22 жовтня 2025 року Справа № 160/19783/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19783/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
07.07.2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач, з урахуванням уточнень від 30.07.2025 року, просить суд:
визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2023 №859, яким ОСОБА_1 визнано таким, що прибув з лікування і приступив до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у розмірі 100 000 гривень, пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у період з 25 жовтня по 23 листопада 2023 року у повному розмірі, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячне грошове забезпечення, що складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, у розмірі, що він отримував за останньою займаною посадою, за період з 01.11.2023 по 03.09.2024 у повному обсязі, з урахуванням виплачених сум, враховуючи висновки суду;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячного грошового забезпечення, що складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, у розмірі, що він отримував за останньою займаною посадою, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 у повному обсязі;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячне грошове забезпечення, що складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, у розмірі, що він отримував за останньою займаною посадою, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 у повному обсязі, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою суду від 24.07.2025 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
30.07.2025 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19783/25 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст. 262 КАС України.
Витребувано додаткові докази по справі, зокрема:
наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2023 №859, яким ОСОБА_1 визнано таким, що прибув з лікування і приступив до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації;
інформацію/відомості про перебування позивача у відпустці для лікування тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у період з 25 жовтня по 23 листопада 2023 року;
відомості щодо виплати позивачеві грошового забезпечення у період з 25 жовтня по 23 листопада 2023 року ;
відомості/інформацію щодо нарахування та виплати позивачеві щомісячного грошове забезпечення, що відповідно складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, у розмірі, що він отримував за останньою займаною посадою, за період з 01.11.2023 по 03.09.2024 р.р.;
відомості/інформацію щодо нарахування та виплати позивачеві щомісячного грошового забезпечення, що складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, у розмірі, що він отримував за останньою займаною посадою, за період з 01.10.2023 по 31.10.2023р.р.;
звернення позивача про виплату спірного грошового забезпечення;
листи/рішення/відмови відповідача у задоволенні такого звернення та всі наявні докази щодо суті спору.
03.09.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
10.09.2025 року позивачем подано відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 24.09.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/19783/25 до 24.10.2025 року.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 22.10.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за час лікування тяжкого поранення відповідач не у повному обсязі виплатив грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, що і стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Вказує про те, що для отримання відомостей та проведення аналізу правомірності виплат в інтересах ОСОБА_1 було направлено до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит від 29.04.2025 року № 29/034/25-3 з вимогою надати фінансові відомості та документи стосовно порядку проходження служби позивачем.
Листом від 06.05.2025 року №3478/ФЕС фінансово-економічною службою частини направлено довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 , але накази стосовно проходження служби ОСОБА_1 були надані листом від 18.06.2025 № 10763, який отримано представником Позивача 02.07.2025 року.
Позивач вказує, що з аналізу наданих фінансово-економічною службою відомостей було встановлено невідповідність виплачених сум, як основного, так і додаткового видів грошового забезпечення, періодам перебування позивача на лікуванні поранення та у відпустках для лікування, тому позивач змушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Позивач вважає, що періоди стаціонарного лікування та відпустки для лікування тяжкого поранення, позивач набув право на виплату грошового забезпечення у повному обсязі, а також на виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168).
Однак, відомостей, наданих фінансовою службою в/ч НОМЕР_1 , виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, здійснювались у повному обсязі за період з 04.05.2023 по 22.09.2023 та з 20.12.2023 по 05.08.2024 (закінчення лікування).
Але за період перебування Позивача у відпустці для лікування у жовтні-листопаді 2023 року не було виплачено додаткову грошову винагороду, а також, починаючи з жовтня 2023 року, виплату грошового забезпечення обмежено до розміру окладу за військове звання та надбавки за вислугу років у сумі 750,00 гривень.
Оскільки згідно з постановою № 208 від 23.10.2023 ВЛК КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради ступінь тяжкості поранення було помилково встановлено як легке , до зазначеної ВЛК було подано заяву, у результаті розгляду якої помилку виправлено та встановлено, що поранення «тяжке» (виправлена довідка та супровідний лист долучено до матеріалів справи.
Виправлену довідку ВЛК № 1376/208 від 23.10.2023 Позивачем було надано до військової частини НОМЕР_1 для здійснення необхідних доплат.
Як наслідок, у травні 2025 року Відповідач виплатив Позивачу суму у розмірі 35 574,32 грн, яка складається з суми додаткової винагороди у розмірі 19 354,84 грн. за жовтень 2023 року та 10 000,00 грн. за листопад 2023 року, та суми частини грошового забезпечення.
Тобто загалом здійснено доплату лише за частину періоду відпустки суми у розмірі 29 354,84 грн., що пропорційно 9-ти дням відпустки, а також частину грошового забезпечення.
Вказує, що з аналізу витягів з наказів про проходження служби ОСОБА_1 , які надійшли на адресу представника позивача 02.07.2025, вдалося встановити ймовірну причину неналежних виплат.
Відповідно до Наказу № 305 від 04.05.2023: Старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , колишнього старшого сапера гранатометника інженерно-саперного відділення НОМЕР_4 стрілецького батальйону, зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з лікуванням». Відповідно до п. 4 Наказу № 826 від 24.10.2023: Вважати такими, що вибули: «Старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , колишнього старшого сапера-гранатометника інженерно-саперного відділення НОМЕР_4 стрілецького батальйону, в м.Дніпро у відпустку за станом здоров'я на 30 діб, з 25 жовтня 2023 року по 23 листопада 2023 року.
Підстава: рапорт старшого солдата В.СОБІНИ від 24 жовтня 2023 року вх.№ 47250, відпускний квиток від 24 жовтня 2023 року № 7312, довідка військово-лікарської комісії від 23 жовтня 2023 року № 1376/208».
Відповідно до п. 3 Наказу № 859 від 04.11.2023: Вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації : «з відпустки за станом здоров'я старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , колишнього старшого сапера-гранатометника інженерно-саперного відділення НОМЕР_4 стрілецького батальйону, 04 листопада 2023 року. 3 05 листопада 2023 року зарахувати на котлове забезпечення військової частини. Підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 04 листопада 2023 року вх.№ 48653, відпускний квиток від 24 жовтня 2023 року № 7312».
Тобто, вказує, що відповідач прийняв наказ № 859 від 04.11.2023 року, яким перервав строк перебування Позивача у відпустці для лікування, строк якої мав становити період з 25.10.2023 року по 23.11.2023 року.
А також, враховуючи те, що починаючи з 04.05.2023 року Позивача було зараховано у розпорядженні командира частини, а зазначеним наказом зупинено період перебування у відпустці для лікування, який виключається з загального періоду перебування у розпорядженні, відповідно, збільшено період перебування у розпорядженні, що впливає на виплату грошового забезпечення.
Із зазначеними обставинами Позивач не може погодитись та вважає їх такими, що порушують його права, тому звернувся до суду за їх захистом із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, просить в позові відмовити.
Щодо спірного наказу зазначають про те, що правомірності наказу базується на тому, що згідно з рапортом старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 04.11.2023 зазначено «Дійсним доповідаю, що наступний особовий склад НОМЕР_4 стрілецького батальйону, 04.11.2023 року передчасно прибув з відпустки за станом здоров'я до ППД з метою направлення до подальшого лікування: старший солдат ОСОБА_5 , перебуває у розпорядженні командира частини».
З наведеного вище вбачається, що позивач передчасно прибув до пункту постійної дислокації для подальшого вибуття на лікування, але у зв'язку з великим навантаженням у медичних закладах не завжди є вільні місця, в наслідку чого лікування позивача було перенесено на іншу дату.
Тому, відповідач вважає, що позивач вибув на лікування 11.12.2023 року.
Вказують про те, що твердження позивача що він не прибував до ППД 04.11.2023 року не відповідають дійсності, тому винесення наказу №859 від 04.11.2023 року є обґрунтованим та правомірним.
Щодо твердження представника позивача, що позивач не мав змогу приступити до виконання військових обов'язків у цей період.
Відповідач вказує, що вищезазначеному рапорті прописано що позивач перебуває у розпорядженні командира, тобто він не виконував безпосередні військові обов'язки а чекав подальшого вибуття на лікування рахуючись у списках особового складу.
Так як у подальшому в інші періоди позивач вибував на лікування знаходячись у відпустці можливо прийти до висновку що позивач помилився з періодом, та помилково вважає що не повертався з відпустки саме 04.11.2023 року.
Щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., за жовтень та листопад, вказують про те, що додаткова винагорода за період відпустки виплачена у повному обсязі, оскільки позивач вибув у відпустку з 25.10.2023 року по 04.11.2023 року про що свідчать накази №862, та № 859.
Вказують, що додаткова винагорода позивачеві нарахована в повному обсязі, його вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення за час перебування позивача у розпорядженні командира.
Вказують, що 04.05.2023 року наказом №305 позивача увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . В подальшому 29.07.2024 року висновком ВЛК., позивач був визнаний непридатним але проходив лікування та повернувся з лікування 05.08.2024 року.
У подальшому 31.08.2024 позивач був поставлений на посаду а 03.09.2024 року був звільнений у відставку.
З урахуванням вищевикладеного, можливо прийти до висновку, що позивач 05.09.2022 року наказом №305 був зарахований в розпорядження командира, йому два місяці нараховувалось грошове забезпечення за посадою не враховуючи період лікування та відпусток пов'язаних з лікуванням, потім отримував грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
У подальшому знаходячись на лікуванні 29.07.2024 року був визнаний непридатним для військової служби і в нього виникло право відповідно до положень Постанови КМУ №168, на додаткову винагороду в розмірі 20100 гривень.
Згідно з витягу із наказу №6631 від 06.08.2024 року позивач повернувся з лікування, наказом №738 від 31.08.2024 року позивач був призначений на посаду.
Тобто час коли позивач мав право на виплату йому грошової винагороди в розмірі 20100 грн., складає з 29.07.2024р. по 31.08.2024р., що дорівнює 34 дні.
Так як одночасне отримання 100 000 та 20 100 грн. не передбачено. То позивачу за період лікування нараховувалась додаткова винагорода з розрахунку 100 тис., а з 06.08.2024 року по 31.08.2024 рік що дорівнює 26 діб йому була нарахована винагорода з розрахунку 20100 грн.
У серпні 31 день отже 20100 / 31 х 26 = 16858,06 грн. ця сума була нарахована позивачеві у вересні за серпень і відображена в довідці особового рахунку позивача.
Враховуючи наведене, вважають, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , 1989 р.н., проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 13 травня 2022 року по 03 вересня 2024 року.
Під час проходження військової служби Позивач брав участь у бойових діях та відповідно до довідки про обставини травми № 14363 від 29.07.2023, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , під час виконання обов'язків військової служби в Бахмутському районі Донецької області, 04.05.2023 отримав поранення, пов'язане з захистом Батьківщини: «Вогнепальне осколкове поранення правої кісті, очей та вуха».
Поранення призвело до довготривалого лікування у період з 04.05.2023 по 05.08.2024 та за результатом огляду ВЛК хірургічного профілю в/ч НОМЕР_5 , було видано Свідоцтво про хворобу від 05 липня 2024 № 641, яким визнано ОСОБА_1 непридатним до військової служби на підставі статей 31-а (сліпота одного або обох очей), 75-а (травми носа, вуха, губи та ротової порожнини; ушкодження структур слухової системи; травми ока та орбіти зі значними порушеннями функцій) графи ІІ Розкладу хвороб.
Довготривале лікування поранення, підтверджене медичними документами до довідками ВЛК тривало наступні періоди, зокрема:
- з 04.05.2023 по 10.05.2023 стаціонарне лікування у КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня»;
- з 15.05.2023 строком 30 днів призначена відпустка для лікування, відповідно до довідки ВЛК при в/ч НОМЕР_6 від 15.05.2023 № 3431: «Стан після операції (05.05.2023) первинної хірургічної обробки проникаючого поранення склери, факоемульсифікації з імплантацією інтраокулярної лінзи, задньої закритої вітректомії, видалення стороннього тіла, тампонали вітреальної порожнини газо-повітряною сумішшю правого ока при гостроті зору незалежно від корекції 0.001 правого ока та гостроті зору 1,0 лівого ока».
Поранення важкого ступеню.
Щодо причинного зв'язку поранення до постанови ВЛК при в/ч НОМЕР_6 від 15.05.2023 № 3431 внесено зміни Постановою 20 Регіональної військово-лікарської комісії № 2025-0603-1122-5263-7 від 03.06.2025: «Травма, поранення старшого солдата ОСОБА_6 , 1989 р.н., ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ»;
- з 12.06.2023 по 24.06.2023 стаціонарне лікування у КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня»;
- з 03.07.2023 строком 30 днів призначена відпустка для лікування, відповідно до довідки ВЛК при в/ч НОМЕР_6 від 03.07.2023 № 4482: «Стан після операції (від 14.06.2023)… Наслідок мінно-вибухової травми (від 04.05.2023 року).
Травма важкого ступеню.
Щодо причинного зв'язку поранення до постанови ВЛК при в/ч НОМЕР_6 від 03.07.2023 № 4482 внесено зміни Постановою 20 Регіональної військово-лікарської комісії № 2025-0603-1122-5263-7 від 03.06.2025: «Травма, поранення старшого солдата ОСОБА_6 , 1989 р.н., ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».
- з 14.08.2023 по 18.08.2023 стаціонарне лікування у КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня»;
- з 22.08.2023 строком 30 днів призначена відпустка для лікування, відповідно до довідки ВЛК при в/ч НОМЕР_6 від 22.08.2023 № 5358: «Стан після операції (від 15.08.2023)… Наслідок мінно-вибухової травми (від 04.05.2023 року)…
Поранення важкого ступеню.
Щодо причинного зв'язку поранення до постанови ВЛК при в/ч НОМЕР_6 від 03.07.2023 № 4482 внесено зміни Постановою 20 Регіональної військово-лікарської комісії № 2025-0603-1122-5263-7 від 03.06.2025: «Травма, поранення старшого солдата ОСОБА_6 , 1989 р.н., ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».
- з 11.10.2023 по 18.10.2023 стаціонарне лікування у КНП «Міська клінічна лікарня №8»;
- з 18.10.2023 по 23.10.2023 - у КНП «Міська клінічна лікарня -16» м. Дніпро;
- з 23.10.2023 строком 30 днів призначена відпустка для лікування, відповідно до постанови ВЛК КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради, протокол №208 від 23.10.2023 року (довідка №1376/208 від 23.10.2023): стан після ВТ (04.05.2023) ОСОБА_7 з розривом обох барабанних перетинок... Стан після оперативного лікування (13.10.2023-лівобічна мірингопластика)..
Травма тяжкого ступеню. Травма, так, пов'язана з захистом Батьківщини.
- з 13.12.2023 по 20.12.2023 та з 20.12.2023 по 29.12.2023 стаціонарне лікування у КНП «МБКЛ матері та дитини ім.проф. М.Руднєва ДМР м.Дніпро.
З 30.12.2023 строком 30 днів призначена відпустка для лікування, відповідно до постанови ВЛК КНП «МБКЛМД Руднєва» ДМР, протокол №88 від 29.12.2023 року (довідка № 383/88 від 29.12.2023): Мінно-вибухова травма, акубаротравма від 04.05.2023. Стан після операції (тимпанопластика праворуч) від 15.12.2023.
Травма тяжкого ступеню. Травма, так, пов'язана з захистом Батьківщини.
- з 25.01.2024 по 09.02.2024 лікування у КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня»;
- з 04.04.2024 по 30.04.2024 та з 28.05.2024 по 05.08.2024 лікування у в/ч НОМЕР_5 .
Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 05 липня 2024 № 641, виданого госпітальною ВЛК хірургічного профілю в/ч НОМЕР_5 , позивач був визнаний непридатним для подальшого проходження служби внаслідок травми, тяжкого ступеню, пов'язаної з захистом Батьківщини.
Однак, оскільки згідно з постановою № 208 від 23.10.2023 ВЛК КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради ступінь тяжкості поранення було помилково встановлено як легке, до зазначеної ВЛК було подано заяву, у результаті розгляду якої помилку виправлено та встановлено, що поранення «тяжке», виправлена довідка та супровідний лист долучено до матеріалів справи.
Виправлену довідку ВЛК № 1376/208 від 23.10.2023 року позивачем було надано до військової частини НОМЕР_1 для здійснення необхідних доплат.
Відповідно до довідки ВЛК № 1376/208 від 23.10.2023 Позивачеві було надано відпустку для лікування травми тяжкого ступеню строком на 30 днів, яка мала тривати з 25 жовтня 2023 року по 23 листопада 2023 року.
Отже, на підставі Постанови ВЛК від 23 жовтня 2023 року №1376/208 ОСОБА_1 був направлений у відпустку для лікування поранення на період з 25 жовтня 2023 року по 23 листопада 2023 року.
У травні 2025 року відповідач виплатив Позивачу суму у розмірі 35574,32 грн., яка складається з суми додаткової винагороди у розмірі 19354,84 грн. за жовтень 2023 року та 10 000,00 грн. за листопад 2023 року, та суми частини грошового.
Загалом здійснено доплату лише за частину періоду відпустки суми у розмірі 29 354,84 грн., що пропорційно 9-ти дням відпустки, а також частину грошового забезпечення.
Згідно Наказу № 305 від 04.05.2023: Старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , колишнього старшого сапера гранатометника інженерно-саперного відділення НОМЕР_4 стрілецького батальйону, зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з лікуванням».
Відповідно до п. 4 Наказу № 826 від 24.10.2023: Вважати такими, що вибули «Старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , колишнього старшого сапера-гранатометника інженерно-саперного відділення НОМЕР_4 стрілецького батальйону, в м.Дніпро у відпустку за станом здоров'я на 30 діб, з 25 жовтня 2023 року по 23 листопада 2023 року.
Підстава: рапорт старшого солдата В.СОБІНИ від 24 жовтня 2023 року вх.№47250, відпускний квиток від 24 жовтня 2023 року № 7312, довідка військово-лікарської комісії від 23 жовтня 2023 року № 1376/208».
Відповідно до п. 3 Наказу № 859 від 04.11.2023: Вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації : «з відпустки за станом здоров'я старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , колишнього старшого сапера-гранатометника інженерно-саперного відділення НОМЕР_4 стрілецького батальйону, 04 листопада 2023 року.
3 05 листопада 2023 року зарахувати на котлове забезпечення військової частини.
Підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 04 листопада 2023 року вх.№ 48653, відпускний квиток від 24 жовтня 2023 року № 7312».
Відповідно до наказу від 03.09.2024 № 747 Старшого солдата військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , оператора 2 відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет 2 стрілецького батальйону, на підставі наказу командира НОМЕР_7 ОМБ від 03 вересня 2024 року № 247-рс звільненого у відставку відповідно до підпункту «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку), вважати таким, що здав справи та посаду 03 вересня 2024 року.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначив про те, що за час лікування тяжкого поранення відповідач не у повному обсязі виплатив грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, що і стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною 1 пункту 20 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 р., на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з указами Президента України та діє на момент розгляду цієї справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-XII).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок згідно з ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).
Початком проходження військової служби згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону №2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно із приписами ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 10 ст. 14 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
У статті 2 Закону №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно із частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі статтею 19 Закону №2011-XII можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до статті 23 Закону №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р. (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України виніс постанову за №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), редакція якої протягом спірного періоду неодноразово змінювалася.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Щодо скасування наказу №859 від 04.11.2023 року, слід зазначити про таке.
Згідно матеріалів справи, відповідач видав наказ № 859 від 04.11.2023 року, яким фактично здійсним переривання строку перебування позивача у відпустці для лікування.
Однак, слід вказати, про те, що відповідно до постанови ВЛК КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР, протокол № 208 від 23.10.2023 року на підставі статті 81 графи І Розкладу Хвороб наказу МО України від 14.08.2008p. № 402 Позивач був визнаний таким, що потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів та був направлений у відпустку попереднім Наказом № 826 від 24.10.2023 на період з 25 жовтня 2023 року по 23 листопада 2023 року.
Згідно наданих позивачем пояснень, до виконання обов'язків військової служби у зазначений час не повертався, перебував вдома, очікуючи чергового етапу лікування та операцій відповідно до наказу від 24.10.2023 №826.
Так, слід вказати про те, що принципи та правила щодо прийняття наказів про проходження служби військовослужбовцями регулюються «Порядком організації обліку особового складу в Міністерстві оброни України», затвердженим Наказом МОУ від 15.09.2022 № 280 (далі - Порядок № 280).
Відповідно до пункту 3 Розділу 1 Порядку № 280, облік особового складу повинен бути безперервним, своєчасним і повним, вестися постійно за будь-яких умов діяльності військ (сил) відповідно до вимог цієї Інструкції, достовірно відображати існуючу штатну і спискову чисельність особового складу, а також кількісні і якісні зміни, що відбуваються як в цілому щодо особового складу, так і персонально стосовно кожного військовослужбовця або працівника.
Облік працівників ведеться з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно до пункту 24 Розділу XII Порядку № 280, після завершення лікування або проведення огляду військово-лікарської комісії військовослужбовці із закладів охорони здоров'я прибувають:- придатні до військової служби за станом здоров'я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії)- безпосередньо до військових частин за місцем проходження служби до отримання поранень (контузій, травм або каліцтв), захворювань.- визнані військово-лікарською комісією такими, що потребують відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), на підставі особистих рапортів - до ТЦК та СП за місцем проведення відпустки для зарахування на облік на час відпустки.
Отже, слід вказати про те, що позивач станом на листопад 2023 року не був визнаний придатним до проходження служби, що також і не спростовує відповідач, а навпаки, був визнаний таким, що потребує відпустки для лікування після поранення строком 30 календарних днів, та був направлений у таку відпустку згідно з Наказом від 24.10.2023 №826 на період з 25 жовтня 2023 року по 23 листопада 2023 року, а також те, що з Наказом від 04.11.2023 № 859 Позивач ознайомлений не був та на службу у зазначений період не повертався, свідчать про передчасність та неналежність прийняття наказу № 859 від 04.11.2023 року.
А отже, враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2023 № 859 стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню як протиправний акт індивідуальної дії, який призвів до порушення права Позивача на отримання грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період перебування у відпустці для лікування тяжкого поранення у повному обсязі.
Щодо виплати додаткової грошової винагороди.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168: «Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом МОУ від 07.06.2018 № 260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», (далі - Порядок № 260). Пунктами 11 та 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 «Особливості виплати додаткової винагороди на період воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці».
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Отже, враховуючи, що на підставі Постанови ВЛК від 23 жовтня 2023 року №1376/208 Наказом від 24.10.2023 № 826 ОСОБА_1 був направлений у відпустку для лікування поранення на період з 25 жовтня 2023 року по 23 листопада 2023 року, він має право на виплату додаткової грошової винагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у розмірі 100 000 гривень, пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у період з 25 жовтня по 23 листопада 2023 року у повному розмірі, з урахуванням виплачених сум.
Щодо виплати щомісячного грошового забезпечення.
Згідно долучених до матеріалів справи доказів, під час лікування поранення, протягом періоду з 04.05.2023 по жовтень 2023 року, щомісячне грошове забезпечення за останньою займаною посадою, яке складалось з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, виплачувалось у загальному розмірі 21 802,35 гривень.
Починаючи з жовтня 2023 року, Відповідач обмежив виплату до розміру окладу за військове звання та надбавки за вислугу років у розмірі 750,00 грн., посилаючись на те, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Починаючи з 04.05.2023, Позивача було зараховано у розпорядженні командира частини відповідно до Наказу № 305 від 04.05.2023 року.
Починаючи від дати отримання поранення та враховуючи накази командира військової частини про проходження служби, Позивач перебував: з 04.05.2023 по 10.05.2023 р.р. - перебування на лікуванні (виписка від 10.05.2023; накази № 305 від 04.05.2023 та № 26 від 11.05.2023р.р.); з 11.05.2023 по 15.05.2023р.р. - проходження обстеження ВЛК (5 днів); з 16.05.2023 до 12.06.2023р.р. - перебування у відпустці для лікування (накази № 341 від 16.05.2023р. та № 429 від 14.06.2023р.); з 12.06.2023 по 21.06.2023р.р. - перебування на лікуванні (виписка від 21.06.2023; накази №429 від 14.06.2023р. та № 454 від 22.06.2023р.); з 22.06.2023 по 03.07.2023р.р.- проходження обстеження ВЛК (12 днів); з 04.07.2023 по 03.08.2023 р.р. - перебування у відпустці для лікування (накази № 490 від 04.07.2023 та №583 від 04.08.2023р.); з 04.08.2023 по 13.08.2023 р.р.- перерва перед черговою госпіталізацією (11 днів); з 14.08.2023 по 18.08.2023р.р. - перебування на лікуванні (виписка від 18.08.2023; накази № 613 від 14.08.2023 та № 628 від 19.08.2023р.); з 19.08.2023 по 22.08.2023р.р. - обстеження ВЛК (4 дні); з 23.08.2023 по 22.09.2023р.р. - перебування у відпустці для лікування (накази № 640 від 23.08.2023р. та №733 від 23.09.2023р.); з 23.09.2023 по 09.10.2023 р.р. - перерва перед черговою госпіталізацією (18 діб) ; з 10.10.2023 по 23.10.2023 р.р. - перебування на лікуванні (виписка від 23.10.2023, накази №784 від 10.10.2023 та № 826 від 24.10.2023); з 24.10.2023 по 23.11.2023 р.р. - перебування у відпустці для лікування (довідка ВЛК від 23.10.2023 №1376/208 та наказ № 826 від 24.10.2023 р. Наказ № 859 від 04.11.2023 оскаржується ); з 24.11.2023 по 10.12.2023 р.р. - перерва перед черговою госпіталізацією (22 дні), направлення на лікування - наказ № 970 від 11.12.2023р.; з 11.12.2023 по 29.12.2023 р.р. - перебування на лікуванні (виписка від 29.12.2023; наказ №1027 від 30.12.2023); з 31.12.2023 по 24.01.2024 р.р. - відпустка для лікування (наказ №1027 від 30.12.2023); з 25.01.2024 по 09.02.2024 р.р. - лікування (виписка від 09.02.2024р. та накази №79 від 26.01.2024р. та № 125 від 10.02.2024); з 10.02.2024 по 03.04.2024 р.р.- перерва у лікуванні; з 04.04.2024 по 30.04.2024р.р. - стаціонарне лікування (виписка від 30.04.2024 та накази № 284 від 03.04.2024р. та № 365 від 01.05.2024р.); з 28.05.2024 по 05.08.2024 р.р. - стаціонарне лікування (виписка від 05.08.2024; накази №446 від 27.05.2024 р.та № 663 від 06.08.2024р.). Тобто станом на жовтень 2023 року Позивач перебував:- проходження служби у розпорядженні командира частини з 01.10.2023 по 09.10.2023 (починаючи з 04.05.2023 та до 09.10.2023 р.р. загальний період перерв між періодами перебування на лікуванні та у відпустках склав 50 днів);- з 10.10.2023 по 23.10.2023 р.р. на стаціонарному лікуванні;- з 24.10.2023 по 31.10.2023 р.р.- у відпустці для лікування.
При цьому відповідачем було здійснено виплату грошового забезпечення:- за жовтень у сумі 14 332,16 грн (10257,52 грн у листопаді 2023 року + 4 074,65 грн у травні 2025 року), а не повну суму у розмірі 21 802,35 грн;- за листопад у сумі 2 855,24 грн (750,00 грн у грудні 2023 року + 2 105,24 грн у травні 2025 року);- за грудень у сумі 13 653,05 грн (750,00 грн у січні 2023 року + 12 903,05 грн у березні 2024 року), тобто в неповному обсязі.
У січні 2024 року грошове забезпечення виплачено - у сумі 21 802,35 гривень.
Щодо виплати грошового забезпечення за період перебування на лікуванні.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.03.2018 (далі - постанова КМУ № 704).
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання постанови КМУ № 704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок № 260, який застосовується з дня набрання чинності Постановою КМУ № 704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 9 розділу I Порядку № 260 у редакції до змін, внесених Міністерством оборони України Наказом №275 від 30.04.2024р., тобто станом на період тривалості спірних правовідносин, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні ).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1 Розділу XXVIII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Відповідно до пункту 5 Розділу XXVIII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Тобто, станом на жовтень 2023 року немає підстав для обмеження виплати грошового забезпечення, так як про необхідність тривалого періоду лікування Позивача, понад 4 місяці, свідчать висновки лікарняних закладів, які містяться у виписках, та постанови військово-лікарських комісій.
Також, немає підстав для застосування у жовтні 2023 року пункту 1 Розділу XXVIII Порядку № 260, оскільки період лікування та відпусток для лікування перериває перебіг строку у два місяці, по спливу якого грошове забезпечення виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Протягом тих періодів, які не увійшли до стаціонарного лікування або перебування у відпустці для лікування, Позивач або проходив обстеження військово-лікарськими комісіями, або очікував госпіталізації для проведення чергової операції стосовно тяжкої травми, отриманої під час захисту Батьківщини. Але в будь-якому разі, сукупність днів таких перерв не перевищує 50 днів.
Щодо виплат за листопад 2023 року та подальші місяці, важливо врахувати неправомірність наказу № 859 від 04.11.2023, після прийняття якого, з періоду перебування у відпустці для лікування неправомірно виключено строк з 04.11.2023 по 23.11.2023 (20 днів) та віднесено його до перебування у розпорядженні.
З огляду на все вищезазначене, грошове забезпечення за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2023 року має бути нараховано і виплачено у повному обсязі, тобто в розмірі не меншому, ніж сума посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії за останньою займаною посадою.
Таким чином, оскільки судом було встановлено протиправність спірного наказу військової частини НОМЕР_1 № 859 від 04.11.2023, грошове забезпечення має бути перераховано у відповідності до положень Постанови КМУ № 704 та Порядку № 260 за період з 01.11.2023 року по 03.09.2024 року.
Згідно з пунктом 14 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2023 №859, яким ОСОБА_1 визнано таким, що прибув з лікування і приступив до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100 000 гривень, пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у період з 25 жовтня по 23 листопада 2023 року у повному розмірі, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення, що складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, у розмірі, що він отримував за останньою займаною посадою, за період з 01.11.2023 року по 03.09.2024 у повному обсязі, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, що складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, у розмірі, що він отримував за останньою займаною посадою, за період з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року у повному обсязі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення, що складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови проходження служби та премії, у розмірі, що він отримував за останньою займаною посадою, за період з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року у повному обсязі, з урахуванням виплачених сум.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 22.10.2025 року.
Суддя В.В. Ільков