27 жовтня 2025 рокуСправа № 160/29303/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакової Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання про бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд (з урахуванням уточненого позову):
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 03.03.2022 року по 02.01.2023 року та з 22.03.2023 року по 04.10.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 03.03.2022 року по 02.01.2023 року та з 22.03.2023 року по 04.10.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку; доказів на обґрунтування позовних вимог, а саме проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема у разі звільнення відповідну копію витягу з наказу або довідку про проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на час звернення до суду з даним позовом.
Від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, докази, що підтверджують проходження служи, заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду зазначено, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 03.03.2022 року по 02.01.2023 року та з 22.03.2023 року по 04.10.2023 року. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Окрім того, Позивачем не було одержано ним письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів 03.03.2022 року по 02.01.2023 року та з 22.03.2023 року по 04.10.2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 03.03.2022 року по 02.01.2023 року та з 22.03.2023 року по 04.10.2023 року. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит Позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.
Однак, позивач не навів поважних причин, які йому перешкоджали звернутися з позовом протягом трьох місяців з моменту звільнення зі служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме у період після 04.10.2023 по 04.01.2024 року.
Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд вважає посилання представника позивача у поданій заяві необґрунтованими, оскільки не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Строк звернення до суду був продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), про що зазначено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №380/14039/22.
Тобто тримісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів частини шостої статті 120 КАС України закінчився 02.10.2023 (останній день строку звернення до суду).
Згідно копії Витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.10.2023 №288 старший солдат ОСОБА_1 вибув до нового місця служби та з 04.10.2023 виключено зі списів особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тобто, позивач дізнався про нараховані та виплачені суми з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.10.2023 №288.
Відтак, тримісячний строк звернення до суду розпочався з 04.10.2023 року.
Як зазначено вище, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 07 жовтня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, після звільнення з ІНФОРМАЦІЯ_4 у жовтні 2023 року.
При цьому, суд вказує, що отримання позивачем відповіді відповідача на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
В даному випадку, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Таким чином, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , за період з 19 липня 2022 року по 02.01.2023 року, з 22.03.2023 по 04.10.2023 грошового забезпечення підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог щодо не нарахування та невиплати, ОСОБА_1 , з 19.07.2022 року по 02.01.2023 року, з 22.03.2023 року по 04.10.2023 року грошового забезпечення повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова