27 жовтня 2025 рокуСправа №160/25697/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
09.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.07.2025 року №34133-25095/P-01/8-0400/25 про відмову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в зарахуванні стажу за період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю “Рекон» з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 13.06.2025 року пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 13.06.2025 року позивач подала до сервісного центру №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву та необхідні документи про призначення їй пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії позивач також надала свою трудову книжку НОМЕР_2 . Разом з тим, позивачу було призначено пенсію без урахування стажу роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рекон» за період з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року. 03.07.2025 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зарахування трудового стажу за вказаний період. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.07.2025 року № 34133-25095/Р-01/8-0400/25 в зарахуванні стажу за період роботи в ТОВ «Рекон» з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року позивачу було відмовлено і зазначено, що запис про звільнення від 02.08.1999 року з ТОВ «Рекон» не завірений печаткою. Також зазначено, що у разі надання довідки про роботу на цьому підприємстві, пенсійну справу буде переглянуто. Позивач намагалася знайти вказане підприємство та його керівництво але у неї нічого не вийшло. Також, у вказаному рішенні ГУ ПФУ Дніпропетровській області від 31.07.2025 року зазначено, що в разі незгоди, позивач має право оскаржити його в органах вищого рівня або в судовому порядку, в зв'язку з чим позивач подала дану позовну заяву до суду. До органів вищого рівня вказане рішення позивач не оскаржувала. Позивач вважає рішення ГУ ПФУ Дніпропетровській області від 31.07.2025 року безпідставним, необґрунтованим та незаконним.
06.10.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Відповідно до пункту 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (далі - Інструкція) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Отже, запис про звільнення 02.08.1999 з ТОВ фірми «Рекон» не завірений печаткою, тому позивачу не зараховано період роботи з 08.03.1993 по 02.08.1999. У разі надання довідки про роботу на цьому підприємстві, пенсійну справу буде переглянуто. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області право позивача на призначення пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, відсутні.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 10.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
15.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, що підтверджено витягом із стажу для розрахунку права (РС-Розрахунок), Форма РС-право та протколом про призначення пенсії від 20.06.2025 року.
Пенсія позивачу була призначена за віком з 22.05.2025 року.
Так, 13.06.2025 року позивач подала до сервісного центру №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву та необхідні документи про призначення їй пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії позивач також надала свою трудову книжку НОМЕР_2 .
Разом з тим, позивачу було призначено пенсію без урахування стажу роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рекон» за період з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року.
У зв'язку із чим, 03.07.2025 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зарахування трудового стажу за вказаний період.
Проте, листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.07.2025 року №34133-25095/Р-01/8-0400/25 позивачу повідомлено про наступне. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення ОСОБА_1 від 03.07.2025 (вх. № 25095/Р-0400-25 від 03.07.2025) з питання зарахування трудового стажу повідомляє наступне. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набув чинності з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058). Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (далі - Інструкція) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Отже, запис пpo звільнення 02.08.1999 з ТОВ фірми «Рекон» незавірений печаткою, тому ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 08.03.1993 по 02.08.1999. У разі надання довідки про роботу на цьому підприємстві, пенсійну справу ОСОБА_1 буде переглянуто. Органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства. Відповідно до Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян», у разі незгоди з наданою відповіддю, ОСОБА_1 має право на її оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац 1 частини 2статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом № 58 від 29.07.93 р. (далі інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень наведеного вище пункту вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Проте, аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов'язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" прямо встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження № К/9901/1298/17.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
У постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів ГУ ПФУ Дніпропетровській області наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак пенсійний орган таким правом не скористався.
Суд зазначає, що позивачем подано до ПФУ трудову книжку, в якій містяться записи (№15, №16) про періоди роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Рекон» за період з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року на посаді товарознавця, які не були враховані, фактично, з формальних підстав. Жодних підстав визнання недостовірними записів у трудовій книжці не має. Вказані записи підписані директором, при цьому, під записом № 15 про прийняття на роботу мається печатка підприємства.
Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, остання дійсно працювала протягом вказаного періоду на вказаній посаді, на вказаному підприємстві. Позивач не мала змоги знайти керівництво товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон» але знайшла співробітницю, яка працювала з нею протягом 1993-1999 років на цьому ж підприємстві, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надала позивачу для подання до суду свою трудову книжку. Вона працювала на посаді головного бухгалтера (запис № 13, №14). Більш того, позивач та ОСОБА_2 звільнилися в один день - 02.08.1998 року. ОСОБА_2 була звільнена наказом № 16 від 02.08.1999р., позивач наказом № 18 від 02.08.1999р. При цьому в неї стоїть печатка підприємства в трудовій книжці під записом про звільнення. ОСОБА_2 враховано трудовий стаж і вона отримує пенсію з урахуванням вказаного періоду роботи. Всі вказані обставини вона може підтвердити в суді.
Таким чином, суд вважає, що у випадку позивача мало місце недотримання роботодавцем правил ведення трудової книжки. Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мене мого конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Також суд зазначає, що коли позивач працювала на посаді соціального працівника Дніпропетровського територіального центру соціального обслуговування населення (запис №11 та №12) печатка на призначення на посаду та звільнення також поставлена одна. Не зрозуміло чому за однакових обставин в одному випадку відповідач враховує стаж, а в іншому ні.
Таким чином суд доходить висновку про те, що дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови листом від 31.07.2025 року №34133-25095/P-01/8-0400/25 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в зарахуванні стажу за період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю “Рекон» з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року є протиправними.
При цьому, не підлягає до задоволення позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 13.06.2025 року пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року, оскільки як вже зазначено судом вище, позивачу вже призначено пенсію за віком з 22.05.2025 року.
Тому, належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання судом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 03.07.2025 року з врахуванням періоду роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року з врахуванням проведених виплат, тобто з дати звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Нормами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови листом від 31.07.2025 року №34133-25095/P-01/8-0400/25 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в зарахуванні стажу за період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю “Рекон» з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року є протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 03.07.2025 року з врахуванням періоду роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю з 08.03.1993 року по 02.08.1999 року з врахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник