури.
Суд апеляційної інстанції у справі № 200/10374/21 зазначив, що оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісяця, підстави уважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Отже, у зв'язку з тим, що позивач винагороду за участь в АТО отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана складова повинна включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні.
Також ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року замінено найменування відповідача у справі з Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (ЄДРПОУ - 39969443) на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ - 39969443).
Відповідач надав розрахунок (ВП № 78561192), за яким на виконання рішення суду у справі № 200/10374/21 позивачу донараховано 45989,06 грн грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до платіжної інструкції № 1032 від 17.07.2025 відповідач виплатив позивачу 45299,22 грн, нарахованих на виконання рішення суду у справі № 200/10374/21 (за відрахуванням військового збору).
Указана платіжна інструкція містить відмітку казначейства про оплату 18 липня 2025 року.
Позивач додав до позовної заяви розрахунковий лист за 2020 рік, за яким йому в червні 2020 року нараховано 47371,73 грн, у липні 2020 року нараховано 48 031,99 грн, а в серпні 2022 року (місяць звільнення) позивачу нараховано 834040,34 грн.
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з військової служби, тому мать бути застосовані приписи Кодексу законів про працю України.
Згідно з приписами ст. 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній до 19.07.2022, було передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, установлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 15.08.2020 (наступний день після звільнення позивача) до 17.07.2025 включно, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.
Період з 15.08.2020 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.
Проте період з 19.07.2022 до 17.07.2025 включно регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Зі змісту ст. 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, випливає, що розмір відповідальності за затримку розрахунку при звільненні залежить від наявності або відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, а також чи вирішено спір на користь працівника частково або повністю, а саме:
1) при відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців;
2) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, якщо спір вирішено на користь працівника (повністю);
3) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за шість місяців.
Як було встановлено судом, між сторонами в цій справі існував спір щодо належних позивачу сум при звільненні. Спір у справі № 200/10374/21 вирішено на користь позивача частково.
Отже, оскільки спір вирішено на користь позивача частково, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до 19.07.2022, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, тобто суд.
Також з огляду на приписи ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній з 19.07.2022, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті).
Тобто саме суд у цій справі має визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 зазначила наступне:
«Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).
84. Розвиваючи цю тезу, Велика Палата Верховного Суду провела аналогію між відшкодуванням за статтею 117 КЗпП України та такими цивільно-правовими інститутами, як збитки та неустойка. Суд зазначив, що дійсний розмір збитків працівника від затримки розрахунку довести складно або неможливо. Тому законодавець з метою захисту інтересів постраждалої сторони встановлює правила, що дозволяють стягнути компенсацію у заздалегідь визначеному розмірі (середній заробіток) у спрощеному порядку, без необхідності доведення працівником точного розміру його втрат (пункти 83, 84, 86 постанови).
85. Таке правове регулювання подібне до інституту неустойки (статті 549-552 ЦК України), яка також є способом забезпечення виконання зобов'язання та компенсації втрат кредитора без доведення їх розміру. Водночас аби неустойка не набула ознак каральної санкції, цивільне законодавство надає суду право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (частина третя статті 551 ЦК України). Це право суду є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 85 постанови).
86. Отже, ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.
87. З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».
88. При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої практики Верховного Суду України (постанова від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16), яка пов'язувала можливість зменшення з формальними критеріями, такими як наявність спору чи часткове задоволення позову. Натомість Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- імовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
89. Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 дійшла висновку, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньоденне грошове забезпечення позивача за червень і липень 2020 року становить 1564,00 грн ((47371,73 грн + 48 031,99 грн)/61днів).
У періоді з 15.08.2020 до 19.07.2022 (по 18.07.2022 включно) 703 календарних дні. Отже середній заробіток (грошове забезпечення) за цей період становить 1099492 грн (1564 грн х 703 дні).
Щодо періоду затримки розрахунки при звільненні з 19.07.2022 до 17.07.2025 включно суд зазначає, що, з урахуванням обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, суд розраховує середній заробіток (грошове забезпечення) за період шість місяців, а саме з 19.07.2022 до 18.01.2023 включно.
У періоді з 19.07.2022 до 18.01.2023 включно 184 календарних дні. Отже середній заробіток (грошове забезпечення) за цей період становить 287776,00 грн (1564 грн х 184 дні).
Усього середній заробіток (грошове забезпечення) за період з 15.08.2020 до 18.01.2023 становить 1387268,00 грн.
Як було зазначено, у серпні 2020 року позивачу нараховано 834040,34 грн, а на виконання рішення суду, яким позовні вимоги задоволені частково, позивачу нараховано 45989,06 грн. Тобто загальна сума виплат на день звільнення позивача мала становити 880029,40 грн
Отже, з урахуванням співвідношення щодо розміру простроченої заборгованості (45989,06 грн) до розміру всіх сум, що підлягали виплаті (880029,40 грн), розмір передбаченого ст. 117 Кодексу законів про працю України відшкодування становить 72496,61 грн.
Щодо тривалого невиконання відповідачем рішення суду у справі № 200/10374/2118, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року, суд зазначає, що ця обставина безпосередньо впливає на розмір розрахованого судом в цій справі відшкодування.
До суду не надано пояснень щодо імовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача.
Водночас судом установлено, що відповідно до комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позовна заява позивача у справі № 200/10374/21, яка датована 29 липня 2021 року, надійшла до суду 16 серпня 2021 року. Тобто позивач звернувся до суду із позовними вимогами щодо належних при звільненні сум майже через рік після свого звільнення.
Суду не наведено пояснень щодо наявності обставин, які б перешкоджали позивачу звернутися до суду із позовної заявою щодо належних при звільненні сум у розумний строк, без зайвих зволікань.
Суд вважає, що указана обставина призвела до значного збільшення періоду, за який нараховано середній заробіток (середнє грошове забезпечення).
Тому, ураховуючи розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін, а також те, що спір про належні позивачу суми при звільненні був вирішений на його користь частково, з метою забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір передбаченого ст. 117 Кодексу законів про працю України відшкодування до 45 000,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (код ЄДРПОУ 39969443, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 21) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне рішення суду складене 27 жовтня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков